"Поправді, поправді кажу вам: коли зерно пшеничне, як у землю впаде, не помре, то одне зостається; як умре ж, плід рясний принесе. Хто кохає душу свою, той погубить її; хто ж ненавидить душу свою на цім світі, збереже її в вічне життя. Як хто служить Мені, хай іде той за Мною, і де Я, там буде й слуга Мій. Як хто служить Мені, того пошанує Отець." Вiд Iвана 12:24‭-‬26

Коли зерно починає проростати, воно вже не зможе зберегтися. Це не поворотній процес. Коли воно проростає, воно дає новому життю вийти із себе. Фактично, Ісус показує нам приклад:" Подивіться на зерно, коли зерно пшеничне, як у землю впаде, не помре, то одне зостається; як умре ж, плід рясний принесе". Іншими словами Ісус каже, що якщо учні Христа почнуть жити лише для сьогоднішнього життя, вони будуть не здатні зробити щось для вічності, бо вони будуть поглинуті сьогоденням.

Не думайте, не турбуйтеся про день завтрашній, він сам потурбується за себе.

" Хто ж із вас, коли журиться, зможе додати до зросту свого бодай ліктя одного? І про одяг чого ви клопочетесь? Погляньте на польові лілеї, як зростають вони, не працюють, ані не прядуть. А Я вам кажу, що й сам Соломон у всій славі своїй не вдягався отак, як одна з них. І коли польову ту траву, що сьогодні ось є, а взавтра до печі вкидається, Бог отак зодягає, скільки ж краще зодягне Він вас, маловірні! Отож, не журіться, кажучи: Що ми будемо їсти, чи: Що будемо пити, або: У що ми зодягнемось? Бож усього того погани шукають; але знає Отець ваш Небесний, що всього того вам потрібно. Шукайте ж найперш Царства Божого й правди Його, а все це вам додасться. Отож, не журіться про завтрашній день, бо завтра за себе само поклопочеться. Кожний день має досить своєї турботи!" Вiд Матвiя 6:27‭-‬34

Ваше життя залежить від Бога.

Якщо ми будемо піклуватися лише про сьогодні і думати про це лише, ми не побудуємо майбутнього, я не допоможу своїм дітям, я не виконаю того, що хотів від мене Господь.

Твоя віра випробовується і настають моменти, коли саме твоя віра визначає твоє життя. Господь реагує на твою віру

Ми, як зерно обираємо, коли нам померти: або як усі і назавжди , або помремо для себе сьогодні, заради Бога, і отримаємо вічне життя.

Можна так подумати, що піклування про дітей у короткосроковому періоді лише ж збитки, для чого на них витрачати свій час, кошти? Можна витратити кошти на нові ноутбуки, телефони.  Для чого це нам? Але ми дивимось у майбутнє. Собі ми в чомусь відмовляємо, відкладаємо на потім, і спочатку піклуємось про дітей.

Чи здатні ми так піклуватися і інвестувати у Царство Боже? Який викуп ти даси за своє життя?

"І, набік відвівши Його, Петро став Йому докоряти й казати: Змилуйся, Господи, такого Тобі хай не буде! А Він обернувся й промовив Петрові: Відступися від Мене, сатано, ти спокуса Мені, бо думаєш не про Боже, а про людське!" Вiд Матвiя 16:22‭-‬23

І перед цим :

" А Симон Петро відповів і сказав: Ти Христос, Син Бога Живого!А Ісус відповів і до нього промовив: Блаженний ти, Симоне, сину Йонин, бо не тіло і кров тобі оце виявили, але Мій Небесний Отець." Вiд Матвiя 16:15-17

Скільки людині потрібно прийти від одкровення Божого до "поживемо для себе "? Якщо ви прийняли Господа у своє серце, це не робить тебе автоматично зрілим. До зрілості ще треба йти. Другими слава Ісус каже, що Петро став на шляху Його покликання. Він покликаний до того, а Петро хотів, щоб Ісус ще пожив для самого ж Петра.

Коли Ісус каже своїм учням, що Він має постраждати, їм це не сподобалося. Вирішальним питанням завжди є: "Заради чого? Це вартує того? Тоді все добре." Ісус прийшов заради Батька. Він не сумує, це Його воля. Він іде заради воскресіння, але потрібно померти і, яким чином ще померти - не у ліжку, видихнувши один раз. І Він вважає для Себе це благословінням.

"Отже, кожного, хто Мене визнає перед людьми, того перед Небесним Отцем Моїм визнаю й Я. Хто ж Мене відцурається перед людьми, того й Я відцураюся перед Небесним Отцем Моїм." " Вiд Матвiя 10:32‭-‬33

Чи зрозумів вчинок Ісуса цей світ насправді? Таку самопожертву. Такий крок. Таку самовіддачу. Чи популярний цей крок?

Сьогодні ми бачимо таку кількість самопожертв наших воїнів, здається що це скрізь у всьому світі, але це не так. Це надзвичайно. Це не звичайни стан речей, так не відбувається повсюди. Це виключення. Не всюди люди згодні помирати за когось іншого.  Ісус говорить: "кожного, хто Мене визнає (своїм Господарем) перед людьми, того перед Небесним Отцем Моїм визнаю й Я". Тобто "Якщо ти не будеш соромитися Мене перед людьми, які можливо не сприймають, бо незрозуміли Мене, то визнаю тебе перед Отцем Моїм". Або Він для тебе Господь, або ніхто. Якщо ти пишаєшся якимось стосунками, ти не соромишся і не приховуєш їх.

"І озвався до Нього один: Господи, хіба буде мало спасених? А Він відказав їм:"Силкуйтеся ввійти тісними ворітьми, бо кажу вам, багато-хто будуть намагатися ввійти, та не зможуть! Як устане Господар та двері замкне, ви зачнете вистоювати ізнадвору, та стукати в двері й казати: Господи, відчини нам! А Він вам у відповідь скаже: Не знаю Я вас, звідки ви! Тоді станете ви говорити: Ми їли й пили перед Тобою і на вулицях наших навчав Ти... А Він вам відкаже: Говорю вам, не знаю Я, звідки ви. Відійдіть від Мене всі, хто чинить неправду! Буде плач там і скрегіт зубів, як побачите ви Авраама, та Ісака та Якова, та пророків усіх в Царстві Божім, себе ж вигнаних геть... І прийдуть інші від сходу й заходу, і півночі й півдня, і при столі в Царстві Божім засядуть! І ось, є останні, що стануть за перших, і є перші, що стануть останніми!" Вiд Луки 13:24‭-‬30

Намагайтесь увійти через вузькі ворота. Відвідування церкви, читання Біблії - недостатньо. Обов'язковими мають бути особисті стосунки. Ісус знає особисто кожного, хто входить в Його царство. На небі не буде нових знайомств, усі знайомства з Ним відбудуться на землі. Розуміння нашого спасіння ми маємо отримувати від Ісуса. Якщо ти не жертвуєш нічим і йдеш широким шляхом, ти залишився за закритими дверима.

Шлях до Царства Божого - через особисті стосунки.

Намагайтесь, бо навіть серед тих, хто знає, що треба робити і де шукати,  серед них буде небагато тих, хто увійшов в Царство Боже. Знати закон - не означає автоматично виконувати закон.