Я почав говорити і проповідувати минулого разу на тему того, що ми вже маємо з вами в Ісусі Христі. Що вже маємо в Ісусі Христі? Чому важливо це зрозуміти? Тому що коли ми усвідомлюємо, що нам уже належить, тоді ми не витрачаємо зайвих зусиль і диявол не може нас обманути стосовно того, що, наприклад, прощення гріхів, яке ми маємо з вами у Христі Ісусі, ми повинні ще якось заробляти. Ми маємо Божу присутність, усиновлення; ми не сторонні, ми не просто пробачені грішники, які тепер живуть далеко. Бог наблизив нас. І ще одна сторона того, що ми з вами діти Божі, — це те, що ми маємо походження і природу нашого Батька.

Це дуже проста істина для розуміння. Я наведу приклад і ви одразу зрозумієте. От у вас живе курочка, гарна пташка, несе яєчка, потім принесе ще м'яса. Але ви хочете, щоб курочка народила індичку. Що для цього треба зробити? Підкласти чуже яйце? Ні, ми говоримо про те, щоб сама курочка, без сторонньої допомоги, народила індичку. Або ви кажете: "Курочки вже є, хочу качку". Або, наприклад, качка є, а ви кажете: "Пташки вже є, хочу, щоб качка народила свинку". Так може бути. Ми сміємося і жартуємо, тому що розуміємо: це абсурд, нонсенс.

Немає сенсу таке очікування. І скажіть, а якщо людина віруюча буде чекати, щоб качка народила свинку? А якщо сильно віруюча? А якщо навіть член харизматичної церкви, якщо буде сповідувати, проголошувати, уявляти, відмовлятися від сумнівів? Аж навіть трохи шкода таку людину, правда? Тому що вона очікує те, що ніколи не станеться. Вона очікує те, що ніколи не буде для неї реальністю.

І так само, брати та сестри, ми з вами можемо усвідомити, святий Бог народжує від себе святих Божих дітей. Святий Бог не народжує грішних дітей. Святий Бог не народжує зіпсованих дітей. Святий Бог передає нам з вами свою природу. І тому ми говоримо з вами про всиновлення.

Але дивлячись на свою поведінку і чуючи цю істи в нас з'являється певний конфлікт всередині, тому що наші вчинки не завжди відповідають тому, про що ми зараз чуємо. Людська природа, зіпсована гріхом, веде себе по-іншому. І якщо б Господь не зробив наступний крок, ми б ніколи з вами не змогли б скуштувати на смак, що таке бути справжнім Божим Сином, живучи на цій землі. Господь вилив на нас духа свого святого. І хто у Христі, Біблія говорить, той нове творіння. Ми нове творіння, створене у Христі Ісусі, щоб сповіщати його славу.

Ми нове творіння. Чи з'являється це нове творіння? Чи проявляється це нове творіння автоматично в моєму житті? Чи достатньо просто сходити в неділю у церкву, щоб потім весь тиждень жити свято? Ні. А що потрібно для того, щоб проживати своє життя у Божій святості?

Треба наповнюватися Духом Святим. Амінь. І коли Біблія говорить, Христос каже:

«Ви приймете силу, коли зійде на вас Дух Святий».

І нам здається, що ми приймемо силу для того, щоб підкоряти собі весь світ. Давайте почнемо з підкорення себе, тому що ми приймемо силу для того, щоб бути свідками. А свідок — це той, хто щось особисто бачив.

Чи приймають свідчення у суді, якщо ти чув від когось, хто чув від когось, хто бачив? Це несерйозно. Навіть не розпочнуть слухати такого свідка в засіданні суду. Тому що якщо ти особисто був свідком, ти можеш щось розповідати. Якщо ні, тоді все, що ти розповідаєш, — це лише третій переказ. І це навіть не те, що хтось перший почув від того, хто це бачив, тому що це вже викривлений переказ, який пройшов через твої відчуття чи через твою уяву, тому що ти сам це не бачив. Ти чув це на словах.

І коли ти почув це на словах, ти в голові собі якось це уявив. А чи воно було так насправді, чи ні? Це ж тобі невідомо.

Тому, коли Господь сказав: «Ви будете свідками Мені».

Це не означає, що буде святий пастор у церкві і всі будуть розповідати усім про святе життя пастора. Ні, це кожен із нас особисто несе свідчення власним життям цьому світу. Господь пред’являє кожного з нас. Тебе Господь пред’являє невіруючій людині як доказ Свого існування.

І якщо твоє життя відповідне, тоді це може спрацювати. Якщо твоє життя невідповідне, тоді твої слова порожні, вони не мають сили. Для того, щоб ми з вами проживали святе життя, Дух Святий зійшов на нас. Ми, як люди відповідальні, можемо зосереджуватися на тому, що я повинен робити, як я маю напружувати свої сили, щоб не осоромити мого Господа. Я тобі поясню, як ти можеш напружувати свої сили: усю напругу своїх сил зосередь на тому, щоб наповнюватися Святим Духом. Тому що в результаті того, як Він вплине на тебе, ти будеш жити святим життям.

Гріха тобі не буде хотітися. Тобі буде хотітися правди, тобі буде хотітися істини. Ти будеш прагнути і з нетерпінням очікувати Царства Божого, коли істинний Божий порядок буде встановлений у цілому світі. А до того часу ти будеш прагнути, твоє серце постійно буде відчувати голод за істиною, за Божою справедливістю. І це не природний стан для нас, це наслідок наповнення і панування в нас Духа Святого. Тому ми збираємося сьогодні в цій церкві, на цьому місці, у цьому зібранні не для того, щоб продемонструвати Богу наші зусилля.

Я змусив себе сьогодні піднятися і прийти і сидіти і щось слухати. Ні. Я прийшов, щоб відчути тебе. Я прийшов, щоб ти торкнувся мене. Я прийшов, щоб ти наповнив мене. Я прийшов, щоб відкрити своє серце перед тобою.

Я прийшов для того, щоб бути піддатливим і готовим до Твого впливу, до Твого керівництва в моєму житті. Ось чому ми тут. Ми нічого не заробляємо. Ми отримуємо. Повернися до когось і скажи: "Отримай головне, що Бог має для тебе". Дотик Духа Святого, голос Духа Святого у твоєму серці, відкриття з Божого Слова, коли ти щось усвідомлюєш і розумієш краще. Амінь.

І друга частина буде завершувати те, що ми маємо у Христі, і буде пояснювати, для чого ми все це маємо. Я б навіть сказав, що сьогодні проповідь моя називається так: "Вічне життя, яке ти вже маєш". І ось дивіться: коли Господь нас пробачив, це усунуло перепону, бар’єр між нами і Богом.

Господь народив нас від Духа Святого. Від, розумієте, що це означає? Народив нас від Духа Святого. Батько, Син і Дух Святий. Це триєдиний Бог. Розумієте?

Це Бог. І коли ми народжуємось від Духа Святого, запрошуємо його в своє серце, він входить і ми народжуємось від нього. В нас народжується свята Божа природа. І ця Божа природа не живе сама по собі, тому що ця свята Божа природа, зіпсована, вона народилася не від нас, від Духа Святого. І продовжує в нас жити не від нас, від Духа Святого. Коли ми обираємо те, щоб коритися йому, слухатися його, це діє в нас.

І ми бачимо цю надзвичайну Божу дію. Коли ми з вами народилися і стали Божими дітьми, ми з вами отримали ще дещось. те, що зазвичай ми можемо зрозуміти через приклади у земному житті. Діти, які народилися від своїх батьків, якщо у батьків є якась власність, після того, як батьки залишили цей світ, власність, як спадщина переходить кому? державі хтось сказав: "Ні, ні, переходить дітям". Діти наслідують спадщину своїх батьків. Те, що належало батькам, зароблено батьками, було власністю батьків, стає власністю дітей. Якщо ти став Божим сином і Божою донькою, чи усвідомлюєш ти те, що Господь приготував для тебе спадщину свою?

Для кожного з нас є міра Божої спадщини, яку Господь для нас з вами приготував.

Римлянам, восьмий розділ, 17-й вірш. Давайте відкриємо і прочитаємо Послання до римлян святого апостола Павла, розділ восьмий, вірш 17. Я прочитаю з 15-го, тому що це єдина думка.

«Тому що ви не прийняли духа рабства знову на страх, але прийняли Духа усиновлення, яким кличемо: Авва, Отче».

Яке право або яку підставу ми можемо назвати його своїм Батьком? Тому що ми народилися від Нього. Якщо від тебе народилися діти, у них є природне право називати тебе батьком. Якщо Він народив нас Духом Святим у цьому світі, у нас є природне право назвати Його своїм Батьком.

Цей самий Дух свідчить духові нашому, що ми діти Божі. Це важлива точка на шляху, на яку треба звернути увагу. Цей самий Дух — який Дух? Дух усиновлення, Дух Святий, від якого ми народилися, свідчить духові нашому, що ми діти Божі. Я вам скажу, про що це говорить. Про те, що наш дух не з першого разу в це вірить. Тому Духу Святому треба знову й знову нам свідчити, щоб ми укорінювалися в цій думці, звикали до неї. І щоб ця думка, ця істина робила нас вільними. "І пізнаєте істину, і істина зробить вас вільними". Щоб ця істина робила нас вільними від наших попередніх хибних уявлень і щоб ми починали жити, усвідомлювати себе, думати про себе, приймати рішення відповідно до цієї істини, діяти і жити у цьому житті таким чином, щоб наше життя відповідало цій істині.

І цей самий Дух свідчить духові нашому, що ми Божі діти. Чому потрібно нам свідчити? Я тобі скажу чому. Тому що коли ти дивишся на свої вчинки, не очевидно, що ти Божа дитина. І ти читаєш: "Дитя Боже", дивишся на себе. "Дитя Боже", знову дивишся на себе. "Дитина Божа". Щось не так.

Те, що я бачу у дзеркалі, і те, що написано в Біблії, відрізняється, бо мої очі бачать достатньо слабку, схильну до гріха людину. А Слово Боже проголошує і каже мені, що я Боже дитя. То де істина? Скажіть мені, будь ласка: якщо у своїх відчуттях, у своєму відображенні в дзеркалі, в аналізі своєї поведінки ви бачите одне, а в Божому Слові ви бачите інше, де істина?

Так. Це потроху доходить до нас. І ми приходимо до думки, що істина — у Слові.

«І пізнаєте істину, і істина зробить вас вільними».

Чи втратили вони свою цінність, вартість? Поки були незабруднені, чистенькі, були золоті. А як впали у багно, все, вже не золоті, вже можна їх не шукати. Тож пропало. Гроші не пропало, а золото не пропало. Амінь.

Господь створив тебе і помістив всередину тебе свою справжню істинну природу, святість. І якщо ця святість за ініціативою твоєї старої природи інколи впадає в багнюку, вона не стає багнюкою. Впадає в гріх, вона не стає гріхом. Звісно, тобі треба обирати, за якою природою ти далі будеш жити. В момент, коли ти впав в гріх, Дух Святий буде ставити вибір перед тобою дуже чіткий. Або ти повертаєшся до своєї справжньої природи, Божої святості і продовжуєш жити у ній, або ти зрікаєшся її.

Розумієте, про що я кажу? Якщо людина свідомо обирає гріх, якщо людина свідомо обирає невірність Богу, тоді вона втрачає цінність того, що має в собі. І така людина загине на своєму шляху. Тому Господь попереджає і кличе беззаконників покаятися.

Отже, коли ми з вами народилися від Духа Святого, ми стали з вами Божою дитиною, яка має в собі природу Бога. І цей самий дух свідчить духу нашому, що ми Божі діти. Я навіть знаю момент, в який цей самий дух свідчить духу нашому, що ми Божі діти. Поки я живу святе життя, мені не потрібно нагадувати, що я Божа дитина. Я в це вірю, я це знаю, я живу відповідно до цієї істини. Але от коли я впав, для того, щоб я повернувся знову на Божий шлях, на шлях істини, милість Божа проявляється у тому, що Дух Святий приходить і нагадує духу нашому: "Ти Божа дитина, ти не маєш жити так".

Це не відповідає твоїй природі. Це не твій шлях. Це не твій хліб. Це не твоє життя. Це не природний для тебе стан. Гріх, занепад, смерть, розкладання - це неприродний для тебе стан.

Ти народжений був для життя і життя вічного. І тому цей самий дух свідчить духу нашому, що ми Божі діти. Що треба робити, коли ти згрішив і Дух Святий докоряє тобі? І ти чуєш, відчуваєш цей докір сумління, совісті своєї, що потрібно робити в цей момент? Каятися і повертатися до Бога якомога швидше. Тому що це милість Божа.

Він дає тобі шанс знову. Він допомагає тобі. Його дух свідчить духу твоєму. Ти дитина Божа. Амінь. І от ми переходимо до 17-го вірша.

А якщо діти, то і спадкоємці, спадкоємці Божі, спадкоємці Христу, коли тільки з ним страждаємо, щоб з ним і прославитися. Ми спадкоємці Божі. Ми спадкоємці Христу.

А що ми можемо наслідувати у Христі? Все, що має він. Тління має силу над Христом. Він був похований у тлінні, але повстав у нетлінні. Вбили його тіло земне, він отримав тіло нове. смерть і пекло намагалися його утримати. Але чим це все закінчилось?

Поразкою і для пекла, і для смерті. Тому що Біблія прямо каже: "Вони не змогли його утримати, не мають сили над ним". Знаєте, як перевіряють золото? Беруть кислоту. Ні, кислоту беруть. для того, щоб перевірити золото, його не переплавляють одразу. Його чимсь треба випробути.

Якщо несправжнє золото, на ньому залишиться явна пляма. Якщо справжнє золото, то коли на нього капають кислоту, що стається? Нічого. Так, розчиняються якісь речовини, можливо, які були ззовні, але саме золото не окислюється, не втрачає свої сили. звісно, є суміш кислот, яка навіть може розчиняти золото. Але, ми зараз не про урок хімії. В звичайному житті звичайна людина як може дізнатися, справжнє золото чи ні?

Кислота. Розумієте? І кислота усьому іншому шкодить, а золоту не шкодить. Так само і тління і смерть усьому начебто шкодить, а святій Божій природі не може зашкодити. не бере вона його, не має влади. Тому Христос вийшов з пекла і смерті, тому що він тріумфував над ними.

Вони намагаються його вкусити, а він їм не по зубах. Його природа вічна. Його природа, зіпсована, єстось його вічне. І ні пекло, ні смерть не могли його утримати. Христос повстає. І Біблія говорить, що ми з вами маємо спадщину Ісуса Христа.

Що це означає для тебе і мене? Ми наслідуємо з вами життя вічне. Крім того, Ісус мав дари Святого Духа у своєму житті. І читаючи Біблію, ми ясно бачимо, що ці духовні благословення, ці духовні дари ми з вами також успадкували. Спадщина Христа проявляється у тому, що дари Духа Святого, які проявлялися в Ісусі, зцілення, дар пророцтва, так, дар знання, такі самі дари, вони проявляються сьогодні і в Божій церкві, тому що ми з вами отримали спадщину нашого батька і вона наша. Щоб переконатися, давайте ми ще декілька місць із Біблії подивимось.

Ефесянам, перший розділ, третій вірш. У третьому вірші першого розділу Ефесян сказано:

«Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, який благословив нас у Христі всяким духовним благословенням у небесах».

Що це означає? Усе, що Бог буде робити у твоєму житті, починається зі світу духовного. Спочатку це відбувається у світі духовному, потім проявляється у світі фізичному. Світ духовний первинний, світ фізичний вторинний. Христос існував у світі духовному, але Його ще не бачили у світі фізичному і казали: "Де цей Месія?" Скажіть мені, будь ласка, Ісус почав існувати тоді, коли Він народився від Діви Марії? Від незайманої дівчини. Він народився від незайманої дівчини. Звісно, люди в це не вірили, але Біблія сповіщає нам цей факт. Він почав існувати лише тоді? Чи існував Христос до цього? Існував.

Звісно, люди в це не вірили, але Біблія сповіщає нам цей факт. Він він почав існувати лише тоді. Чи існував Христос до цього існував. І так, і тому слово Боже показує нам наш з вами шлях. Ми були створені у Христі Ісусі. Ми прийшли у цей світ, коли на через наших батьків, так, ми народилися у цей світ.

І Господь вклав нашу душу, яку він створив до цього. Він вклав в фізичне тіло. І наша душа опинилася в фізвічному тілі. І після того, як це фізичне тіло залишиться на землі і розпадеться, наша душа перестане існувати? Ні, вона продовжить існувати. Вона продовжить існувати у життя вічне.

І коли ми з вами говоримо про Христа, ми можемо подивитися на себе. І це паралелі. Ми живемо наше земне життя. І Господь благословив нас у Христі Ісусі всяким духовним благословенням. Всяке духовне благословення, яке нам потрібно буде, послухай мене, подивись на мене. Все, що тобі потрібно буде мати у сенсі внутрішньої сили, здатності, щоб подолати спокуси і виклики, які очікують тебе у твоєму земному житті, ти все це вже маєш у Христі Ісусі.

Ти маєш уже зараз усе це у Христі Ісусі. Ти не знаєш свого майбутнього. Ти не знаєш свого завтрашнього дня. Ти не знаєш, що з тобою ще може трапитися, але є Той, хто знає це. І є Той, хто передбачливо, ще до того, як це трапилося, приготував усе необхідне. Це начебто Господь одягнув тобі на плечі рюкзак. Ти його знімаєш, відкриваєш, а там усе.

Господь надягнув тобі рюкзак, ти його знімаєш, відкриваєш, а там усе. Ти йдеш дорогою, а там перекус, а там попити, а там сухі шкарпетки, переодягнутися, спальний мішок, ще щось. І ти розумієш: "О, так, в мене тут все є. Все, що мені потрібно, щоб здолати мій шлях, дистанцію, яку я маю перед собою, в мене все є. Він про все потурбувався і дав мені готове. Так само і в твоєму житті.

Усе, через що ти проходиш, ти здатен здолати, тому що у Христі Ісусі Господь потурбувався і вже дарував усю необхідну силу, усю необхідну віру, усі необхідні одкровення, відкриття для тебе. Але вони не просто так лежать у твоїй кишені чи на твоїй поличці. Вони у Христі Ісусі. Щоб отримати усе, що Господь приготував для мене, я маю жити цим життям. Христос сказав:

«Я — шлях, істина і життя».

Коли я живу життям Христа, яке Бог приготував для мене, на цьому шляху все приготовлене.

Коли я йду своєю силою, я маю про все піклуватися самостійно. Коли я йду у Христі Ісусі, Господь мені все приготував. Хіба ви, як батьки, не так само піклуєтесь про своїх дітей? Не намагаєтесь дати їм усе необхідне? Так і є. Звісно, якщо ти дитина 45 років і думаєш: "Щось батьки не дуже піклуються про мене", — в принципі, вже років 25 як не повинні. Вже, мабуть, ти сам достатньо дорослий. Але коли ми були неповнолітніми дітьми, на кого ми покладалися у всьому? На батьків, тому що вони йдуть перед нами, у них більше сили і вони щось знають. Звісно, коли вони нас пробують чогось навчити, ми їм кажемо, що вони нічого не знають. Але, незважаючи на те, що ми інколи їм так кажемо, ми від них залежимо. Приймаємо їхнє піклування, приймаємо їхнє забезпечення. Так само і з Богом.

Вже мабуть ти сам достатньо дорослий. Але коли ми були дітьми неповнолітніми, на кого ми покладалися у всьому? на батьків, тому що вони йдуть перед нами і, в них більше сили і вони щось знають. Звісно, коли вона вони нас пробують вчити чомусь, ми їм кажемо, що вони нічого не знають. Але не дивлячись на те, що ми інколи їм кажемо, що вони нічого не знають, чогось ми від них залежимо. Чогось приймаємо їхнє піклування, чогось приймаємо їхнє забезпечення. Так само і з Богом.

У Христі Ісусі Господь приготував усе. Добре. Дивись: ти прощений, ти всиновлений. Господь наповнив тебе Духом Своїм Святим, не просто кинув тебе напризволяще. Він прийшов особисто, вселився у твоє серце для того, щоб долати твій земний шлях разом із тобою і щоб зміцнювати та підтримувати тебе на цьому шляху. І Господь дарував тобі всю спадщину, заповідав тобі всю спадщину.

Пам’ятаєте, що сказав Ісус?

"Справи, які Я роблю, і ви робити будете, і більше за них зробите".

Про що це? Тому що все, що Я маю, так само належить і вам. І тому все, що Я міг зробити у цьому земному житті, ви так само зможете робити подібні речі у своєму земному житті, тому що Моя спадщина — це так само і ваша спадщина. Ви маєте той самий доступ до Отця, тому що він відкритий тепер через жертву Ісуса Христа. Амінь.

У мене питання, знаєте, яке? Навіщо мені все це? Можливо, треба було Богу почекати, поки я помру, і потім там, у вічному житті, Він мені все це дасть. А тут, на цій землі, вже як є. Але Господь уже після того, як ти покаявся, дарував тобі прощення. Немає ніяких бар’єрів між тобою і Богом.

Всиновлення. Він вклав свою природу в тебе, Духа Святого. Він сам зміцнює і зрощує твоє нове життя в тобі і спадщину. Тобто не просто Христос міг щось робити, а ти міг лише тільки дивитися, живучи на цій землі. Все, що робив Христос, воно може бути зроблене і тобою, тому що Господь дарував тобі ці дари. Для чого?

Скажіть мені, для чого я вже все це маю? Ще до того, як я пішов у вічність? Для чого у цьому земному житті я вже все це маю? Або, можливо, така думка: можливо, це все стосується мого загробного життя, може, моє загробне життя має бути якимось іншим. А потім, коли почнеться загробне життя, там, за гробами, я заживу по-іншому.

Для чого Господь вже все це нам дав? Я вас підводжу до певної думки, щоб ми з вами, знаєте, йшли у своїх судженнях і у роздумах.

Все це даровано тобі. Тому всі ці дари є частиною одного великого Божого дару, який вінчається життям вічним. Усе це — прощення, усиновлення, наповнення Духом Святим, спадщина Христа — уже дароване тобі саме тому, що твоє вічне життя почалося вже зараз.

Твоє вічне життя, воно почалось вже тепер. І я поясню, це дуже важлива істина для розуміння. Дивіться, Івана або Іоанна третій розділ, 36-й вірш. Давайте ми відкриємо. Ми два вірша в Іоанна подивимось. Перший це буде 336.

І тут Слово Боже каже:

«Хто вірує в Сина, має життя вічне, а хто не вірує в Сина, не побачить життя, але гнів Божий перебуває на ньому».

Хто вірує в Сина, той має життя вічне. Це слова самого Христа. І Ісус прямо констатує факт: хто вірує в Сина, той має життя вічне. Чи буде мати у загробному житті? Ні, має життя вічне.

А хто не вірує в Сина, не побачить життя, але гнів Божий перебуває на ньому.

Тепер ще одне місце з Біблії, також Іоанна, але вже 17-й розділ, третій вірш. Це знову слова Ісуса Христа:

«Це є життя вічне, щоб пізнали Тебе, єдиного істинного Бога, і Того, кого Ти послав, Ісуса Христа».

У чому полягає життя вічне? За свідченням самого Господа — у пізнанні Бога. Життя вічне — це не просто нескінченне існування. От живу собі і не можу померти. Ні, це не так працює. Життя вічне — це наслідок.

Наслідок певного процесу, який відбувається в житті людини. Пізнання Бога. Тому що джерело вічного. Розумієте, вічне життя не живе в тобі. Це не так, що коли ти покаявся, Господь дарував тобі вічне життя. І це означає, що тепер нескінченний генератор вічного життя в тебе у кишені. І тепер що хочеш?

Роби. Вічне життя в кишені. Буду жити, як захочу. У вічного життя є джерело. Хтось є джерелом вічного існування. Хтось є джерелом вічного життя.

І тому Христос каже:

«Хто вірує в Сина, той уже під’єднався до життя вічного. І він має тепер у собі те вічне життя, яке перетікає від Бога в життя людини. А хто не вірує, той не має ніякого вічного життя, бо не існує ніякого вічного життя поза Богом».

Ідемо далі. Це важливо зрозуміти.

Життя на землі припиниться, а життя з Богом — ніколи. Життя вічне. У нашому земному розумінні, так, як ми собі уявляємо: нове тіло, нова реальність — у такому вигляді вічне життя ми скуштуємо в кінці земного життя. Прощення ми вже можемо скуштувати і відчути. Всиновлення — у проявах Божого благословення на землі. Ми можемо відчути і скуштувати наповнення Духом Святим. Ми можемо відчути і скуштувати спадщину Христову. А от це вічне існування у новому тілі ми скуштуємо лише після того, як це тіло припинить своє існування, коли життя з цього тіла піде.

І знаєте, Біблія говорить: кінець справи кращий за її початок. Чому? У кого було так: із 100% усіх ваших планів, як ви заробите гроші і розбагатієте, справдилося лише кілька відсотків? Тобто планів багато, а в реальності до кінця дійшло тільки кілька. Добре, не про гроші.

Ми тут усі святі, нам грошей не треба. Хоча святим теж гроші треба. Але добре, про що завгодно. Ростимо сад. Планів багато, а реальність — вона реальність. От абрикос цвів, заморозок прийшов, ти планував стільки варення наварити, а зварив ось стільки.

Чому? Немає абрикосів. Померз цвіт цього року. Розумієте, про що я кажу? Ти планував одне, а сталося щось інше. І тобі здавалося: "Я ж напланував, так має бути". Ну, в принципі, все логічно. Я все передбачив, але не все залежить від тебе. Амінь. Тому щось ти плануєш, але виходить, що реальність інша. Тому кінець справи кращий за її початок у тому сенсі, що в кінці буде зрозуміло, чим усе завершилося.

А чому восени? Вони ж вилупилися. Уже ж можна порахувати. Хтось не виживе, когось ворона з’їсть. Птах або хижий птах може вкрасти курча. Так чи ні? Когось необережно задавлять чи ще щось. Буває таке, що курча придушили і воно не вижило.

Навіть квочка часами може так на нього присісти, і воно, так би мовити, кульгає, кульгає — і все. Тому курчат рахують не тоді, коли вони народилися, а коли вони оперилися, уже не в пуху, а в пір’ї, коли це більш-менш життєздатний птах. І так само Біблія вчить нас, що кінець справи кращий від її початку. А Христос так каже. До чого я це? Ви зараз зрозумієте.

Навіть квочка часами може так на нього присісти, і воно, так би мовити, кульгає, кульгає — і все. Тому курчат рахують не тоді, коли вони народилися, а коли вони оперилися, уже не в пуху, а в пір’ї, коли це більш-менш життєздатний птах. І так само Біблія вчить нас, що кінець справи кращий від її початку. А Христос так каже. До чого я це? Ви зараз зрозумієте.

Матвія 24:13:

«Хто витримає до кінця, той спасенний буде».

В одному з перекладів: «Хто вистоїть до кінця, той спасенний буде». Виявляється, Господь рахує спасенних не після того, як вилупилися, а по осені. І Христос про це попереджає. Почали йти за Христом багато, але хто вистоїть до кінця, той спасенний буде.

Об’явлення 2:10. Дуже люблю цей вірш. Ви всі зобов’язані його зараз відкрити. Об’явлення Іоанна Богослова, остання книга в Біблії, другий розділ, 10-й вірш.

Ось що сказано:

Останнє речення. Давайте ми прочитаємо разом:

«Будь вірний до смерті, і дам тобі вінець життя».

Христос попереджає Свою Церкву: Церкво, ти будеш випробувана. Церкво, у тебе буде певна скорбота. Церкво, ти будеш атакована. Церкво, ти не всім будеш подобатися. Церкво, не всі будуть тебе сприймати. Проти тебе навіть будуть ворогувати. Але Я закликаю тебе залишатися вірною до самої смерті. І тоді Я дам тобі вінець життя. Чому я маю постійно ходити до церкви? По-перше, не повинен. Якщо не маєш потреби, то ніхто не зажене силою.

А йдеш, тому що розумієш, я маю залишитися вірним до кінця. А для цього твоєї сили без Бога достатньо? Ні. А якщо недостатньо, то я маю мати місце, де я наповнююсь. Де я наповнююсь? Я наповнююсь, коли я особисто на самоті молюся Богу, вклоняюся йому, наповнююсь.

Наповнююся, коли я читаю вдумливо, глибоко виділяю час для читання Божого Слова. Наповнююся, коли приходжу у зібрання святих і разом прославляю Бога, молюся разом, слухаю Боже Слово і споживаю його. І все це для чого? Для того, щоб поставити галочки, що я начебто виконав усе, що зобов’язаний? Ні, це для того, щоб я міг просто бути вірним до кінця, щоб отримати вінець життя. Я претендую на вінець життя.

Я не хочу почати і загубити по дорозі. Я не хочу розпочати, витратити якусь частину свого життя і потім нічого не отримати. Треба бути раціональною людиною. Якщо ми щось робимо, ми робимо це для результату. Амінь. Повернись до когось і скажи: "Недостатньо процесу, потрібен результат".

І тому я вітаю всіх вас, вітаю всіх, хто дивиться нас, вітаю всіх, хто тут присутній. Ми працюємо на результат. І цей результат не для когось. Ти зацікавлений у цьому результаті, тому що цей результат не для пастора. Це результат не для лідера, це результат не для служителя, не для братів і сестер. Тому що кожний з нас буде стояти перед Богом як?

У натовпі чи особисто? Особисто. І Бог буде визначати вірність кожного у натовпі чи особисто? Особисто. І тому ми з вами залишаємось вірними до кінця для того, щоб особисто отримати те, на що ми претендуємо — на вічне життя. Це не дістанеться мені за компанію.

Це не дістанеться мені за народженням. Це не дістанеться мені за походженням. Це не дістанеться мені за членським квитком у церкві. Це дістанеться мені лише у тому випадку, якщо, живучи зараз, я вже живу вічним життям. Вічність. Подивись на мене, щось хочу сказати тобі.

Вічність у твоєму житті почалася вже тепер. Вічність твого життя, твого існування почалася вже тепер. І або ми живемо вічним життям прямо зараз, або вічне життя не почнеться ніколи. Той, хто очікує, що вічне життя почнеться в загробному житті, буде розчарований. Тому що, якщо не зараз, тоді ніколи. У чому така нагальність?

У чому така терміновість проповіді Євангелія? Чому ми маємо проповідувати людям Євангеліє? Тому що, якщо за своє земне життя вони не примиряться з Богом, не вхопляться за Нього і не підуть за Ним свідомо, то потім, після того, як вони померли, ми вже їх не відмолимо і не відспіваємо. Тому що ті, хто чекають вічного життя у майбутньому, після смерті, коли ми помремо, не дочекаються його ніколи. Бо вічне життя з Богом або розпочалося зараз, на землі, і потім продовжиться вже у вічності та ніколи не припиниться, або, якщо воно не почалося прямо зараз у моєму житті, після смерті воно вже не почнеться.

Це не так, що є якесь земне існування — абияке. Просто треба перебути, перетерпіти, дочекатися, а потім заживемо. Ні. Якщо не зажив зараз із Богом, якщо вічне життя не розпочалося в мені зараз, воно не розпочнеться і потім. Живи твоє теперішнє життя прямо зараз як вічне. Амінь. Живи твоє теперішнє життя як вічне.

Людина, яка не розпочала вічне життя з Богом на землі, не зможе розпочати його після земного життя. Тому що всі заклики Бога, вся проповідь Христа фокусуються на тому, що людина має встигнути. "Покайтесь, бо наблизилось Царство Боже". Ну де? Коли наблизиться, коли побачу, тоді й покаюся. Коли побачиш, шансу покаятися вже не буде.

Христос звертається до Своїх учнів і каже: "Ви бачите, і тому віруєте. Але насправді блаженні ті, хто не бачитимуть і увірують". Амінь.

Зрозумій, не існує ніякого чорновика життя в земному тілі. Інколи люди так ставляться до свого земного життя, начебто зараз живуть як виходить, а потім будуть жити, як потрібно. Інколи люди живуть так, начебто їхнє життя колись потім можна буде переписати, але так не буває. Не існує ніякого чорновика. Не можна переписати дні, які ти вже прожив. Амінь.

Тому живи вже зараз, тепер. Твоє життя — як чистовик, як життя вічне. Багато людей проживають своє життя без Бога. І у вічності вони продовжать своє існування так само без Бога. Навіть багато релігій переконують, що земне життя одне, а потім, коли помремо, там буде якесь інше життя. Ні.

Отак, як жили на землі, так люди продовжують існувати. Гинули на землі — у вічності так само загинуть. Ті, хто спасалися і проживали вічне життя з Богом на землі, увійдуть у Його присутність, залишаться в ній і будуть продовжувати своє вічне життя з Ним. Амінь.

Ти прощений, ти усиновлений, Дух Святий у тобі. Ти маєш спадщину, частку у Божому Царстві. І все це тому, що твоє вічне життя розпочалося вже зараз. Твоє вічне життя розпочалося вже зараз. Чому не потрібно чекати? Тому що нічого не дочекаєшся.

Христос каже:

«Хто має Сина, має життя вічне».

А хто такі розумні діви? Це ті, хто приготувалися. Одні наповнили себе оливою і мали здатність зберігати світло в собі.

І як вони світилися, коли чекали нареченого, так вони продовжували світитися і далі. Вони не погасли. А ті, що не горіли до того, не загорілися і після. Розумієте? Якщо я не палаю Божим життям зараз, не загорюся потім.

Якщо Боже життя вже світиться, уже відбувається в мені тепер, після того, як фізичне, земне тіло припинить існування, моя особистість просто одягнеться в нове тіло, яке Господь мені дарує, а саме життя не перерветься і не припиниться, а буде продовжуватися вічно. Ми вже маємо жити наше життя, відчувати і переживати Бога тепер. А повноту, те, що ми читаємо в Біблії, коли Христос воскрес і вже Його тіло не хворіє, уже Його тіло неможливо поранити так, щоб воно померло. Пам’ятаєте, Він сам каже: "Вклади пальці твої у рани Мої, щоб ти переконався, що це Я".

Що це означає? Він уже не відчуває болю. Розумієте? Це нове тіло. Якщо хтось прийшов на служіння і йому двері не відчинили, а коду він не знає, то на служіння він не потрапить.

Отака у нас закрита церква. А той, хто знає код, той може відчинити двері і увійти. Так само і ми з вами. Перед нами відкрилася Божа істина. Ми доторкнулися до життя вічного, яке вічно існує, ніколи не переривається.

Дух Святий приніс його в нас. І саме тому ми маємо присвятити і віддати себе в Божі руки. Саме тому Біблія змальовує нас як тіло Ісуса Христа. Розумієте? Ми тілом Ісуса Христа не тоді будемо. Ми тілом Ісуса Христа вже є.

Якщо за земне життя я не був тілом Христа, то і після смерті ним не стану. Якщо за земне життя я був частиною Христа, то і у вічності я продовжу бути частиною мого Господа. Якщо за земне життя не горів мій світильник, у вічності ніхто мені його не прикурить, розумієте? Не підпалить. Якщо за земне життя горить мій світильник і я сповнений Богом, то так само я продовжую існування і в життя вічне. Тому нічого чекати не треба.

Треба жити зараз. Треба любити зараз. Треба пробачати зараз. Треба служити Богу. Зараз треба каятися перед Богом, коли відчуваєте провину, коли Дух Святий торкається вашого серця. І не жартувати, не гратися, не робити вигляд, що можу жити як попало, робити що завгодно, жити відповідно до своєї старої природи, бути рабом гріха, а потім перед смертю якимось дивом я його враз зміню і, проживши все своє земне життя без Нього, зможу врятуватися. Ви знаєте, що врятуються тільки ті, хто кажуть собі правду.

Хто себе обманює на землі, залишиться обманутим у вічності. Хто собі каже правду на землі, увійде у вічне життя, продовжить своє існування, яке вже перебуває у ньому просто зараз.