Матвія 14:22–33

Сьогодні ми будемо в Євангелії від Матвія, у 14-му розділі. Будемо читати дуже чудову історію про те, як Петро навчився ходити по воді. І сьогодні ми трішки зануримося в цю історію.

Давайте почнемо читати з 22-го вірша. Я назвав свою проповідь «Морська пригода». Не дуже духовна назва, але чомусь саме вона прийшла мені на думку.

«І відразу звелів Ісус своїм учням увійти в човен і відправитися раніше за нього на другий бік, поки він відпустить народ. І відпустивши народ, він піднявся на гору один помолитися. І з настанням вечора залишався там один. А човен уже був посеред моря, і його било хвилями, оскільки був зустрічний вітер». (Матвія 14:22–24)

Я хочу зупинитися на цьому тексті буквально на декілька хвилин. Мені дуже подобається фраза: «І відразу звелів Ісус своїм учням».

У моєму перекладі слово «своїм» виділене з великої літери. І знаєте, дуже хочеться бути своїм для Бога. Те, що Він сьогодні називає нас Своїми, — це «так» і «амінь».

Я вірю, що існує певний етап наших стосунків із Богом, коли ми стаємо Йому дійсно своїми. Є певне духовне зростання, коли ми починаємо розуміти: я справді свій для Бога.

Ісус каже: «своїм учням». Але тут є ще певний історичний і культурний момент. У той час учні самі обирали собі рабина, вчителя. Але Ісус перевернув цей формат. Ми знаємо з текстів Писання, що саме Він обирав Своїх учнів.

Він говорив Матвію та іншим: «Іди за Мною».

І знаєте, бути своїм — це не лише мати вчителя й отримати від нього певні знання. Бути своїм — це стовідсотково бути схожим на свого Вчителя, на свого Рабина. Ісус називає їх Своїми, тому що хоче, щоб вони максимально були схожими на Нього. Не лише зовні чи за знаннями, а характером, реакціями, ставленням до людей. Амінь.

Ісус Христос називає Своїми тих людей, які щиро вірять у Нього. Скажи: «Амінь». Не лише вірять, а й слухають Його голос. Скажи: «Я слухаю голос Божий». І не лише слухають, а й виконують Його волю. Скажи: «Я прагну виконувати волю Божу».

Цей вираз вказує на глибокий духовний та особистий зв'язок між Спасителем і Його учнями. Коли ми говоримо «свій», це щось рідне. Так, коли стукають у двері: «Хто там?» — «Свої». Ти розумієш: це близька тобі людина, це своя людина.

Також в Івана, у 10-му розділі, 27-му вірші, Бог називає нас Своїми вівцями: «Мої вівці слухають Мого голосу, і Я знаю їх, і вони йдуть за Мною». (Івана 10:27)

Знаєте, що означає належати? Це той, хто Його. Це той, хто в Ньому. Це той, хто побудував із Ним стосунки. Той, хто вірить у Нього, довіряє Йому, слухає Його голос і знає Його голос.

Ті, хто належать Йому, слухають Його голос. І що вони роблять? Йдуть за Ним. Це люди, які розпізнають Його істину і довіряють Йому на всі сто відсотків. Амінь.

МИ — ЙОГО ДРУЗІ

Він називає нас не лише вівцями, але й друзями. Ісус говорить: «Ви — друзі Мої, якщо чините те, що Я заповідую вам». (Івана 15:14)

Він підносить статус учнів — від учнів до друзів. Скажи: «Я свій. Я не лише учень, я Його друг». Амінь. І Він мій найкращий Друг. Ми знаємо безліч пісень про це: «Ісус — мій найкращий Друг».

МИ — ЙОГО РОДИНА

Також Він називає нас Своєю родиною. «Бо хто чинить волю Мого Отця, що на небі, той Мені брат, і сестра, і мати». (Матвія 12:50)

Ми пам'ятаємо цю історію. Це сталося, коли Ісусу сказали, що Його мати і брати стоять надворі.

МИ — ЙОГО УЧНІ

Івана, у 13-му розділі, 35-му вірші, Ісус говорить: «По тому пізнають усі, що ви Мої учні, якщо будете мати любов між собою». (Івана 13:35)

Головною ознакою приналежності до Христа повинно бути те, що вирізняє мене. І найголовніше — любов до мого ближнього. Скажи: «Любов».

Я повинен вирізнятися серед натовпу любов'ю до свого ближнього. Сьогодні цього дуже мало у світі. Ми всі стомлені. Перебуваємо в постійному стресі, страху, пригніченні.

І що ми можемо принести людям? Наше нормальне ставлення до них. Любов. Боже ставлення. Бути приналежним до Христа — означає показувати Його любов.

ІНШИЙ БЕРЕГ

Далі в тексті написано: «І відразу звелів Ісус своїм учням увійти в човен і відправитися раніше за Нього на другий бік, поки Він відпустить народ».

Знаєте, іноді Він посилає нас на інший берег раніше за Нього, щоб випробувати нашу віру.

Чому слово Боже говорить: «А як прийде Син Людський, то чи знайде Він віру на землі?» (Луки 18:8)

Я постійно про це проповідую і наголошую: для Бога важлива віра. Це те, що Він буде шукати. Через це ми й називаємося віруючими. Наша ідентичність — це віра. Це те, що повинно вирізняти нас серед цього світу. Ми Йому довіряємо.

Ісус говорить: «Відправляйтеся. Я поки залишуся тут, помолюся». Перед цим ми знаємо історію про те, як Він нагодував п'ять тисяч людей хлібом і рибою. Іншими словами, Він каже: «Мені потрібне перезавантаження, а ви вирушайте».

Я не знаю, яка була атмосфера в той момент, коли Христос сказав їм: «Пливіть, а Я вас наздожену». Можливо, вони думали, що хтось чекатиме Його на іншому березі Галілейського моря, яке ще називали Генісаретським озером.

Але Ісус мав план. Його план був у тому, щоб випробувати їхню віру. Слава Богу, що хоча б один відреагував. Петро мав запальний характер. Ми всі знаємо: він був гарячий, рішучий, емоційний.

ТАЄМНА КІМНАТА

«І відпустивши народ, Він піднявся на гору один помолитися. І з настанням вечора залишався там один».

Знаєте, нам дуже важливо мати місце, де ми можемо залишатися самі з Богом. У тебе повинна бути таємна кімната. Місце для молитви, де ти будеш практикувати свої стосунки з Богом. Де ти будеш ставати своїм для Нього. Там, де ти почнеш Йому довіряти. Там, де ти навчишся рухатися сам, коли Він скаже: «Іди. Відправляйся, навіть поки Мене немає поруч із тобою».

Ти повинен відправитися зараз сам, але зрозуміти: Він пообіцяв, що завжди буде поруч, не залишить і не покине. Хоча іноді нам здається, що ми йдемо цей шлях самі. Але послухайте: цей шлях і є шлях віри.

Ми називаємося віруючими, тому що віра — це коли ти не знаєш, куди тобі йти. Ти не знаєш шляху. Не знаєш, що буде попереду. Це шлях у невідомість. Це шлях абсолютної довіри Богові.

«Я не знаю, як це трапиться, Боже. Я не знаю, коли це трапиться. Можливо, я зараз уже це проходжу. Можливо, Ти зараз попросив мене відправитися на інший берег. Але я знаю: я неодмінно потраплю до тієї цілі, до тієї мети, яку Ти мені показав, тому що Ти прийдеш до мене. Ти підеш мені назустріч».

Ми ще будемо про це читати. Але я повинен знати Тебе, Боже. Я повинен знати Тебе особисто.

ЗУСТРІЧНИЙ ВІТЕР

«А човен уже був посеред моря, і його било хвилями, оскільки був зустрічний вітер».

Знаєте, скільки зустрічних вітрів буває в нашому житті? Скільки випробувань? Зараз ми всі живемо у випробуванні. Можливо, ви бачите його на національному рівні, але в кожного є і свої випробування, і свій шлях.

Твоя віра буде обов'язково випробувана. Послухай: обов'язково.

Книга Йова говорить: «Але ж насправді знає Він, який я. Якби мене Він випробував, я вийшов би чистим, мов золото найвищого гатунку». (Йов 23:10)

Бог каже: «Я знаю, що буде далі. Я випробую тебе». Але не для того, щоб спалити. Золото не горить. Скажи: «Золото не горить».

Він хоче відділити від тебе все те, що заважає твоїй цінності. Те, що послаблює твою цінність. Він хоче відділити все це від тебе.

«Я вийшов би чистим, мов золото найвищого гатунку». Скажи: «Я буду золотом найвищого гатунку».

Якщо сьогодні в моєму житті є зустрічні вітри, я не знаю, що саме ти проходиш. У моєму житті постійно бувають зустрічні вітри.

Ми з дружиною якось їхали і розмірковували над тим, що наше життя настільки сповнене цих зустрічних вітрів, що ми вже навіть не дивуємося їм. Ми настільки знаємо, що все одно все буде добре, незважаючи ні на що.

І ми почали згадувати те, що було протягом нашого життя. І зрозуміли, що було безліч цих вітрів. Амінь.

Я знаю: коли ти йдеш шляхом віри і стаєш своїм Богові, твоя віра буде обов'язково випробувана. Ти будеш переплавлений для того, щоб стати золотом вищого гатунку.

Золото не згорить. Згорить лише те, що заважає тобі. Ти будеш випробовуваний. Твоя віра буде випробувана. Я не знаю, яким чином. Але неодмінно.

Ти не згориш в очищувальному полум'ї. Він відділить цей шлак від тебе. Назавжди.

Я не знаю, скільки ти перебуватимеш у цьому випробуванні. У кожного свої терміни. Але я знаю напевне: ти не згориш у ньому. Слава нашому Богу.

«Я Є»

«У четверту сторожу ночі пішов до них Ісус, ступаючи по морю».

Можливо, хтось не знає: у той час ніч ділилася на сторожі. Перша — приблизно до дев'ятої вечора, друга — з дев'ятої до опівночі, третя — з опівночі до третьої ночі, четверта — з третьої до шостої ранку.

І мені подобається, що Христос так довго перебував у молитві, щоб наповнитися силою Божою. Тому що те, що Він зробив, — у Біблії ми не бачимо нічого подібного.

Були моменти, коли Бог діяв через пророків: наприклад, море розступилося, і народ пройшов по суші. Але ніде не було, щоб людина просто йшла по воді.

«У четверту сторожу ночі пішов до них Ісус, ступаючи по морю. І учні, побачивши, що Він іде по морю, збентежилися, говорячи: “Це привид”. І від страху вони закричали».

Мені зрозуміла їхня реакція. Буря, ніч, вода летить навколо, грім, блискавка. І ти раптом бачиш силует, який іде по воді. Для нормальної людини це була нормальна реакція — подумати, що це привид.

Але Ісус відразу ж обізвався до них: «Заспокойтеся, Я є, не бійтеся».

«Відразу» — тобто негайно. Він не довів їх до інфаркту. Слава Богу. Бог реагує.

Але Ісус відразу сказав: «Заспокойтеся, Я є, не бійтеся».

У грецькому тексті тут використано вислів  — «Я є». Це дуже глибокий вислів, який нагадує нам про Боже ім'я, відкрите Мойсею біля куща, який горів і не згорав.

Бог сказав: «Я Той, Хто Я є».

Ісус ніби говорить: «Я є. Я на місці».

Що відбувається? Він каже: «Заспокойтеся. Майте мир у своїх серцях. Чому? Тому що Я є».

Я контролюю всі бурі у твоєму житті. Я контролюю всі зустрічні вітри. Тобі потрібно зараз заспокоїтися, тому що ти повинен розраховувати на Мене.

Я є. Я на цьому місці. Я прийшов тобі назустріч. Можливо, ти думав, що Я затримуюся. Можливо, ти думаєш, що Бог затримується у твоєму житті.

Послухай: Він іде тобі назустріч. Йому потрібно пройти певний шлях для того, щоб твоя віра була випробувана. Він абсолютно контролює всякий хаос у твоєму житті.

Для учнів-рибалок море було символом некерованості, стихії, хаосу, небезпеки. Але коли Ісус іде по воді й каже: «Я є», Він заявляє про Свою повну владу над усім творінням.

Він каже: «Я є. Заспокойся».

А потім: «Не бійтеся».

Він дає тобі мир замість страху. Це обітниця Бога.

«Я Є»

Порядок у Його зверненні дуже важливий для наших сердець. Спочатку Він наказує: «Заспокойся».

Чому я повинен бути спокійним? Тому що Бог є і Він сьогодні з тобою. Він каже: «Я є Той, Хто Я є».

А потім Він звільняє нас від страху. Він каже: «Я є». Якщо Я є у твоєму житті — будь спокійний. Почни Мені довіряти. Май мир у своєму серці.

Бо Він каже: «Мир Мій даю вам; не так, як світ дає, Я даю вам». (Івана 14:27)

Немає у цьому світі інструменту, який здатен повністю заспокоїти твоє серце, душу і дух. Це може зробити лише Боже Слово і Його обітниці.

Він каже: «Я є». І червоною ниткою через усю Біблію проходить: «Я є. Я є. Я є».

Він каже: «Я є хліб життя». (Івана 6:35) Той, хто повністю задовольняє наш духовний голод.

Він каже: «Я є світло для світу». (Івана 8:12) Той, хто проганяє темряву гріха і вказує правильний шлях.

Він каже: «Я є двері для овець». (Івана 10:7) Єдиний безпечний вхід до Божого спасіння і захисту.

Також Він каже: «Я є пастир добрий». (Івана 10:11) Той, хто знає кожну вівцю і готовий віддати за неї Своє життя.

Він каже: «Я є воскресіння і життя». (Івана 11:25) Переможець над смертю. Той, хто подолав смерть. Хто вірить у Нього, той буде жити вічно. Скажи: «Я буду жити вічно».

Він каже: «Я є шлях, і істина, і життя». (Івана 14:6) Єдина дорога до Отця. Абсолютна правда і джерело життя.

Також Він каже: «Я є істинна виноградна лоза». (Івана 15:1) Джерело духовної сили. Учні — гілки, які можуть приносити плід.

«У відповідь Петро сказав Йому: “Господи, якщо Ти є, звели мені прийти до Тебе по водах”. Він же сказав: “Іди”. І вийшов із човна Петро, пішов по водах, наближаючись до Ісуса».

Послухай. Тобі потрібно дочекатися, поки Бог тобі щось скаже.

Є певний час, коли ми рухаємося самі. І більшість помилок у моєму житті були тоді, коли я не радився з Богом, а приймав власні рішення і починав рухатися.

А потім розумієш: «Боже, але ж Ти не казав мені цього робити».

На духовному рівні ти розумієш: тебе туди ніхто не посилав. Тобі ніхто не сказав: «Іди».

Пам'ятаєте історію, коли Давид запитав Бога, чи переслідувати ворога? Він запитував. І Бог відповів.

Тому запитуй у Бога, що тобі робити і куди тобі йти. І знаєте, дочекайся відповіді. Бо іноді ми запитуємо, а потім робимо своє. Ми робимо свою волю, своє свавілля.

Ми думаємо: «Мабуть, це воля Божа». Але її дуже легко зрозуміти. Тобі потрібно лише запитати: «Боже, скажи мені — і я піду».

Не намагайся обов'язково почути голос із неба: «Іди, Тарасе» або «Іди, Ольго». Іноді Бог діє в нашому серці зовсім іншим чином. Ти просто відчуваєш, що тобі це потрібно зробити. Є стовідсоткова внутрішня впевненість. Ти розумієш: якщо зараз вчиниш саме так, усе складеться правильно. І ти рухаєшся.

Петро сказав: «Господи, якщо Ти є, звели мені прийти до Тебе по водах».

Ісус сказав: «Іди».

І Петро вийшов із човна.

НЕ ЗВОДЬ ПОГЛЯДУ З ІСУСА

«Але, побачивши сильний вітер, злякався і почав тонути. Закричав: “Господи, спаси мене!”»

Не зводь свого погляду з Ісуса Христа.

Коли розпочався шторм, Петро знав, що відбувається за межами човна. Він розумів, яка атмосфера, яка погода на озері. Він знав, що навколо шторм. Але коли він звів свій погляд з Ісуса Христа — одразу почав тонути.

Не зводь своїх очей з Ісуса Христа. Тримай свій фокус завжди на Ньому. І тоді ти будеш здатен ходити по воді.

Ти будеш здатен ходити по воді й рухатися в надприродній силі Божій. Тому що піти по воді — це повністю вивільнити свою віру і довіритися Богові.

Сказати: «Боже, якщо Ти мені сказав — я піду. Твоє слово для мене не пусте. Я бачу, що відбувається навколо, але Ти стоїш на воді. Якщо Ти ходиш, Боже, і якщо Ти мені скажеш, я пройду цей самий відрізок шляху. Мій погляд повинен бути завжди на Тобі».

Не дивись лише на те, що сьогодні відбувається навколо тебе. Не дивись, якої сили буря. Не дивись, скільки балів сьогодні за бортом твоєї лодки. Не дивись, як сильно вітер хитає твій човен.

Я не знаю, якої сили сьогодні твої зустрічні вітри. Можливо, як в іншій історії, описаній в Євангелії, вони почули, як Ісус спав на кормі. Пам'ятаєте? Хвилі били в човен, і човен уже почав наповнюватися водою.

Можливо, сьогодні у тебе вже повний трюм води. Я не знаю, що відбувається. Але знаю одне: не зводь свого погляду з Ісуса Христа.

Скільки б там не було води, ти обов'язково потрапиш на інший берег. Ти обов'язково допливеш до пункту призначення, до якого повинен дійти. Тому що Він посилає тебе. Ти дієш згідно з Його волею.

«ГОСПОДИ, СПАСИ МЕНЕ!»

«А побачивши сильний вітер, злякався і почав тонути та закричав: “Господи, спаси мене!” І відразу ж Ісус простягнув руку, підтримав його і говорить йому: “Маловірний, чому ти засумнівався?”»

Знаєте, слово «відразу», або «негайно», у цьому біблійному тексті є ключовим. Ісус діє без жодної затримки, коли Його учень опиняється в небезпеці.

Якщо твоєму життю загрожує небезпека, Він буде діяти у твоєму житті.

Цей короткий момент відкриває надзвичайні істини про характер Божий. Перше: коли Петро кричить: «Господи, спаси мене!» — порятунок випереджає повчання.

Ісус не сказав: «Ти чого засумнівався? Я ж тобі сказав: іди!» Він не став чекати, поки Петро повністю зануриться у воду. Не став читати йому лекцію про брак віри.

Спочатку Він що робить? Простягає Свою руку. Витягує його. А вже потім дорікає за сумнів.

Ось таким чином Бог діє. Він дорікнув йому за сумнів, але спочатку врятував. Для Христа безпека Його учнів — номер один.

СИЛА НАЙКОРОТШОЇ МОЛИТВИ

Друге, що мені подобається, — сила найкоротшої молитви: «Господи, спаси мене!» І все.

Не було тут сотень вивчених біблійних текстів. Не було довгої молитви. Дуже просто.

Я не кажу, що молитися довго — погано. Молитися біблійними текстами — теж не погано. Хочеш гарно молитися — читай Псалми. Читай більше Біблії, щоб мати гарний словниковий запас.

Але тут мені подобається сила найкоротшої молитви. Вона складалася лише з трьох слів: «Господи, спаси мене». Це був щирий крик про допомогу.

І що робить Ісус? Він допомагає. Він відповідає — відразу.

Ось таким чином реагує Бог. Богу важлива не довжина твоїх слів і не довжина твоєї молитви. Йому важливий стан твого серця.

Не завченість молитви і не красномовність визначають стан твого серця. Я бачив у своєму житті людей, які знали Біблію майже напам'ять. Ти називаєш їм місце Писання — і вони одразу його цитують. Але їхнє життя не відповідало цьому. Серце було далеко від Бога. Воно було нещирим. І такі люди дуже погано закінчували, як показувала практика.

БОЖА РУКА

Знаєте, що ще мені подобається в цьому тексті? «І відразу ж Ісус простягнув руку».

Чи міг Христос зробити так, щоб Петро був спасений без фізичного контакту? Міг. Він всемогутній Бог. Йому підкорюються стихії.

Коли Він сказав бурі: «Замовкни, перестань», вона підкорилася. Тому що цей світ був створений Його словом.

Він міг просто словом врятувати Петра. Але Він обрав простягнути руку. Він обрав доторкнутися до Свого учня.

Ось що Йому важливо. У момент паніки та страху Петро відчув міцну, реальну, теплу підтримку руки свого Вчителя. На той момент йому це було потрібно.

Не лише почути: «Я поруч», а відчути: «Ти мене тримаєш».

Можливо, сьогодні ми не відчуваємо цей фізичний контакт. Але Він сьогодні з нами. Амінь. Його рука міцно тримає нас.

І я вірю, що Бог відкриє і підніме у пам'яті кожного з вас ті моменти життя, коли Його рука була міцною і витягувала вас.

КОЛИ БОЖА РУКА ВИТЯГУЄ

Готуючись до цього слова, Бог нагадав мені багато складних і тяжких моментів.

Ще не було року, як я став пастором і ми почали церкву, коли в мене помер батько. Мої перші похорони як пастора були похоронами мого батька.

Я пам'ятаю, як пишу пастору: «Пасторе, як це взагалі робиться? Я не знаю. Я розбитий, розгублений, розламаний, але розумію, що мені потрібно це робити».

І я розумів, що повинен це робити, тому що мій тато перед смертю прийняв Ісуса Христа. Слава Богу! Ми молилися за це багато років — приблизно сімнадцять років. І відповідь прийшла ось таким чином.

ВІН Є У ТВОЄМУ ЧОВНІ

Якщо ти прийняв рішення йти за Ним і називатися своїм для Нього, послухай: у тебе є величезна підтримка. У тебе є величезне уповання на Великого Бога.

Сьогодні гроші не можуть вирішити всього у твоєму житті. Соціальний статус, посада чи вплив також не можуть вирішити всього. Але є Той, Хто може вирішити всі проблеми у твоєму житті.

Той, Хто може зцілити. Той, Хто може торкнутися кожної сфери твого життя. Зцілити твоє тіло, твої стосунки і подарувати тобі майбутнє.

ВІН ЗНОВУ ПІДНІМАЄ ТЕБЕ

«Коли ж вони ввійшли в човен, вітер вщух».

Як тільки Ісус підхопив Петра, вони разом попрямували назад.

Знаєте, тут є один прихований нюанс у цьому тексті. Я читав його тисячу разів, але лише цього разу побачив.

Біблія ніде не каже, що Ісус якимось чином приніс Петра в човен. Не сказано, що Він просто дотягнув його до човна. Це означає, що Петро знову почав ходити по воді.

Коли Христос узяв його за руку, підняв його, тим самим піднявши його віру, трохи дорікнувши йому: «Не сумнівайся. Дивись лише на Мене. Покладайся лише на Мене. Довіряй лише Мені».

І вони разом почали рухатися по воді. Але тепер Петро вже був не сам. Петро міцно тримався за руку свого Рабина. Свого Вчителя. Свого найкращого Друга. Свого Месії. Свого Спасителя.

Коли вони ввійшли в човен — вітер ущух. Миттєво.

ПРИСУТНІСТЬ ІСУСА

Стихія скорилася. Не просто слову, як це було іншого разу, а самій присутності Ісуса Христа в човні.

Ти повинен довіряти Йому. Коли ти будеш благати і кликати Його — Він обов'язково почує. Він обов'язково буде присутній у твоєму човні. У твоїй лодці. У твоєму житті.

Він зупинить бурю. Він зупинить зустрічні вітри. І не лише зупинить. Ти будеш разом із Ним ступати по цій твердій воді. Рухатися в Його чудесах і славі.

Ти пройдеш усе у своєму житті. Усі труднощі. Усі виклики. Усі потрясіння. Усі невдачі. Усі розчарування.

Тому що Він не відійшов від тебе. Він лише на мить залишає тебе, щоб випробувати і переплавити. Щоб зробити тебе витривалішим. Щоб зробити тебе професіоналом віри.

«ВОІСТИНУ ТИ СИН БОЖИЙ»

«А ті, що були в човні, підійшовши, поклонилися Йому та сказали: “Воістину, Ти Син Божий”». (Матвія 14:33)

Якщо до цього вони кричали від страху, думаючи, що бачать привида, тепер вони впали на коліна і сказали: «Боже, це Ти. Ти справді Син Божий».

Це був момент, коли їхнє уявлення про Христа назавжди змінилося.

Боже, зміни наше уявлення про Тебе. Якщо ми ще не зовсім знали Тебе особисто, нехай прийде цей час пізнання. Нехай прийде час досліджувати Тебе як Особистість. Досліджувати Твій характер.

Ми бажаємо бути своїми для Тебе, Господь. Ми довіряємо Тобі. Ми знаємо, що Ти реагуєш на серце. Знаємо, що Ти відразу, негайно реагуєш, коли ми кличемо до Тебе. Тому що для Тебе важливо, щоб Твої учні були в безпеці.

Ми довіряємо Тобі.