"Псалом Давида. Промовив Господь до мого Господа: Сядь праворуч Мене, доки не покладу ворогів Твоїх підніжком для Твоїх ніг." Псалмів 109:1
Цей вірш із Старого Заповіту найбільше цитується у Новому заповіті. Навіть Сам Христос згадує цей вірш. Є певний сенс у цьому.
Якщо Господь щось повторює двічі, а в нашому випадку десятки разів, то Він хоче звернути нашу особливу увагу на це. Те, про що Він говорить, дуже важливе в нашому житті.
"Коли зібралися фарисеї, Ісус запитав їх, кажучи: Що ви думаєте про Христа? Чий Він Син? Вони Йому відказали: Давидів. Він каже їм: То як же Давид у Дусі називає Його Господом, говорячи: Промовив Господь до мого Господа: Сядь праворуч Мене, доки не покладу Твоїх ворогів під Твої ноги? Отже, якщо Давид називає Його Господом, як Він може бути йому сином? І ніхто не міг відповісти Йому ні слова, тож від того дня ніхто більше не наважувався Його запитувати." Матвія 22:41-46
Їхнє вірування було недосконале. Вони не можуть відповісти на Його запитання.
Давид не був ідолопоклонником, щоб називати Господом свого нащадка. У євреїв слово Господь належить Богу і більше нікому. І фарисеї були у глухому куті, бо Давид був їхнім беззаперечним авторитетом. Давид не міг богохульствувати, але тоді, що це? І їм не було, що сказати Христу.
"Промовив Господь до мого Господа: Сядь праворуч Мене, доки не покладу ворогів Твоїх підніжком для Твоїх ніг."
Фарисеї читали цей псалом раніше, але точно не розуміли цей вірш, до поки не прийшов Христос.
"не перестаю дякувати за вас, згадуючи [вас] у своїх молитвах, щоби Бог Господа нашого Ісуса Христа, Отець слави, дав вам Духа мудрості й відкриття для Його пізнання, просвітивши очі вашого серця, щоб ви знали, якою є надія Його покликання, яке багатство слави Його спадщини у святих, яка неосяжна велич Його сили в нас, котрі віримо в дію могутності Його сили, що Він її здійснив у Христі, воскресивши Його з мертвих і посадивши праворуч Себе на небесах," Ефесян 1:16-20
- Ми щось отримали у спадок. Я маю знати це, щоб розуміти, на що претендувати. Інакше хтось може забрати у тебе те, що належить тобі. "якою є надія Його покликання, яке багатство слави Його спадщини у святих"
- Ми погоджуємось із величчю Бога. Але де межі? Бог зупиниться там, де я від Нього не очікую. Якщо ти чогось не можеш осягнути, це не означає, що Він не може. "яка неосяжна велич Його сили в нас, котрі віримо в дію могутності Його сили". Як далеко піде у Твоєму житті Господь? До тих пір, поки ти Йому дозволиш.
- "віримо в дію могутності Його сили, що Він її здійснив у Христі, воскресивши Його з мертвих".
Життя тіла Христа. Інша сила прийшла в Його тіло, якою Він ходив після воскресіння по землі. Він не був обмежений земними законами. Це не має бути для нас просто теорією, інакше все, про що написано у Біблії, буде також для нас теорією. Це повинно бути для нас р е а л ь н і с т ю.
На що нам орієнтуватися у житті?
Це як пілот, який летить у кабіні літака без необхідних приладів, і його політ лежить через густі хмари. Такі польоти часто закінчувалися катастрофою.
Потрібен орієнтир, щоб розуміти, де земля, а де небо.
У нашому житті так само трапляються щільні хмари. Якщо в "нашій кабіні" немає "певних приладів", які орієнтують нас у просторі, це приведе до катастрофи.
У воскресінні був сенс. Христос піднявся на небо. Була якась робота, яку Він мав завершити.
"Він її здійснив у Христі, воскресивши Його з мертвих і посадивши праворуч Себе на небесах,"
Де те небо, де сів Христос? Чому між нами виникає така дистанція, коли ми це читаємо?
Дистанція між нами і Христом виникає, коли ми розмірковуємо над географічними термінами: де небо, а де я.
Але Христос каже:" Покайтеся, бо наблизилося Царство Небесне!" Матвія 3:2
Не має ніякої космічної дистанції між тобою і Богом. Він у тобі."Я не залишу вас сиротами, Я прийду до вас." Івана 14:18
Царство небесне близьке до вас. Кайтеся, бо вже наблизилося.
Де царство небесне?
" і не скажуть: Ось тут воно, або там! Адже Боже Царство всередині вас!" Луки 17:21
Диявол пояснює кожному навпаки, що Бог далеко, що твоя ситуація не така, як інші, вона особлива. Він бажає відібрати нашу спадщину. Христос уже все мені дав, Він усе заплатив на хресті.
" що Він її здійснив у Христі, воскресивши Його з мертвих і посадивши праворуч Себе на небесах, — вище від усякого начальства, влади, сили, панування і всякого імені, яким іменують не тільки в теперішньому віці, але й у майбутньому. І Він усе підкорив під Його ноги і поставив Його над усім — як Голову Церкви, яка є Його тілом, повнотою Того, Хто наповняє все в усьому!" Ефесян 1:20-23
Голова церкви - Христос - праворуч Батька. Цей вимір бачить лише церква. Світ не бачить. Лише церква може показати це світу. Ми свідки і свідчення для цього світу і тоді, коли ми отримуємо відповіді і тоді, коли ми проходимо випробування без відповіді.
Коли я йду долиною смертною тіні, я маю не ховатися, а побороти страх і не злякатися. Я маю зупинити думки, які мені проповідують, що я не отримаю те, що я чекаю.
Я маю ці думки підкорити у покірність Ісусу Христу.
Проголошуйте Боже Слово, бо уста - над думками. Неможливо і говорити, і думати щось інше одночасно. Запиніть думки страху проголошенням Божого Слова.
"Та Ісус, підійшовши, промовив до них: Дана Мені вся влада на небі й на землі." Матвія 28:18
Христос спустився на землю не для того, щоб отримати владу над дияволом. Вона у Нього й так була. Він хотів передати владу над дияволом нам. Ми маємо без будь-яких умов погодитися з Його істиною, підкорити свої думки і відчуття Його Словам.
Проговори: "Його Слово не повернеться до Нього порожнім із мого життя, із моєї ситуації."
0 Comments 2