Звершувати спасіння - це як? Як це виглядає з точки зору Божої?

“Отож, мої любі, як ви завжди слухняні були не тільки в моїй присутності, але значно більше тепер, у моїй відсутності, зі страхом і тремтінням виконуйте своє спасіння Бо то Бог викликає в вас і хотіння, і чин за доброю волею Своєю.” Филип’ян 2:12-13

Павло звертається до филип'ян і розкриває сутність перемоги Христа і досконалої дії у нашому житті, закликаючи до відповідальності до прожиття днів на землі.

“Улюблені мої любі, як ви завжди слухняні були не тільки в моїй присутності, але значно більше тепер, у моїй відсутності, зі страхом і тремтінням виконуйте своє спасіння."
Він говорить про їхню слухняність не йому як служителю, а слухняність Господу.

Спасіння ми приймаємо як дар благодаті. Чому він так каже? Що саме має на увазі, якщо ми говоримо, що спасіння - це дар? Він каже: "виконуйте своє спасіння".

У вас є речі, які вам подарували, але ви ними не користуєтеся? Не кожен дар збагачує ваше життя і впливає на вас. Ці дари не роблять наше життя краще жодним чином. 

Бог дарував нам дар, але, якщо ми не приймемо Його дар, щоб він впливав на нас, то Він не зможе змінити нас і ніяким чином вплинути на наше життя. “Зі страхом і трепетом здійснюйте своє спасіння” - інакше цей дарунок не зможе на нас вплинути. Павло заохочує нас продовжувати бути слухняними Богові і робити це відповідально “зі страхом і тремтінням” - від усвідомлення того, що те, що ми маємо може бути втрачено й не використано.

Чи може бути, що людина прожила все життя, знаючи волю Божу для її життя, і вона не виконала її? Так, ми знаємо притчу про таланти, коли людина, маючи їх , не використала їх.

"Бо то Бог викликає в вас і хотіння, і чин за доброю волею Своєю."

Бог викликає в мені бажання, я маю звернути на це увагу і не згасити його. Не гасіть Дух, коли Він вас побуджує та закликає. В твоєму житті є бажання від Бога. І до бажань треба ставитись відповідально. Бог може існувати без людини, а людина без Бога - ні, але вона не хоче існувати з Ним. І Бог вкладає в нас бажання, розмовляючи з нами таким чином, побуджуючи до дії, що впливає на нас та допомагає досягати мети.

“І вас, що мертві були через ваші провини й гріхи, в яких ви колись проживали за звичаєм віку цього, за волею князя, що панує в повітрі, духа, що працює тепер у неслухняних, між якими й усі ми проживали колись у пожадливостях нашого тіла, як чинили волю тіла й думок, і з природи були дітьми гніву, як і інші, —” Ефесян 2:1-3

У якому стані перебуває невіруюча людина? Через наші власні провини і гріхи відбувається те, що Господь називає мертвістю. Людина може бути мертвою духом. Ззовні живі - всередині мертві. І Бог таким чином розрізняє людей, коли дивиться на землю. Або людина жива або мертва.

“Бог же, багатий на милосердя, через Свою превелику любов, що нею Він нас полюбив, і нас, що мертві були через прогріхи, оживив разом із Христом, — спасені ви благодаттю,— і разом із Ним воскресив, і разом із Ним посадив на небесних місцях у Христі Ісусі, щоб у наступних віках показати безмірне багатство благодаті Своєї в добрості до нас у Христі Ісусі.” Ефесян 2:4-7

Бог багатий милістю через Свою велику любов, що нею Він нас полюбив. І мертвих всередині Він оживив разом із Христом. “Благодаттю ви спасенні” - доброзичливістю Божою ми спасенні. Людина навіть у найкращій версії себе не могла претендувати на спасіння, навіть з зусиллями, тож Господь прийшов нам на допомогу і врятував через Свою любов.

Спасіння через Божу благодать - є цілковитим і повноцінним спасінням. Коли ми приймаємо його в наше життя, воно впливає на нас. “І разом із Ним воскресив, і разом із Ним посадив на небесних місцях у Христі Ісусі” - Господь народжує нас і у вічності ми починаємо оживати в Христі Ісусі. 

«Бо саме Божою милістю спаслися ви завдяки вірі. Спасіння не є ваша заслуга, то є дар Божий. То не винагорода за чийсь труд, й не те, чим хтось міг би хвалитися. Бо ми — створіння Божі. Він створив нас у Ісусі Христі для добрих справ. І справи ті Бог приготував заздалегідь, щоб ми могли свої життя присвятити їм.» До Ефесян 2:8-10

Є якась межа, від якої Христос відліковує наше нове життя, коли ми живі, бо врятовані благодаттю. Але дарунок Божого спасіння впливає на нас

“Бо ми — створіння Божі.  Він створив нас у Ісусі Христі для добрих справ. І справи ті Бог приготував заздалегідь, щоб ми могли свої життя присвятити їм.”

Спасення людина не вихваляється добрими справами . Ми не можемо задумувати злі справи. Коли ти натхненний і наповнений Богом, то тобі природньо, від твоєї нової природи, яку Бог зрощує в тобі, робити щось добре. У Христі нічого іншого, окрім добрих справ, ми не зможемо зробити. Ми Його творіння. Він створює тебе наново. Тобто Бог робить свій акт творіння прямо зараз всередині нас. Перебувати у безпосередньому союзі та близькості з Ісусом - значить бути створеним у Ісусі Христі.

Якщо не докласти зусиль почути голос Господа і Його волю, то ми можемо навіть не пересіктися з Ним. І в такому тані чи є ми в союзі з Ним? Коли ми не зберігаємо свою єдність з Ним - наше християнство зникає. Якщо ми припинимо наповнюватись Ним, то ми повернемось до стану, в якому були і станемо людьми непокори. 

Господь творить тебе наново щодня, в реальному часі. Павло каже, що на вас бажає вплинути Дух Святий і тому з бажанням та почуттями, що приходять до нас, потрібно бути відповідальними. Таким чином ми будемо змінюватись.

Павло закликає нас підкоритись дару благодаті Божої, прийняти дар Спасіння у своєжиття. Ми Його творіння створені для добрих справ. Він закликає жити життям, яке обертається навколо Нього, направляти життя й витрачати на виконання Його волі. 

Ми маємо працювати над своєю внутрішньою людиною (характером) - “зі страхом і трепетом здійснюйте спасіння”. Наш Дух - внутрішня людина - піде у вічність, і тому ми маємо працювати з цим. В характері й житті кожної людини є певні закономірності, що повторюються. Павло закликає звертати увагу на наші внутрішні бажання. Моє “я” складається з певних переконань.

Навіщо Господь закликає мене до регулярності? Щоб ми могли звернути увагу на зміст нашої внутрішньої людини, щоб ми почали звертати увагу на те, на чому ґрунтуються

наші внутрішні переконання.

Що закладено в мої переконання? Часто вони походять не лише від Бога, ідеї, за якими ми живемо можуть прийти зі світу. Тому ми маємо усе перепровіряти бо можемо опинитись у жахливому стані. 

Смирення у світі не цінується, натомість у світі цінується амбітність, впевненість у собі, презентація себе. Це є домінуючою думкою, але перевіривши її через Боже Слово може виявитись, що ці речі не відповідають Божій волі. Біблія каже не уподібнюватись цьому світу. Тому ми маємо задавати собі питання: “на чому спирається моє переконання?”

Яков був дуже пробивним і намагався взяти Боже благословіння силою, але це заважало йому бути близьким з Богом. І лише стикнувшись з Богом особисто, Яків змінив своє життя.

На що ми спираємось, коли щось називаємо своєю цінністю? Нехай ніщо у цьому світі не впливає на нас, нехай Бог вчить нас як жити, нехай Боже Слово буде нашим мірилом. 

Коли Господь направляє наше житя, Він бажає, щоб ми сфокусували його, не розпорошували. Це потребує смирення - обрати щось одне, обрати те, до чого ти віриш, що Господь покликав тебе. І так життя починає фокусуватись на якійсь меті.

Це й означає йти вузьким шляхом - обрати конкретну мету, присвятити їй своє життя і тоді зусилля матимуть вплив.

1. На чому збудовані переконання?
2. Яка домінуюча ціль? Який мотив? - для цього потрібно зі свого місця призначення якого ми прагнемо, обернутись на своє життя. Думати про небесне а не про земне

Притчі 14:12, 16:25 «Людині може шлях здаватися прямим, та зрештою він приведе до смерті.»

Пряма дорога - це найкоротший шлях, але не завжди найкоротший шлях до вашої мети є Божим. Важлива не лише ціль, якої ти прагнеш, але й засоби, які використовуєш.

У Якова було правильне бажання й прагнення, але методи досягнення не були прийнятними. Не кожна можливість від Бога. У Христа в пустелі було три різних можливості заробити славу серед людей, поїсти і розбагатіти. Але Христос обрав Божі шляхи, бо не всі короткі шляхи Божі. 

Йосип також мав можливості, мав сни, але не знав, що йому доведеться пройти крізь шлях в’язниці рабства та зради. Господь по милості своїй не відкриває нам одразу всіх шляхів і всього, що нам доведеться пройти. Лише, якщо ми погоджуємось на своє покликання, Господь веде нас шляхом до нього. Інакше ми б відмовились від цього, бо не вважали б себе здатними пройти це.

Христос тричі запитував Петра, чи любить він Його, бо Христу потрібна була реакція його серця, коли Дух Святий торкнувся Петра - то він заплакав, і Христос цим домігся серйозного ставлення: "паси ягнят моїх".

Який плід приносить оточуючим моє життя? Світ живе в егоцентричному вимірі, люди все вимірюють собою. Люди тому й ставлять під сумнів існування істини. 

Ми - його творіння - це те, якими Бог творить нас щодня. І підкоряючись Господу, я маю задавати це питання: "який плід приносить моє життя й мої дії для оточуючих". Ми маємо перепровіряти себе на шляху до Бога

Ефесянам 4:29 «Нехай жодне огидне слово не сходить з уст ваших, а кажіть лише те, що допомагає людям духовно зростати згідно з їх потребою, щоб ви допомогли тим, хто чує вас.»

Біблія закликає нас, щоб ми приносили благодать іншим. Головний не той, хто говорить, а ті, хто чують

Римлянам 15:1-3. «Ми сильні, отже, мусимо бути терпимі до слабких і не догоджати собі. Кожен з нас мусить догоджати ближньому своєму, аби укріпити його дух. Навіть Христос догоджав не Собі. Навпаки. У Святому Писанні сказано: «Зневага тих, хто зневажав Тебе, впала на Мене».”

Це - шлях Христа, і водночас - той шлях, яким ми маємо йти. Це нелегкий шлях. Звершувати спасіння - це не про те, щоб ходити в церкву. Бог буде зважувати мене на вагах особисто. Кожен наодинці стане перед Ним, і виправдовуватись будемо власними вчинками і способом життя.

Христос не догоджав собі, бо було щось більше за Нього. Христос не обрав легкого життя, бо обрав волю Батька, що вище за Його волю.

Співставляючи вагу і значимість того, що добре для мене і того, що хоче Батько, виявляється, що бажання Батька важливіші. І свідомо, поступаючи своїми інтересами й користю, даюи місце Божим. І тоді ми отримаємо від Бога і підтримку, і натхнення і захист.

Бог піклується про Своїх дітей, чує нашу молитву. Той, хто вірить, буде отримувати це від Господа, але щоб Господь почав діяти, нам треба разом з Христом зростати до тієї вершини, на якій ми зможемо сказати разом з Ним : “не те що я, а те що ти хочеш, Господи”.

І коли ми перепровіряємо свої переконання, методи і дії, і приносимо своє служіння Ісусу свідомо, ми матимемо нагороду від Нього.