Пʼятидесятниця. У Біблії немає слова "трійця". У Старому Заповіті Батько дав заповіді, які могли б наближувати людей до Бога. Але цього було недостатньо. Потрібен був посередник, який міг би допомогти людям і Богу обʼєднатися. Коли Христос прийшов, люди бачили, що з ним Бог. Він був розіпʼятий за гріхи людства. Тож є Батько, і є люди, яких Бог настільки полюбив що віддав Свого Сина, щоб кожен віруючий у Нього не загинув, а мав життя вічне. Поверхово можна було б сказати, що цього достатньо. Є батько, люди і Посередник між ними — Ісус Христос.

У поведінці апостолів Нового Заповіту ми щось помічаємо, що в їхні бажання не відповідають можливостям. Петро казав, що хоче бути розіпʼятим поряд з Христом — але говорити було легше ніж вчинити. Петро в Новому Заповіті — людина принципова і рішуча, Христос називає його каменем — Петрос. Коли прийшли арештовувати Христа, саме Петро кинувся в бійку. Петро не розумів, як можна добровільно віддати своє життя у руки людей.

Чого Бог очікує від нас і бажає? Щоб ми на адреналіні сказали "так" чи усвідомлено сказали "так"?
Насіння, що впало в землю неглибоко, швидко зріє, але так само швидко вмирає. Це люди, які швидко присвячують себе чомусь і швидко відрікаються, рішуче погоджуються і рішуче відмовляються. Але не це потрібно Христу. Апостолам потрібно було щось, щоб не залишити Христа. Христос попереджав, що не залишить їх наодинці. Коли ми одні — ось по чому Господь зважує нас.

Це причина, чому Енох був узятий на небо, — він ходив перед Богом, коли того ніхто не бачив. Його головним свідком у житті були не люди, а Господь, тому його життя відрізнялося.

Свято Трійці чи Пʼятидесятниці виросло з того, що було у Старому заповіті — кров ягняти, що було принесене в жертву була нанесена на перекладдя дверей, коли Дух Божий прийшов, і ця кров захищала від янгола, що прийшов судити доми, які наважилися зустрітися з Богом без крові. а результат зустрічі людини з Богом без посередництва жертовного ягняти — смерть за гріхи. Кров жертовного ягняти врятувала доми євреїв.

Трійця після Пасхи святкується на 50й день: після 7 тижнів на наступний день наступає це свято. Мойсей у цей день отримав від Бога скрижалі — день дарування Тори: заповіді і закон. Мойсей здійснює волю Божу і отримує закон: "закон прийшов через Мойсея, а благодать і істина через Ісуса Христа". Ісус виконує те, що символізує ці свята — Він приносить себе у жертву за людей, а в день 50 -десятниці сходить Дух Божий — обітниця Божа, Мойсей дає закон, який святий і справедливий, але виконати його неможливо, як би сильно не намагався ти любити Бога.

Щорічні і регулярні жертви залишаються потрібними, бо в людини залишається щось, що змушує її грішити і робити старі вчинки.

Вихід з рабства, отримання закону і входження в нову земля — та сама паралель — смерть Ісуса, отримання Духа Святого і входження у спасіння. Скільки нам ходити по землі, щоб увійти в обіцяну землю? Для нас Стефан - мученик, але що про себе думав Стефан у той день? Він бачив Господа, який встає на Своєму престолі і приймає Свого учня до себе: в очах Христа він - щасливий, бо вже з Христом.

Лише нове покоління євреїв почало входити в обіцяну землю, лише двоє входять у обіцяну землю. Життя випробує нас і скільки з нас входить в обіцяну землю? Цілий народ опинився в пустелі, де обставини їм не сприяли, а загрожували їхньому життю. Інколи ми входимо в періоди оазису в житті, коли нам легко. Наше людське судження часто не обʼєктивне. Ми не знаємо, що нас очікує попереду після приємних періодів у житті. Дух Святий прийшов, щоб наповнити нас. Без книги Дій і без послання ми до кінця не могли б зрозуміти роль Святого Духа — Він звершує спасіння, яке приніс Христос. Без знання послань апостолів ми не можемо до кінця зрозуміти роль Святого Духа. Ісус залишається присутній на цій Землі через Духа Святого і через церкву.

Дій 2: 6-7 «Коли пролунав цей звук, зібрався великий натовп, і всі люди дивувалися з цього, бо кожен із них почув свою рідну мову. Люди були вражені.

Вони здивовано перепитували один одного: «Чи всі ці люди, які розмовляють, не ґалилеяни?»«Як же могло таке статися, що тепер кожен із нас чує від них свою рідну мову?»

Всі чули, що вони не місцеві, а прийдешні, але почули свій рідний діалект. Тому люди були здивовані.

«Серед нас же тут парфяни, мидяни й еламіти! Тут мешканці Месопотамії, Юдеї і Каппадокії, Понту і Азії, Фриґії та Памфилії, з Єгипту і лівійських земель поблизу Кирени, гості з Рима, як юдеї, так і новонавернені, критяни й араби. Ми всі чуємо, що ці люди говорять про величні Божі діла нашими рідними мовами!» Усі присутні були здивовані й збентежені, та все перепитували одне одного: «Що б це могло означати? А інші навпаки, насміхалися з них, говорячи: «Вони випили надто багато вина».»

Явне Боже диво — вони почали говорити мовами, яких не вивчали. їх чули і розуміли ті, до кого звертається через них Дух Святий, але самі апостоли скоріш за все не розуміли, що саме вони говорять.

«Тоді Петро встав з одинадцятьма апостолами, і голосно звернувся до людей: «Брати юдейські і ви всі, хто мешкає в Єрусалимі, дозвольте сказати, що це все означає. Добре вслухайтеся в мої слова! Ці люди не п’яні, як ви думаєте, адже тільки дев’ята ранку. А сталося якраз те, про що пророк Йоїл говорив:»
Їх чули парфяни і мидяни — сучасний Іран та Ірак і вони чують апостолів своїми мовами. Азія — територія Туреччини, Понт (Чорне море Понтійське море) — Турецький берег Чорного моря. Їх чують араби і критяни. Петро каже що це не вплив речовин, а звершення пророцтві Іоіїля:

«„В останні дні, — говорить Бог, — Я проллю Мій Дух на всіх людей, і ваші сини і дочки будуть пророкувати, а ваші юнаки бачитимуть з’яви, старим же снитимуться сни. Так, у ті дні Я проллю Дух Мій на слуг Моїх: чоловіків і жінок — і ті почнуть пророкувати. Знамення покажу Я в небесах, і знаки різні на землі: кров і вогонь, і клуби диму. Сонце стане темним, а місяць — кривавим у переддень великого і славного приходу Господа. Та кожен, хто вірить у Господа, буде помилуваний”.»

Дух сходить на 120 людей, що говорять великою кількістю мов, на людей, що прийшли до Єрусалиму, щоб звершити поклоніння Богу. Петро пояснює, що це виконання Божої обітниці. Пʼятидесятниця не має цінності для тебе, якщо вона не є особистою. Якщо у тебе є особисте ягня, яке захищає твій рід — у тебе є надія. Трійця - це не церковне свято, а свято, яке має бути дотичним особисто до тебе.

«Сталося так, що поки Аполлос перебував у Коринті, Павло йшов до Ефеса, відвідуючи на своєму шляху різні міста. Зустрівши там деяких послідовників Ісусових, він запитав їх: «Чи одержали ви Дух Святий, коли ви повірили?» Вони відповіли: «Ми навіть не чули про Духа Святого». Тоді Павло запитав: «То яке ж хрещення ви мали?» Вони й кажуть: «Іоанове хрещення». Павло тоді мовив: «Іоанове хрещення ґрунтується на покаянні. Він закликав людей повірити в того, Хто прийде за ним, тобто в Ісуса».»«Почувши це, вони охрестилися в ім’я Господа Ісуса. І коли Павло поклав на них руки, Дух Святий зійшов на них, і вони почали говорити різними мовами й пророкувати.»«Всього їх було з дванадцятеро.»

Це були не укорінені наставлені учні, але Павло не нехтує ними. Хрещення - це адаптація християнами цього поняття, насправді, це - занурення на знак очищення від гріхів. Тобто вони увірували у занурення, яке здійснював Іоанн. І після того як вони почули про Ісуса, то занурилися в Духа Святого.

Він занурює їх не на знак очищення гріхів а на посвяту життя Ісусу Христу. Якби ми усвідомлювали свою гріховність, але не мали виходу цього перед Богом, це отруює життя, але можливість прощення від Бога - зцілює життя, тому християнин здійснює самогубство — він завжди має шанс прийняти прощення від Бога.

Відбулося особисте наповнення Святим Духом, це - те, про що ми маємо молитися за своє життя. Якби вони знали лише хрещення Іоанна чи лише смерть Ісуса— вони не змогли б догодити Богу. Ісус казав, що апостоли отримають силу.

Емоції не змінюють людей. «Ви приймете силу, щоб бути мені свідками» — свідок це той, хто бачив на власні очі і прожив, коли ви приймаєте святого духа, ви стаєте особистими свідками Його дій у житті.

Люди навколо бачуть, що людина, яка приймає Бога, змінюється. До сходження Духа Святого вони майже християни, але ще ні.
Без Духа Святого неможливо очистити своє серце. Апостол Павло знав це особисто. Це людина, яка все життя практикувала закон Мойсея і сам свідчить і говорить: "без Духа Святого це неможливо".

Наш Бог — Бог теперішнього і майбутнього. Після каяття ми стикаємося з боротьбою всередині себе — тягне жити минулим життям. Якби не Дух святий, який зміцнює нас у серці, ми б не могли змінитися. Нас змінює відкриття і робота Духа Святого у нашому серці. Тому Павло занурює учнів і молиться, що Дух Святий на них зійшов, бо розумів, що якщо вони не наповняться Дуом, то вони відступлять.

Матвія 3:11 «Я хрещу вас водою на покаяння, але ж незрівнянно Могутніший, ніж я, іде за мною: я не гідний навіть бути рабом, який схиляється, щоб зняти Його сандалії. Він хреститиме вас Духом Святим і вогнем. Він очистить Свій тік і збере пшеницю до комори, а полову спалить у незгасному вогні».»

Іоанн не міг виконати роль Ісуса в житті людей: Ісус мав занурювати людей у Духа Святого і вогонь.

Щоб Бог узяв тебе у свій потік — тебе потрібно очистити. Господь буде занурювати нас у вогонь, щоб переплалавляти як метал, очистити вміст від домішків. Бог бажає очищати тебе, є речі,  які Він бажає відділити від тебе, які настільки стали частиною твого характеру, що ти віриш, що це ти такий. І цю роботу в нас робить Святий Дух — алаптує істину Божу для нас, допомагає нам розібратися всередині себе.

Це поворотний момент нашого життя з Христом - моя особиста пʼятидесятниця робить мої стосунки з Христом справжніми.

Він прийде глибоко в саме серце, в глибину нашого єства, почне говорити з нами про те, про що люди воліють не говорити, А Дух Святий зверне увагу і говоритиме. Під дією Святого Духа Слово Боже стає мечем, який відділяє від нас те, що для Бога чуже в нас, бо не все в нас прийнятне для Нього — Він хоче нас очистити.

1 Коринтянам 12:3. «Тож кажу я вам, що ніхто не може мовити: «Будь проклятий, Ісусе!» — з допомогою Духа Божого. Ніхто не зможе сказати: «Ісус — Господь», — інакше, як Святим Духом. Різні є дари, та всі вони — від Єдиного Духа.»

Дух Святий посередник між нами і Ісусом, саме Він приносить волю Ісуса в наше серце. Ми не можемо оминути керівництво Духа і при цьому сказати, що Ісус  - мій Господь. Це можливо лише якщо ти чуєш і підкоряєшся Духу Святому.

Римлянам 8: 14. «Бо справжні діти Божі — це ті, хто керується Духом Божим.»

Саме керівництво Духа в моєму житті дає мені статус усиновлення. І коли цей вплив звершується — я направду є дитиною Божою.

Якщо в молитві ти чуєш голос Духа який направляє тебе і ти підкоряєшся Йому — це робить тебе Божою донькою, коли в молитві ти чуєш, як Дух торкається твого серця, творить у тобі бажання пробуджуючи до дії і ти починаєш діяти — це робить тебе сином Божим.

Матвія 16:16-17. «І відповів Йому Симон (якому Ісус дав ім’я Петро): «Ти — Христос, Син Бога Живого». Ісус тоді йому відповів: «Благословенний ти, Симоне, сину Йони, бо не люди тобі відкрили це, а Мій Отець Небесний.»

Благословенний — бо Дух почав спілкуватися з ним. Хтось інший свідчив тобі, а не плоть і ти почав приймати це свідчення, визнавати Його владу.

"Не кожен може назвати Його Господом, а лише той, кому Бог відкрив очі. А ті, кому не відкрив — Бог скаже: "відійдіть від мене я вас не знаю"". Що це значить? Між нами відбулися стосунки. Особиста пʼятидесятниця — це те, що врятує тебе, врятують особисті стосунки з Христом, якщо твоє серце відкрите і переживає вплив Святого Духа.

Ми потребуємо Божого захисту, бо тільки Він може дати нам справжню безпеку. Батько з любовʼю виконує наші потреби, але Він так само потребує нашої уваги і посвячення, Його воля для нас лагідна добре і досконала. Нам потрібно, щоб Його воля для нас виконалася.

В наших стосунках з Богом нехай Його воля буде тим, що нас наповнює і спрямовує.