Євангелія від Іоанна, 10-й розділ, з 27-го по 29-й вірш:

Мої вівці чують мій голос. Я знаю їх, і вони йдуть за мною. Я даю їм життя вічне, і вони ніколи не загинуть, і ніхто не забере їх з моїх рук.

Це говорить Ісус.

Мій Отець, який дав їх мені, величніший за всіх, і ніхто не зможе забрати їх з рук мого Отця.

В усіх перекладах у 29-му вірші вживають слово "забрав" Батько мій - більше за всіх і ніхто не зможе забрати їх. Тут стоїть слово трошки з іншим змістом. Воно натякає на щось інше.
Тут вживається слово грецьке, яке вживають, коли описують, коли хтось щось вихопив у вас із руки,  або ви йшли по вулиці і у вас вихопили гаманець чи сумку.  Тобто, вкрав щось, вихопив зненацька, відібрав. І коли ми розуміємо сенс цього грецького слова, тоді ми розуміємо, що ніхто, хто з насильством захоче нас відділити від нашого Батька, цього зробити
не зможе.

Христос недарма попереджає. Він каже: "Мій батько більший за всіх". Амінь. Саме тому ніхто не зможе з насильством вихопити нас з Його руки. Ви можете за власним вибором піти. Ви можете за власною волею залишити Його. Але якщо ваш вибір - це Христос, то за допомогою насильства, сили чи примусу, до тих пір, доки ви обрали Христа і не зрікаєтесь його,
ніхто не може вихопити вас з руки  Божої. Амінь.Чи це обіцяють нам безтурботне життя ці слова? Чи обіцяють вони нам безтурботне життя на цій планеті?  Ні. Перші християни не жили безтурботно. Християни другого віку не жили
безтурботно. Християни третього віку також не жили безтурботно. А потім, коли начебто держава стала християнською, то люди, що вірили Богу і прагнули виконати Його волю, так само не жили безтурботно, бо вони виявилися неприйнятними. Їхня поведінка,  як наголошували тоді офіційні священники, була неприпустимою. І потім ми пам'ятаємо ці чудові рядки з історії церкви, коли спалювали відьом, коли спалювали усіх, хто не погоджувався з офіційною думкою церкви, коли з'явилася інквізиція, коли силою примушували людей тримали у покорі не через любов, яку Батько вилив на нас через Ісуса Христа,  а через насилля і примус, тримаючи у владі страху. Але через усі ці роки, не дивлячись на те, як на нас тисне цей світ, Ісус обіцяє: ніхто, прикладаючи зусилля, з насильством, не може вихопити  вас з Моєї руки. Ми завжди залишаємось в руках Ісуса.

Сьогодні хтось не прокинувся. Сьогодні хтось загинув. І ніхто з нас не може дати гарантію про фізичний захист усіх і нас особисто. Але ми знаємо, що дає нам справжній мир в наше серце. Як казав Павло: "Моє життя - це Христос, а смерть - це здобуток.  Для когось смерть - це величезна втрата". Але, знаєте, ми ідемо глибоко в розріз з філософією цього
світу, тому що для нас смерть - це не втрата. Ми не втрачаємо нічого. Ми набуваємо, ми набуваємо вічне життя. Ми виходимо з цього тіла і йдемо у тіло вічне. Амінь.
Ми залишаємо світ цей і переходимо у світ вічний. І Ісус, проповідуючи, попереджав: "Не бійтесь нікого, хто не може погубити вашої душі". Не бійтеся тих, хто намагається вбити
ваше тіло, тому що єдине, що вони можуть у вас забрати, це фізичне існування на цій землі. І Христос попереджав: "Якщо ви обираєте вже когось боятися, то є той, хто вирішує долю вашої душі у вічності. Якщо вже й боятися, то тоді вже Його. Амінь." Якщо взагалі вартує когось боятися у цьому житті, то це Його. І  коли ми боїмося Бога, про нас можна
сказати так, як Біблія говорить про Еноха. Він ходив перед Богом і Бог взяв його. Амінь. Він ходив перед Богом. Я бажаю тобі, щоб ти міг щиро, свідомо сказати сам собі: "Я ходжу
і до перед Богом і догоджаю найперше Йому".

Я хочу, щоби люди, які знають тебе, могли, думаючи про тебе, могли самі собі таке сказати: "Він догоджає Богу". Амінь.
Знаєте, я хочу, щоб ми з вами сьогодні коротко пороздумували про те, а як скорботи зустрічав Ісус.  Ну, бо ж скорботи є. Куди їх діти? Нас не запитують. Ми змушені їх проходити.
І якщо ми сьогодні шукаємо приклад для свого життя, то найкращий приклад і який є у цьому світі, це приклад нашого Господа. І якщо вже брати з когось приклад, то давайте будемо брати приклад з Нього.

Ісус, а як він справлявся?  Про дитинство мало що сказано, але я думаю, що в дитинстві так само він звертався до Свого Батька. Перше свідчення його молитовного життя
ми з вами читаємо в Новому Заповіті. І ми бачимо, що коли Він був хрещений, Він звернувся до Батька, прославив Батька небесного, а потім Духом Святим був поведений у пустелю.
Для чого? Для посту і молитви.

У жорстких обставинах випробовувалися Його стосунки з Батьком. Він не міг Його бачити фізично Своїми  очима. Уявіть просто, для Нього це була реальна скорбота. Ми сьогодні говоримо: "Ой, ми не можемо побачити Бога. Ми Бога ніколи не бачили, але віруємо в Нього". Але ж уявіть Христа, який був з Батьком і який змушений був так само, як і ми жити.

Чому він нас розуміє у наших скорботах?  Чому він нас розуміє у наших спокусах? Бо він жив у цьому самому тілі. Він так само втратив здатність бачити Батька у природній спосіб.
І коли Він був поведений у пустелю, Він бився з спокусами, так само як ми з вами. І що допомагало Йому перемагати в спокусах? Ми кажемо, Він перемагав диявола Словом
Божим. Так, звісно, але ж ми розуміємо, що Він увесь цей  час, перебуваючи в пустелі, залишався в контакті з Батьком. Духом Святим Він був поведений в пустелю саме
для посту і молитви.

Коли Він обирав учнів, щоб обрати тих, хто буде здатен продовжити вчення після того як Ісус піде, Він усю ніч молився на горі до Батька.

Коли добре ти почув Бога, ти не сумніваєшся. Тоді спокуса не хитає тебе.

Вибравши учнів, Ісус служить людям. Іноді Він залишав їх. Людям постійно треба був Ісус і Він постійно знаходив можливість молитися всеодно. Люди йшли до Нього зі своїм проханням постіцно, але Він всеодно знаходив можливість молитися. І це був не примус, а Його бажання.

Під час молитви найголовніше - молитися. Не згадувати щось, що ви не доробили, а молитися. Інші думки атакують вас, ваші справи - це спокуса. Це свідчить про те, що ти на правильному місці і в правильний час.

Ісус довірив свій досвід спілкування з Батьком декільком учням. Він бере їх з Собою на гору переображення. Біблія описує, що вигляд обличчя Його змінився, воно осяяло. Ми пам'ятаємо, що те саме було з Мойсеєм, після того, коли він спілкувався з Богом. Мойсей визволяв свій народ, вів їх у землю, яка була дана їм у спадщину, але він не ввів їх туди. Він не був святою людиною.

Біблія нагадує, що Ілля був подібний до нас:

Ілля був людина, подібна до нас пристрастями, і він помолився молитвою, щоб дощу не було, — і дощу не було на землі аж три роки й шість місяців… Яков 5:17

Стукайте і вам відчинять. Не втрачайте мотивацію, якщо вам відразу не відчинили.

І ось учні переображаються разом з Ним. Вони спускаються до людей і ті бачать це.

Як Ісус зустрічав скорботи у Своєму житті

Часу дуже мало, щоб когось вражати. Він йде на Голгофу. Він розуміє, що це вирішальний час. Під тиском Його краплі поту ставали краплями крові. Це говорить, що Він молиться на межі Своїх можливостей тіла. Лікарі кажуть, що це дуже близько до інсульту і до інфаркту. Але Він не намагається заспокоїтися, Він продовжує молитися. І Ангел прийшов і зміцнює Його. Я думаю, що Він чекав зміцнення , підтримки від Його учнів, але вони спали. Таке буває. Такі моменти бувають у нашому житті і ніхто з людей в цей час нас не підтримають.

Ісус збирається виконати Божу волю для всього людства. Він збирається принести жертву ради всіх, і Його ніхто на землі не розуміє. Це не привид зупинитися. Це тебе не пробачає і не виправдовує.

Наш приклад  - Ісус. Немає натовпу, підтримки, оплесків, але Він йде на те, ради чого Він прийшов.

 

Голгофа. Можна було дорікнути усім. Ісусу було боляче. Уяви, що якби ти був на Гогофі, коли б з тобою вчинили несправедливо і ти у стані крайньої скорботи, чи безпечно було б до тебе наближатися? Що відчує той, хто підпаде тобі під руку? Коли я спустошений, злий, голодний, хто ? Я бачу, хто є Ісус, дивлячись на обставини. Ще й поруч вісить той, хто розказує, що тут просто так не висять, тобто "розп'яли за твої діла".

Який ти, коли злий, ображений, голодний, втомлений?

Ісус молиться Батьку, щоб Він простив їх, бо вони не розуміють, що відбувається.

Якщо ми не просимо Бога здатності пробачати своїх ворогів, ми не отримаємо цього. Просіть і отримаєте, Якщо не просите, то воно вам не треба.

Ісус гідний, щоб брати з Нього приклад. Чого учні до Нього приходять і просять навчити їх молитися? Бо вони бачать щось у Його житті. Він живе так як вони не можуть жити, хоча і Він молиться і вони моляться. Він отримує від Батька так, як вони не можуть. Вони запитують Його як помітили, що результат молитв відрізняється. І Він вчить їх молитви. Він вчить починати з поклоніння.

Відповідь приходить, коли я здатен схилитися перед Богом.

Памятаєте як Іов спочатку сердився і дорікав Богу, коли був вражений хворобою. Але відповідь прийшла, коли  Іов замовчав.

Потім він сказав: “Оце я знікчемнів, — що ж маю Тобі відповісти? Я кладу свою руку на уста свої… Я раз говорив був, і вже не скажу, а вдруге — і більш не додам!”… І відповів Господь Йову із бурі й сказав.. Йов 40:4-6

І далі:

Тільки послухом уха я чув був про Тебе, а тепер моє око ось бачить Тебе… Тому я зрікаюсь говореного, і каюсь у поросі й попелі!”… І сталося по тому, як Господь промовив ці слова до Йова, сказав Господь теманянину Еліфазові: “Запалився Мій гнів на тебе та на двох твоїх приятелів, бо ви не говорили слушного про Мене, як раб Мій Йов.“А тепер візьміть собі сім бичків та сім баранів, і йдіть до Мого раба Йова, і принесете цілопалення за себе, а Мій раб Йов помолиться за вас, бо тільки з ним Я буду рахуватися, щоб не вчинити вам злої речі, — бо ви не говорили слушного про Мене, як раб Мій Йов”. Йов 42:5-8

Не будь як друзі Йова, не повчай. Просто поплач, співчувай. Скорися, бо скоро й до тебе прийде і стане випробовуватися твоє життя. Плачте з тими, хто плаче.

То ж Ісус каже:

Ви ж моліться отак: “Отче наш, що єси на небесах! Нехай святиться Ім’я Твоє, нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі.” Матвія 6:9-10

Це не проголошення, це не просто побажання, це - моє завдання. Ми є тіло Його на цій землі.

Хліба нашого насущного дай нам сьогодні. Матвія 6:11

Ваші щоденні потреби важливі для Ісуса. Він хоче, щоб ви почали довіряти у ваших щоденних мілкмх речах, і потім змогли довіритися у великих.

Як багато в цих словах:

І прости нам довги наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим.Матвія 6:12

Буває що Бог тебе пробачив, а ти ще себе - ні. "Прости нам довги наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим". Ми маємо пробачати себе і тих, хто нам винен. Ми маємо навчитися перегортати сторінку і жити далі на чистому аркуші, не переносячи свої і чужі помилки, не згадуючи своїх і відпускати чужі помилки іншим.

Важливо бути частиною церкви для твого ж спасіння. Це не є стовідсотковим виправданням тебе, лише жертва Ісуса дарує можливість вічного життя, але непрощення отруює твоє теперішнє і твоє майбутнє. Це робить життя нестерпним.

Якщо тебе хтось образив, чи обманув, це не привід ображати і обманювати інших. Якщо щось гірке, важке щось поранило, то це не означає, що ти повинен тягати з собою все своє життя цей тягар. Не буває майбутнього без постійного пережиття минулого.

Відчуття несправедливості і бажання "віддячити" за щось - це такий яд. Відпусти, не сідай на Божий престол, не намагайся виносити вироки. Бог віддячить Сам. Ти не знаєш , що буде далі.