У багатьох з нас є якісь очікування, ми звикаємо до своїх здобутків і приймаємо це все як дане. І забуваємо святкувати це.

Ми часто уявляємо собі речі які бажаємо, але вони не стаються, або стаються не таким чином і нам некомфортно, ми розчаровуємося.

Та у Бога є інший план для нас. Я мрію, щоб справдився Божий план у моєму житті. Не всі наші особисті мрії справджуються. Бог не завжди показує нам усі шляхи, які нам доведеться пройти, хоча нам хочеться чітких вказівок які дали б нам відчуття безпеки й захищеності. Але коли ми святкуємо великдень у нас є ця історія, що почалась, коли Ісус увійшов у Єрусалим. Всі люди святкували Його прибуття. Ми б назвали це пробудженням.

Було пророцтво, що прийде Цар подібний до Давида. Люди вірили, що нарешті звільняться від влади Рима і відновлять статус царства завдяки Христу. Ісус розумів, наскільки люди розчаруються, адже Він був не тим царем, якого вони очікували. Він знав, що за три дні вони кричатимуть «розіпни його», хоча зараз вітали Його як царя.

Ісус розумів, що кожна емоція, яку Він бачить на обличчях цих людей, — фальшива і що радість закінчиться дуже швидко.
Ісус був розіпʼятий і всі близькі залишили Його, і Йому було страшно. Йому настільки було боляче, що Він плакав, проте казав «Нехай Твоя воля буде».

Насправді Він був сильним достатньо, щоб пройти цей шлях, але все одно відчував страх.

Якби Бог показав тобі шлях, яким тобі доведеться пройти — ми б тут не були, бо боялися б цього.

Бог щось робить тоді, коли нам здається, що нічого не відбувається. Ми поступово будуємо нашу любов і терпіння. Коли Ісус пожертвував усім на хресті - Він зробив це для тебе і для мене.

Злочинці, що були розіпʼяті поряд, мали такі ж варіанти, які ми маємо сьогодні: прийняти або відректися.

Матвія 28:1. «Коли минула субота, на світанку, першого дня тижня, Марія Маґдалена з іншою Марією прийшли подивитися на гробницю, де було поховано Ісуса. У цей час стався великий землетрус, бо Ангел Господній спустився з неба та, підійшовши до скелі, відкотив каменя і сів на нього.»

Вони були засмучені, всі їхні очікування розчинилися в повітрі, вони були розчаровані. Але люди, які все ще слідували за Христом хоч і полишили в останні години, дуже любили — сумували й оплакували Його, бо відчували біль. Їхні очікування також були зруйновані. Хоч Христос і розповідав, чому це станеться і що Він воскресне, вони не розуміли цього, бо

були обмежені власними очікуваннями, які не дозволили їм розуміти, що Христос говорив. Життя цих жінок відчувалося немов зруйнованим, бо вони віддали все, щоб слідувати за Христом і тепер мали все переосмислити. Можливо вони були на етапі, де були готові залишити віру взагалі, але раптом бачать янгола Божого, який каже, що Христос воскрес.

Уявіть, як все змінилося всередині цих жінок — від темряви вони переходять до світла, надії, радості. Незабаром, Він явився цим жінкам — людям, яких не сприймали в суспільстві, не поважали, але Христос явився саме їм вперше. І вони стали посланцями до інших послідовників Ісуса, у яких теж був хаос в голові.

Петро розумів що він скоїв. І коли жінки повідомили, що Христос живий, щось змінилося всередині Петра. Він любив Ісуса так сильно , але з Його смертю одномоментно втратив усе. Але раптово надія знову зʼявилася. Він поспішав, щоб побачити Ісуса на власні очі — так відбувається, коли ми втрачаємо надію. І Христос явився йому, щоб сказати як любить його.

Одкровення 22:1-7. «Потім Ангел показав мені річку води життєдайної, що текла від Божого престолу та Ягняти й збігала посеред вулиці міста. По берегах річки росло Дерево Життя, яке давало врожай дванадцять разів на рік і родило щомісяця. А листя того дерева служило для зцілення народів. Не буде там нічого, що було прокляте Богом. Престол Бога і Ягняти знаходиметься у тому місті, а слуги Божі поклонятимуться Йому. І бачитимуть вони Його обличчя, а ім’я Його буде на їхньому чолі. Не буде там ночі, й не потрібно буде ні світильника, ні сонячного світла, бо Господь Бог дасть світло слугам Своїм, і царюватимуть вони вічно! І сказав мені Ангел: «Слова ці правдиві та істинні.

Господь, Бог духів пророчих, послав Свого Ангела показати слугам Своїм, що має статися незабаром». «Слухайте! Ось невдовзі Я прийду! Щасливий той, хто підкоряється словам пророцьким, записаним у цій книзі».

Він знав, що це станеться і знав, що зможе потім дати нам. І Він потребує того, щоб ми понизили наші особисті очікування. Щоб ми не були, як ті люди, що вітали Його в Єрусалимі, що довіряли лише власним мріям, ідеям і очікуванням. Христос хоче направляти нас крок за кроком, дати план на все життя — нам треба просто залишатися поряд з ним. Можливо нам не помітно це, але з часом ми побачимо це ретроспективно.

В той день, коли Ісус помер на Хресті, злочинці мали той самий вибір, що і ми маємо сьогодні: сказати "так" або "ні" Ісусу.

Один зізнався, що грішний, і що помирає справедливо. Він навіть не просив пробачення — все, про що він попросив: «Боже згадай мене», бо він думав, що недостойний того, щоб Ісус дав йому щось. Але Ісус показав йому шлях на небо — єдина людина, про яку ми точно знаємо, що він потрапив на небеса.

Інший злочинець не схилився до Ісуса, а відмовився від Його запрошення.

Який вибір зробили ви сьогодні?

Три роки Петро слідував за Ісусом повсюди, але в самому кінці здався і заперечив, що знає Його. Та коли Ісус зустрівся з Петром знову — він отримав новий шанс, після якого він вже ніколи не зраджував Ісуса. Він розвинуся не в своїй гордості чи владі, а в справжніх стосунках з Ісусом.

Чи будуть завтра люди так само памʼятати про те, що Христос воскрес?

Релігія - це просто ритуал, але стосунки з Богом — це зовсім інше. Стосунки — це не тільки про те, щоб проводити час разом, це віддаватися повністю. Близьких людей не ламає непорозуміння, вони задають питання один одному і стосунки вимагають того, щоб ти зробив вибір вкладатися в них.

Якщо ти хочеш відчути справжню радість, що Христос воскрес — ти памʼятатимеш про це кожного дня. Коли ти зробиш вибір слідувати за ним крок за кроком - ти відкриєш собі речі нові про себе.

Можливо варто зруйнувати свої очікування, бо в Ісуса є набагато більше ніж ми очікуємо. Дозвольте Йому направляти нас.

Бездіяльність також дія, не робити вибір на користь Христа — це все одно що відмовити Йому.