Ми з вами читали Євангеліє від Луки на початку служіння з 24-го розділу. Я прочитав з першого вірша по восьмий, а зараз ще раз — шостий і сьомий.

Жінки приходять, щоб намастити тіло Ісуса Христа пахощами, так би мовити, підготувати його до поховання, виявити останню шану. Тому що в п’ятницю, коли Він був розп’ятий і помер, не було можливості належно підготувати тіло. Його лише обгорнули пеленами і поклали в гробницю.

І ось вони зранку, після того як виконали закон щодо суботнього спокою, приходять. Для нас перший день тижня інколи — понеділок, але насправді це неділя, день після суботи.

Вони підходять, як ми вже чули, бачать відвалений камінь, заходять усередину, дивляться — і не бачать тіла Господа. Вони розгублені, не розуміють, що відбувається, де його шукати. І тут з’являються двоє ангелів у сяючому одязі і сповіщають їм:

"Немає Його тут. Він воскрес. Згадайте, як Він говорив вам, коли ще був у Галілеї: Син Людський має бути виданий у руки грішників, розіп’ятий і третього дня воскресне".

П’ятниця. Ісус на хресті. Це перший день. Дух Ісуса залишає Його фізичне тіло. Він перебуває у стані фізичної смерті. Його знімають із хреста, обгортають пеленою і кладуть у гробі.

Субота — другий день. Тіло Ісуса залишається у гробі, а духом Ісус сходить у шеол — світ мертвих, і проповідує духам, які перебувають у темниці.

У Першому посланні Петра, 3 розділ, 18–20 вірші сказано:

"Бо і Христос один раз постраждав за гріхи, праведний за неправедних, щоб привести вас до Бога. Він був убитий тілом, але ожив духом, яким і зійшовши, проповідував духам, що були у в’язниці, які колись були непокірні за днів Ноя".

Ми ясно бачимо пояснення, куди сходив Господь.

І в третій день, рано вранці, тільки-но настав третій день, духом Ісус виходить із шеолу, повертається зі світу мертвих, бо ні смерть, ні пекло, ні диявол не можуть Його втримати.

У Посланні до Колосян, 2 розділ, 15 вірш сказано:

"Він обеззброїв начальства і влади та виставив їх на посміх".

Ісус виставив диявола і всю силу гріха на ганьбу. Він переміг їх. Ісус отримав ключі від пекла і смерті. Хто Йому допомагав? Чи були поруч ангели? Ні. Чи був поруч Отець, щоб допомогти? Ні. Біблія говорить, що Ісус переміг влади і начальства, отримавши перемогу Сам у Собі. Звідки ця сила? Це сила правди. Сила праведності. Сила Божого життя, яке було в Ньому. Диявол думав, що може втримати душу Ісуса у царстві мертвих. Але не зміг. Дух Ісуса знову з’єднується з тілом — і Ісус воскресає.

Євангеліє від Івана, 20 розділ, 17 вірш.

Передісторія: Марія шукає тіло Ісуса. Вона в розпачі. Вона чула, що Він воскрес, але одне — почути, інше — усвідомити.

Вона не впізнає Ісуса. Думає, що це садівник.

Каже: "Скажи мені, якщо ти забрав Його, де ти Його поклав?" Ісус називає її по імені: "Маріє". Вона впізнає Його. І тоді Ісус каже:

"Не доторкайся до Мене, бо Я ще не зійшов до Отця Мого. Іди до братів Моїх і скажи їм, що Я йду до Отця Мого і Отця вашого, до Бога Мого і Бога вашого".

Чому Він сказав: "Не доторкайся"? Бо Ісус мав завершити священнодію перед Отцем. Увечері того ж дня Він уже з’являється учням і дозволяє торкатися. Фомі каже:

"Вклади перст твій у рани Мої. Я не привид. Я воскреслий Господь".

Ісус воскрес у тілі. Не лише дух — тіло також. Це вже інше життя — над яким смерть не має влади. Євреям 9:24–26:

"Бо Христос увійшов не в рукотворну святиню, а в саме небо, щоб з’явитися перед Божим обличчям за нас… Він з’явився один раз, щоб Своєю жертвою усунути гріх".

Чому Ісус зупинив Марію?  Бо Він ішов звершити священнодію. Щоб це зрозуміти, потрібно звернутися до Левита, 16 розділ. Це опис дня викуплення — Йом-Кіпур. Це був дуже серйозний день. Люди боялися його, бо вірили: в цей день Бог вирішує, чи буде людина жити далі.  Першосвященник знімав свій золотий одяг і одягав простий білий льняний. Перед цим він омивався. Він залишав усю велич і входив як проста людина. Потім він входив у Святе Святих — один раз на рік — із кров’ю жертви. Кропив кров’ю на ковчег заповіту — на місце, яке називалося престолом милості. Це було місце Божої присутності. І ця кров покривала гріхи народу на один рік.

Але Христос увійшов не з чужою кров’ю, а зі Своєю. І не в земне святилище — а в небесне. І там звершилася справжня священнодія. Кров тварин давала тимчасове рішення. Кров Ісуса — назавжди.

"Як віддалений схід від заходу, так Я віддалю від тебе гріхи твої".

Схід і захід ніколи не зустрінуться.  Так само і наші гріхи — більше не повернуться. Через Ісуса Христа вони по-справжньому прощені. Кров Ісуса очищає не місце — а людину.

"Царство Боже всередині вас".

"Ви храм Духа Святого".

Тепер місце зустрічі з Богом — у серці.  Найважливіша зустріч — у серці. Не зовні. Всередині. Саме там Бог хоче зустрітися з тобою. І саме там Він змінює життя.

Ні дати, ні обіцянки не змінюють людину.  Змінює Божа присутність.  Змінює дія Святого Духа. У Йом-Кіпур був ще один момент — козел відпущення. На нього покладали гріхи народу і відпускали в пустелю. Це образ Христа.

"Господь поклав на Нього гріхи всіх нас" (Ісая 53:6).

Ісус забрав гріхи назавжди. Народ чекав, поки священник вийде зі Святого Святих. Якщо не вийде — значить жертва не прийнята. Але коли він виходив — народ радів. Так само і ми.

"Христос воскрес" означає: Він не лише увійшов — Він вийшов. Жертва прийнята. Гріхи прощені. Ми очищені. Священник повернувся.

Після цього він знімав простий одяг і одягав славний.  Так само Ісус. Він більше не на хресті.  Він прославлений. Він переможець. І тепер суд буде. Ніхто не сховається. Кожен дасть відповідь.   Але для нас — є спасіння.

Після жертви Ісуса завіса в храмі розірвалася зверху донизу. Це означає: Бог відкрив шлях до Себе. Тепер кожен може прийти. І не буде уражений. Тепер є доступ.

Ісус дав нам хліб і чашу. Хліб — Його тіло. Чаша — Його кров. Це ціна нашого спасіння. Це не символ без змісту. Це реальність.

І найважливіше — зустріч із Богом у серці. Бо саме там приходить справжня радість. Не від обставин. А від того, хто з тобою.

Ісусе, ми схиляємося перед Тобою.

"Не моя воля, але Твоя нехай буде".

Ти переміг.

Ти маєш владу.

Перед Тобою схилиться кожне коліно.

І кожен визнає:

Ісус — Господь.