Перше послання до Коринтян, 15 розділ. Давайте відкриємо цю книгу Біблії. І прочитаємо 19-й вірш:
«Коли ми надіємося на Христа тільки в цьому житті, то ми найнещасніші з усіх людей».
Це стверджує апостол Павло. Коли ми надіємося на Христа лише тільки в цьому житті, то ми найнещасніші з усіх людей.
Контекст цього вірша дуже важливий. Якщо читати весь 15-й розділ, а не лише 19-й вірш, то побачимо, що апостол Павло доводить певні речі. Він звертається до віруючих людей, до християн, і акцентує дуже важливі істини. Перевіряй себе. Наче сьогодні Павло звертається саме до твого серця, до твого життя.
Павло доводить реальність воскресіння Ісуса Христа і майбутнього воскресіння віруючих. Він полемізує з християнами Коринфа, але так само полемізує сьогодні і з нами, коли в серце закрадаються сумніви, коли життя важке, коли лукавий спокушає засумніватися.
Тож Павло спілкується з віруючими людьми й доводить реальність воскресіння Христа та майбутнього воскресіння кожного з нас.
«Я вірю, ти воскреснеш».
Апостол Павло каже, дивіться, 15-й вірш. Крок за кроком він пояснює певні речі. Він перелічує й говорить: якщо немає воскресіння, тоді наша проповідь, те, чим я займаюся, або коли ти проповідуєш комусь Христа, — марна. Наша віра порожня, у неї немає опори, немає змісту. Тоді гріхи не прощені, якщо Христос не воскрес із мертвих. Тоді жертва не прийнята. Тоді померлі у Христі загинули назавжди. Немає жодної надії. Тоді страждання, які ми, як християни, переносимо в цьому земному житті, не мають жодного сенсу. Тоді — їж, пий, веселися, гуляй, гріши, насолоджуйся, бо завтра помремо.
Але зміст цього вірша в тому, що Бог допомагає нам уже в земному житті. Віра приносить нам мир. Віра приносить нам справжню надію. Віра приносить нам силу від Бога. Приходить мудрість, коли ти шукаєш шлях, як тобі вчинити, який крок зробити. Коли ти розгублений або невпевнений, у молитві йдеш до Бога — і приходять упевненість та Боже направлення. Приходить мудрість. І Божу присутність ми відчуваємо у своєму житті вже зараз.
Але якщо все обмежується лише земним життям, то християнин, який жертвує собою заради Христа, терпить труднощі, інколи утиски, переслідування, людські насмішки — і тоді втрачає найголовніше: надію на вічне життя.
Головна думка Павла полягає в тому, що наша надія на Господа виходить далеко за межі земного існування.
Далі Павло урочисто стверджує. Давайте подивимося 20-й вірш:
«Та тепер Христос воскрес із мертвих, первісток серед померлих».
Він перший серед померлих. Він воскрес із мертвих. І тому є свідки. Свідки, які були за Його життя, які були присутні, зустрічалися з Ним після воскресіння, свідки, які віддали своє життя за проповідь Євангелія.
Християнство сьогодні, особливо в нашій країні, не виглядає важкою справою чи небезпечним життєвим вибором. Але я хочу, щоб ти усвідомив: у перші століття християн безжально вбивали, тому що більшість із них перебувала під владою Римської імперії. А в Римі всі піддані були зобов'язані приносити жертву імператору, визнаючи його божеством. І коли християни відмовлялися це робити, це означало державну зраду, бунт, невизнання влади імператора над собою.
У той час більшість людей, які обирали вірити Христу й очікувати Його повернення, раніше чи пізніше обирали як мінімум переслідування і вигнання, а часто — смерть.
Сьогодні це не наш актуальний вибір, тому ми не завжди сприймаємо це належним чином. Але я хочу нагадати, чим особисто заплатив апостол Павло за свою проповідь. Йому відтяли голову в Римі за проповідь Євангелія.
Тобто нам пише не людина, яка сидить у зручному кріслі й філософствує про християнство, глибини чи сенс життя. Нам пише той, хто платить за свою віру власним життям.
Якщо немає воскресіння Христа, тоді все, що ми робимо, — порожнє, марне, беззмістовне. Але я впевнений: Христос воскрес із мертвих. Він воскрес із мертвих. Він первісток серед усіх померлих. Він показав нам наше майбутнє.
Тому, дорогі християни, я хочу, щоб ми згадали, на що ми справді сподіваємося.
Саме тому християнська надія не обмежується лише теперішнім життям, а сягає вічності. Ще раз: стосунки з Христом починаються в земному житті, але не припиняться ніколи. У них є лише початок. Закінчення немає. Бо Біблія обіцяє нам, що ми будемо жити з Христом вічно.
«Вічно — це скільки?»
Якщо дотримуватися буквального прочитання книги Об'явлення, 19–22 розділів, то порядок подій буде таким. Ми ж говоримо про вічну надію, тож трохи згадаємо про вічність.
Відкриймо Об'явлення, 19 розділ, і будемо читати з 11-го вірша.
«І я побачив відкрите небо, і ось білий кінь, і Той, Хто сидить на ньому, зветься Вірний і Правдивий. Він справедливо судить і воює. Очі Його — наче полум'я вогню, а на голові Його багато вінців. Він має написане ім'я, якого ніхто не знає, тільки Він Сам. Він зодягнений в одяг, окроплений кров'ю, а Його ім'я — Боже Слово. Небесні війська рухалися слідом за Ним на білих конях, одягнені в білий чистий вісон. Із Його вуст виходив гострий меч, щоб ним уражати народи. Він пастиме їх залізним жезлом і топтатиме у винній давильні лютого гніву Бога Вседержителя. І Він має на одязі й на Своєму стегні написане ім'я: Цар над царями і Господь над володарями».
Далі написано:
«І я побачив одного ангела, який стояв на сонці й закричав гучним голосом, закликаючи всіх птахів, що літають посеред неба: "Сюди! Зберіться на велику Божу вечерю..."»
Біблія описує Армагеддон. Це відбудеться в долині Мегіддо. Саме там зійдуться царі землі, щоб воювати з Божим народом. Але на захист Свого народу виступить Сам Господь, і Він переможе їх.
Далі ми бачимо 20-й розділ.
«І я побачив ангела, який сходив з неба і мав ключ від безодні та великий ланцюг у своїй руці. І схопив він дракона, прадавнього змія, який є диявол і сатана, і зв'язав його на тисячу років, укинув його в безодню та замкнув її, поклавши печатку над ним, щоб більше не зводив народи, аж поки не скінчиться тисяча років. Після того він має бути звільнений на короткий час».
Якщо читати буквально, Біблія говорить нам, що Христос прийде у Своїй славі. Він переможе звіра і лжепророка. Звір стане втіленням диявола, так само як Христос став втіленням Бога на землі. Разом зі звіром буде лжепророк, який творитиме надприродні знамення, щоб переконати людей поклонитися звірові. Під впливом цих чудес народи визнають його владу, і він поведе їх війною проти Божого народу.
Христос урятує Ізраїль, переможе, а сатана буде зв'язаний на тисячу років. Після цього відбудеться перше воскресіння.
«І я побачив престоли, і тих, які сиділи на них. Їм дано було суд. Також я побачив душі страчених за свідчення Ісуса і за Боже Слово, тих, які не поклонилися ні звірові, ні його образові, не прийняли його знака на чоло і на руку. Вони ожили й царювали з Христом тисячу років... Блаженний і святий той, хто має частку в першому воскресінні. Над ним друга смерть не матиме влади
У першому воскресінні воскресають праведники. Ми віримо, що тоді ж Церква буде піднесена. Апостол Павло пише, що прозвучить остання сурма Божого архангела, і ті, хто помер у Христі, воскреснуть першими. Потім ті, хто залишиться живим на землі, будуть піднесені назустріч Господу.
Я вірю, що саме тоді відбудеться шлюбна вечеря Агнця. Ми, як Церква, як наречена Христа, будемо запрошені на цей шлюб і назавжди залишимося разом із Господом.
Після цього Христос буде царювати на землі тисячу років. Стосовно цього існує багато думок. Одні вірять, що тисячолітнє царство буде буквальним. Інші — що воно відбувається вже зараз. Ще інші — що це образ певного періоду часу.
Як би там не було, я точно знаю одне: усе, що робить Господь, буде прекрасним. Незалежно від того, як люди це уявляють, спасіння, яке дарує Бог, буде досконалим.
Далі — тисячолітнє царство. Христос царює, сатана залишається зв'язаним. Здавалося б, усе вже добре, і на цьому можна зупинитися. Але ми пам'ятаємо, що після перемоги Христа на землі залишаються люди. Христос царює серед Свого народу.
Як саме це відбуватиметься — я не знаю. Біблія цього докладно не описує. Але через тисячу років сатана буде звільнений. Це вже моє припущення, не догмат. Я лише уявляю собі, що після шести тисяч років людської історії Господь покаже світ таким, яким Він задумав його від початку.
Про тисячолітнє царство цікаво написано, що ягня буде бавитися з левом, діти гратимуться зі зміями, і ті не завдадуть їм шкоди. Апостол Павло пише, що все творіння з надією очікує об'явлення синів Божих.
Ти сьогодні сидиш у залі, слухаєш проповідь і думаєш: «Що в мені особливого?» Але ти — людина, обрана Богом для спасіння. У Христі тобі прощені гріхи, і перед тобою відкриті двері у вічне життя. Ти будеш переображений, одягнений у нове тіло, яке не знатиме ні хвороби, ні страждання, ні смерті. І будеш перебувати з Христом вічно.
Тисячу років ми будемо насолоджуватися світом таким, яким його задумав Господь. Відновлене творіння, дивовижна природа, лагідність тварин, гармонія — усе це буде свідченням Божої мудрості.
Але у безодні залишатиметься зв'язаний дракон, який мріятиме про помсту. І Біблія говорить:
«А коли скінчиться тисяча років, сатана буде звільнений зі своєї в'язниці й вийде, щоб зводити народи...»
Я не знаю, чому люди знову піддадуться спокусі. Людині завжди важко догодити. Ми бачимо це навіть в історії. Постійно шукаємо ідеального правителя, але такого немає.
Та прийде Ідеальний Цар — Цар над царями і Господь над володарями. І знаєте, що дивує? Навіть Йому через тисячу років люди почнуть противитися. Сатана почне переконувати народи: «Вас обмежують. Це диктатура. Треба бунтувати».
Біблія говорить, що він збере величезне військо. Це будуть люди, які бачили Христа, але все одно збунтуються. Так само, як колись люди бачили Його на землі й розіп'яли.
Людська природа без Божого перетворення не змінюється. Навіть присутність Христа не вирішує цього питання, якщо серце не народжене згори. Тоді піднімається останній бунт.
«І вийшли вони на рівнину землі, оточили табір святих та улюблене місто. І зійшов вогонь з неба від Бога та пожер їх. А диявол, який зводив їх, був укинений у вогняне й сірчане озеро, де вже були звір і лжепророк. І будуть вони мучені день і ніч навіки віків».
Після цього відбувається великий суд.
«І я побачив великий білий престол і Того, Хто сидів на ньому... І були розгорнуті книги... І судили мертвих за їхніми ділами... І кого не знайшли записаним у книзі життя, того було вкинуто у вогняне озеро».
Це страшний суд. Воскресають усі померлі. Праведники вже воскресли раніше — це друге воскресіння. Кожен отримує остаточний вирок.
І виникає питання: хіба не можна було інакше?
Але Бог дає кожній людині земне життя, щоб вона зробила свій вибір. У вічне життя підуть не ті, хто просто терпить Христа. У вічне життя підуть ті, хто Його любить.
Наречена — це не та, яка терпить нареченого. Наречена — це та, яка його любить.
Тому Господь творить нове небо і нову землю. Починається вічне Царство Божого народу.
Потім Господь творить нове небо і нову землю. Новий Єрусалим. Це вже не про тисячолітнє царство і не про нинішню землю. Це оновлене творіння, у якому житиме Божий народ.
Якщо схематично: друге пришестя Христа, перше воскресіння, піднесення Церкви, тисячолітнє царювання Христа, потім останній бунт сатани, великий суд, нове небо і нова земля.
Христос покаже красу Свого творіння, любов, з якою Він створив цей світ для людей. Буде відновлена природа, відбуватимуться неймовірні речі.
Після тисячі років сатана буде звільнений і знову почне спокушати народи. Люди, яким набридне жити чесно, знову почнуть нарікати. Але Господь припинить історію цього світу. Він оновить творіння, і залишаться лише ті, хто обрав Його з любові, а не з примусу, і бажає жити з Ним вічно.
Хіба це не алілуя?
Саме в цьому суть Євангелія. Не лише в тому, що не можна красти чи брехати. Суть у тому, що Христос повернеться, встановить Своє справедливе Царство, і людство нарешті побачить справжню правду, мир, любов і справедливість.
Коли читаєш історію людства, бачиш, що люди постійно повторюють одні й ті самі помилки. Знову і знову. Але найголовніше запитання звучить так: чи хочеш ти бути в Царстві Христа?
Там будуть не ті, хто просто добре влаштувався. Там будуть ті, хто полюбив Його всім серцем. Якщо хочеш бути з Ним у вічності, потрібно познайомитися з Ним уже сьогодні. Потрібно зрозуміти, Хто Він, чому Він достойний любові, вірності й поклоніння. У Божому Царстві не буде тих, хто жив за принципом: «Ну, так треба». Там будуть ті, хто щиро полюбив Господа.
Але цікаве питання: вічність — це скільки?
Ми живемо днями, тижнями, місяцями, роками. Сто років нам уже здаються дуже довгим часом. Тисяча років — майже неможливо уявити. Мільйон років — ще важче. А мільярд? Уявіть, що закінчився перший мільярд ваших років, а вічність лише почалася.
І чим ми там будемо займатися? Я впевнений — ми не будемо сумувати.
Ми зустрінемо всіх, із ким були змушені розлучитися на землі. Побачимо праведників усіх поколінь. Будемо жити серед людей, які по-справжньому люблять Бога. Це буде досконале оточення.
Ісус сказав:
«Життя ж вічне — це щоб пізнали Тебе, єдиного правдивого Бога, і Того, Кого Ти послав, — Ісуса Христа».
Вічне життя — це не просто нескінченний час. Це безперервне пізнання Бога, Його любові, мудрості та слави. Навіть через мільярди років ми відкриватимемо в Богові нові грані Його величі.
І Біблія говорить:
«І Бог витре кожну сльозу з їхніх очей. І смерті не буде вже, ані скорботи, ані крику, ані болю вже не буде».
Це буде нова реальність, у якій ми житимемо. Для християнина вічність — це не просто нескінченна кількість років. Це нескінченна повнота життя в Божій присутності, де немає смерті, гріха, хвороби й розлуки.
Августин Блаженний сказав:
«Наше серце не знайде справжнього спокою, доки не спочине в Богові».
Вічність — це той стан, коли ця спрага буде повністю задоволена. І при цьому радість ніколи не вичерпається.
0 Comments 2