Шукай Бога, запитуй, чим можеш прославити Бога. Проповідувати Євангеліє - це наше завдання на все життя.

Ісус наставляв: "Навчіть усі народи усьому, що я вчив вас". Це наша справа на все життя, не на кілька років. Проповідь Євангелія стосується не тільки смерті на хресті та прощення наших гріхів. Христос сказав, що Він є шлях і цим шляхом треба йти.

Нам потрібні приклади з життя інших людей навколо нас, Бог покликав нас бути практиками, а не теоретиками. Ми покликані бути світлом, бо світло - це вплив, промені. Сіль також впливає, змінюючи хімічні властивості інших матеріалів.

Ми покликані не лише сповістити, а впливати особистим прикладом. У церкві ти є прикладом для інших. Не вийде сховатися, бо неможливо сховати місто на вершині гори.

Якщо ходимо у світлі як Він ходив у світлі - будемо мати спілкування, взаємодію та взаємовплив один на одного.

Ми живемо у світі де стикаємось з образами та брехнею. Усі слова ми завжди перевіряємо дією. Треба принести Євангеліє своїм практичним життям, посіяти, залишити насіння, яке буде проростати в людині. Ми випробуємо життя інших людей, перевіряючи чи вони справжні, але так само інші люди перевіряють нас.

Ми маємо осмислювати. Покликання віруючої людини - бути думаючою людиною, досвідченою. Така людина, коли щось говорить, розуміє, що вона говорить.

Не наша справа аналізувати, на який ґрунт впаде насіння. Нехай моя думка звучить, нехай Євангеліє звучить з моїх вуст для інших людей.

Чи потрібен нам хтось як приклад? Досвідчена людина - це цінність.

Як ми маємо ставитись до Божого слова? Якщо я можу вчитись не на своїх помилках а на чужому досвіді, з якого я роблю висновки, це велика перевага. Треба мати довірчі стосунки з такою людиною, щоб мати змогу ділитись досвідом.

Батьки не завжди говорять дітям усю правду про свої помилки у житті, хоча саме це може виявитись для них найціннішим.

Якщо ми зможемо передати Слово Боже в життя наших дітей, це стане їх перевагою.

"Блаженні ті, хто не бачили і повірили". Господь додає цих людей до найщасливіших. Людина, яка вчиться від слова, блаженна, яка вчиться від досвіду - не є такою.

Ми маємо підкоряти себе церковному керівництву. Чи бажає Бог цього? Чи це його воля?

«Слухайте наставників своїх, тому що вони відповідальні за ваш духовний ріст. Коріться їм, щоб вони могли виконувати свою справу з радістю й без гірких зітхань, бо це корисне для вас.» Євреям 13:17

Людина, розуміючи Божу волю, розуміє задум Божий для церкви, Божу архітектуру для церкви, і така людина збудовує це бачення.

Хто має мене підкорити? Я маю себе підкорити. Цього бажає Бог. Питання не в тому , чи кращі ці наставники за тебе - у них є функція, яку Бог поклав у їх життя для збудови церкви. Бог бажає вплинути на наше життя в церкві. Хтось має працювати з нашим характером.

Бог говорить, що ми маємо ставати в позицію послуху по відношенню до людей, яких Бог поставив для створення церкви. Це не тому, що вони ідеальні. Бог  не з ідеальних людей будує церкву, звершує роботу через недосконалих людей.

«Також і ви, молодь, будьте слухняні старійшинам. Всі ви повинні покірливо ставитися одне до одного, бо «Бог противиться пихатим, але ж Він дарує благодать покірним».»1 Петра 5:5

Треба бути у своєму серці покірним Богу і дозволяти Богу впливати на себе. Ми маємо проживати справжнє життя, Біблія закликає тебе любити не уявних дальніх, а ближніх.

Важко любити ближніх, бо виникають проблеми. Але Бог на стороні смиренної людини. Смиренність - це не жертва, це той, хто підкоряється Богу, та очікує нагороду від Бога, той, для кого думка Бога - найважливіша.

Бог каже, що якщо ти будеш смиренним перед Ним, то Він буде здійснювати дію через неідеальних людей, щоб принести благословення в твоє життя.

У чому виявляється наша справжня віра стосовно Божої церкви? Що Бог використовує неідеальних людей.
Бог завжди говорить але люди можуть не чути, бо священник може стати глухим до голосу Божого. Анна прийшла до священника не тому, що він був Святим (він давно вів життя не гідне церкві і всі знали про це), але вона прийшла до нього почути голос Бога. Навіть розуміючи усю недосконалість стану священника та церкви, але вона приходить.

І навіть тут Бог використовує функцію священника, щоб Анна отримала відповідь по своїй вірі. Кожен раз, коли я виявляю свою покору в імʼя Бога - я отримую від Бога. Твоє серце має бути у правильному стані.

Коли син прийде чи знайде він віру на землі? Віру не у священників та церкву, а віру в Бога. 1 Солунянам 5:12-13

«Але благаємо вас, брати  і сестри, шануйте тих послідовників Господніх, хто тяжко трудиться серед вас, навчаючи і піклуючись про вас. Любіть їх і ставтеся до них з якнайбільшою повагою за їхню працю. Живіть у мирі між собою.» 1 Тимофія 5:17

«Старійшини, які добре керують церквою, гідні подвійної шани, особливо ті, хто проповідує і навчає.»

Церквою мають керувати старійшини, але Бог також використовує структуру церкви не тільки, щоб наставляти але також щоб звершувати дисципліну.

«Якщо хтось не виконує вказівок цього листа, запам’ятайте хто вони такі, і не знайтеся з ними, щоб присоромити їх.» 2 Солунянами 3:14

Чому Бог закликає робити так? Це один зі способів звернути увагу на серйозність ситуації. Є певні засоби дисципліни, які Господь використовує. Ми повинні зберігати єдність церкви і відповідати встановленому порядку, який Бог встановив.

«Духи пророків коряться пророкам, через те що Бог є Богом не безладдя, а миру. Як у всіх церквах людей Божих, жінкам вашим слід мовчати на зібраннях, бо їм не дозволяється говорити. Вони мусять перебувати в покорі, як сказано в Законі Мойсея.» Перше Послання до Коринтян 14:32-34

«Та все треба робити належним чином і статечно.» Перше Послання до Коринтян 14:40 UMT

Бог вказує, що має бути певний порядок, аби збудовувати один одного. Бог не є Богом безладу. Поки один пророкує, інший роздумує.

Бог закликає нас до колективного розуму. Бог настільки мудрий та великий, що одна людина просто не можу вмістити повноту Божу.

«Якщо ж хто й справді голодний, нехай поїсть вдома, щоб не осудив вас Господь за те, що ви збираєтесь. Інші ж справи я влаштую, коли прийду.» 1 Коринтянам 11 : 34

Ми маємо приводити в лад внутрішню структуру церкви, а Господь довершить.

Чи мають бути церкви без наставників? Ні, Павло каже це неправильно. Покликання - поставити старійшин у кожному зібранні, в кожній Церкві. Це відповідальність кожного з нас.

Бо якщо страждає тіло, церква, то страждають усі. Якщо збудовується церква, благословенний кожен її член. Кожен відчує, якщо відбувається щось у Церкві, якщо страждає якийсь орган.

«(З ними йшло близько п’яти тисяч чоловіків). Однак Ісус сказав Своїм учням: «Розсадіть людей групами приблизно по п’ятдесят чоловік».» Луки 9:14

Ісус попросив учнів організувати натовп, це подобається Богу. З безладу та натовпу голодних людей Ісус зміг створити порядок, усі були щасливі та нагодовані.

Ми маємо сприйняти це з розумінням: якщо хочемо виконати Його волю, йти Його шляхом - ми маємо смирити себе перед Ним.

Ісус казав: «Я творю не Свою волю, а щоб послужити і виконати Ййого волю». Якщо хочеш послужити, потрібно виконувати Божу волю. У книзі Чисел Бог каже, що якщо посеред пустелі побачиш Скінію, то вона стає по центру, а з усіх боків по три коліна.

Існує цілий порядок як ставити Скінію, навколо скінії, а якщо підніметься вогняний стовп, то всі йтимуть у порядку визначеному Богом. Бог є Богом порядку.

Люди у натовпі можуть божеволіти, але Бог каже, що буде Божий крок у кожному вашому кроці і народи навколо бачитимуть Божий порядок і досконалість.

Бог бажає працювати над людьми, змінювати характер, виконувати Свою волю. Якщо є те, що Він сказав виконати, то чи не краще нам послухати Його? Бог не бажає, щоб виріс лише пастор, кожен має зростати.

Нехай Бог вирощує нас.

У натовпі ми перекладаємо відповідальність на інших. Той, хто керує, має бути досвідченим, той, хто бере відповідальність, зростає.

Господь так само зрощував учнів, підштовхував їх. Вони навчались на досвіді, а потім діяли більш зріло й відповідально.

Нехай Бог організує нас та діє посеред нас, а ми відкриємо серця і дозволимо робити усе, що Він бажає. Бог закликає нас полюбити Його і того, хто поряд. Це не завжди буде легко, але це - повеління.

Повеління - це воля, що прийшла від Нього, воно діє не тільки, коли я хочу, а завжди, і я маю схилитись перед Ним.

Бог закликав зберігати нашу спільність у церкві, особисто молитись та поклонятись, послідовно читати Біблію та уподібнювати себе тому, як робив Ісус, працювати над характером, зростати духовно, звертаючи увагу на стан внутрішньої людини.

Бог відродив дух, з якого має виходити вплив на все в нашому життя.

Ми покликані служити іншим, збудовувати церкву, проповідувати Євангеліє та підкорити себе церковному керівництву.

Хто має прийняти рішення взяти ці зобовʼязання на себе ?

Це особисте рішення кожного. Починай виконувати те, до чого ти готовий. Практикуй те, що для тебе сьогодні відкрито. Полюби Бога усім своїм життям, усім, що ти є, дозволь впливати на тебе. І цей вплив і хвилі благословіння будуть впливати на все у твоєму житті.

Чим більше ми намагаємось впливати собою - тим більше дратуємо інших. Нам треба наповнитися Ним - і Ним впливати. І це те, що він робить крізь нас.