Господь збудовує Свою Церкву. Господь повернеться за Своєю нареченою

Чоловіки, — любіть своїх дружин, як і Христос полюбив Церкву, і віддав за неї Себе, щоб її освятити, очистивши водяним купелем у слові, щоб поставити її Собі славною Церквою, що не має плями чи вади, чи чогось такого, але щоб була свята й непорочна! Ефесян 5:25-27

Він вчить нас про шлюб на землі, як про союз, який має бути назавжди. Це прообраз Його Нареченої.

Ісус віддав усе, що мав. За кого ти здатен віддати своє життя? Це має бути особлива, найдорожча людина.

Він вчить так, тому що Сам так зробив. Він не дивиться на тебе, як на незначне і неважливе. Він помер за найдорожче і найцінніше для Нього - Свою Церкву.

Щоб збудовувати Церкву, Бог зобов'язує мене робити певні речі:

• Любити Бога і інших.
• Зберігати спільність, єдність.
• Молитися і поклонятися має кожен особисто
• Вивчати Слово Боже
• Змінювати свій характер. Бог дає нам прощення і святість авансом, але змінювати себе ми маємо самі.
• Зростати духовно, зрощувати духовну людину.
• Служити іншим.
• Фінансово збудовувати Церкву. Десятина - це не закон. Авраам приніс десятину років за 500 до закону. Десятина стосується, віри, а не закону.

Хто милостивий до вбогого, той позичає для Господа, і чин його Він надолужить йому. Приповістей 19:17

Коди ти робиш добро людині, яка не здатна тобі віддячити, ти даєш взайми Богу.

• Ділитися доброю звісткою - нести людям Євангеліє. Зробити Євангіє відомим.

Проповідь Євангелія - це мій обов'язок. Христос сьогодні вже це зробити не може. Він пішов на деякий час від нас.

Бо коли я звіщаю Євангелію, то нема чим хвалитись мені, — це бо повинність моя. І горе мені, коли я не звіщаю Євангелії! Тож коли це роблю добровільно, я маю нагороду; коли ж недобровільно, то виконую службу доручену. 1 Коринтян 9:16-17

Це повинність моя. І горе мені, коли я не звіщаю Євангелії!

Це наше особисте рішення як сприймати цей обов'язок - з бажанням чи як обов'язок, недобровільно.

Є люди які покликані, щоб вчити Слова Божого у церкві. Таких людей не багато. Але ділитися Євангелієм має кожен. Господь покликав нас нести Євангеліє і дав усі необхідні засоби. Ти маєш усе, що тобі потрібно прямо зараз, щоб проповідувати Христа іншим.

А Ісус підійшов і промовив до них та й сказав: “Дана Мені всяка влада на небі й на землі. Тож ідіть, і навчіть всі народи, христячи їх в Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа, навчаючи їх зберігати все те, що Я вам заповів. І ото, Я перебуватиму з вами повсякденно аж до кінця віку!” Амінь. Матвія 28:18-20

Він має усю владу. Якщо Він допускає якісь перепони, то так має бути.

Власну проповідь ми доводимо власними вчинками. Усі дні подяки в церкві завжди основані на власних особистих свідченнях людей. Ми самі - є проповідь. Твої підйоми і падіння - є проповіддю.

Ви — сіль землі. Коли сіль ізвітріє, то чим насолити її? Не придасться вона вже нінащо, хіба щоб надвір була висипана та потоптана людьми.  Ви світло для світу. Не може сховатися місто, що стоїть на верховині гори. І не запалюють світильника, щоб поставити його під посудину, але на свічник, — і світить воно всім у домі. Отак ваше світло нехай світить перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла, та прославляли Отця вашого, що на небі. Матвія 5:13-16

Не вийде нам загубитися в натовпі. Господь бажає хвалитися у цьому світі Своїми дітьми.

Якщо за мої свідчення Христа я маю пройти зневагу, я пройду через це. Він заплатив за це повну ціну. Мої страждання поряд з Його стражданнями -  легкі і не тривалі.

Ти маєш бути свідком Христа.

Стосовно Євангеліє, ми маємо йти поміж людей, і "занурювати" їх в Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа. Ти не зможеш це зробити просто сказавши їм Добру Звістку. Ми несемо в життя людей найдорожче, що Бог може дати, - це цінність і переконання.

Ми несемо любов, прощення, жертовність, віра, невідступність. Ми несемо людям найцінніше, щоб вони могли збудувати себе для Христа.

Це не про вищу освіту, це про ціннісні знання.

Ти, як остаточний доказ істинності Євангелія, потрібен будеш Богу завжди.

Якщо ти страждаєш, це не означає, що ти проклятий. Якщо в тебе все в порядку, це не означає, що ти в благословенні. Він визначає наш стан. Йому ми маємо вклонятися.

Ми покликані робити багато речей для збудови Церкви.

Ми ходимо не перед людми, ми ходимо перед Богом.

Господь покликав нас до особистого ходження з Ним. Гарна ознака цього, коли наші старі звички йдуть з нашого життя.