Збудовуючи свою Церкву, Господь зобов'язує нас робити певні речі:

1. Любити Бога і  любити людей (це перша і друга заповідь).

2. Зберігати спільність з іншими. Подолати цю дорогу спасіння, якою ми йдемо, ми маємо лише спільно. "Якщо ми ходимо у світлі, то маємо спілкування між собою і кров Христа очищує нас від усякого гріха" - так каже Біблія. Спільність необхідна.

3. Ми зобов'язані особисто спілкуватися з Богом і приносити особисту жертву хвали. Важливо, щоб ми проявляли свої почуття особисто до Бога через наше вклоніння Йому.

4. Вивчення Слова Божого. Є суворе попередження у книзі Осії:

Осiя 4:6 Погине народ Мій за те, що не має знання: тому, що знання ти відкинув, відкину й тебе, щоб не був ти для Мене священиком. А тому, що забув ти Закон свого Бога, забуду синів твоїх й Я!

Якщо ми хочемо мати близькість з Богом, ми маємо знати Бога. Ми маємо піклуватися про те, щоб знати наміри Бога.

5. Ми зобов'язані змінювати свій характер. Я маю прагнути постійно до своєї особистої святості.

Гріхи інших не пробачають мої гріхи. Лінь інших не пробачає мою лінь. Нерозсудливість інших не пробачає мою нерозсудливість. Ми маємо прикладати зусилля, щоб йти до особистої святості.

Є ще певні речі, які Господь нас зобов'язує робити для зростання своєї Церкви.

Він зобов'язує нас зростати духовно, служити іншим, служити фінансами церкві, проповідувати Євангеліє, і Він вчить нас, підкорятися, коритися духовному лідерству.

Я хочу почати з останнього, що ми говорили минулого тижня.

Стосунки між нами мають бути близькими та інтенсивними, щоб в них проявлялися наші найкращі та найгірші сторони, тобто наші характери. Інакше Бог не зможе використати та змінити твій характер. Потрібно, щоб твоя внутрішня людина проявлялася.

Твоя сильна сторона може надихати та підтримувати інших.

"Не здорові мають потребу в лікарі". - каже Ісус

Наше покликання від Господа завжди буде спонукати нас служити Богу за межами твоїх можливостей.

Якщо ти намагаєшся вирішувати важкі для тебе задачі, то у цей час ти ростеш.

До римлян 12:1-2 Тож благаю вас, браття, через Боже милосердя, повіддавайте ваші тіла на жертву живу, святу, приємну Богові, як розумну службу вашу, і не стосуйтесь до віку цього, але перемініться відновою вашого розуму, щоб пізнати вам, що то є воля Божа, добро, приємність та досконалість.

Бог бажає, щоб ти робив щось свідомо: "як розумну службу вашу". До жертви Бог має вимоги - жертва має бути живою. Це не стосується тих жертв, які приносилися у Старому Заповіті. Всі жертви помирали і Христос за нас, як викупна жертва, помер, але тепер Бог бажає іншої жертви. Він є творцем життя. Він використовує життя. Бог не є Бог мертвих, але Бог Наш  - є Бог живих і тому Він бажає використовувати не мертвих, а живих, не мертвих святих, а живих святих.  Бог бажає використати нас за наше земне життя.

і не пристосовуйтесь до віку цього, але змінюйтесь відновленням розуму вашого, щоб розпізнавати вам, що є воля Божа блага угодна (в іншому перекладі - приємна)

"не пристосовуйтесь до віку цього світу".  Що таке цей світ? Це цінності, звички, традиції та методи, які використовує більшість людей.

Вузька дорога веде до життя вічного. Ми не йдемо за більшістю. Ми шукаємо свій особистий шлях освячення і очищення, святості від Бога. Біблія закликає нас не пристосовуватись до звичаїв, традицій, цінностей,  якими наповнений цей світ. Ми маємо докладати зусилля. "Змінюйтеся відновленням розуму вашого" - в цьому перекладі відновлення звучить начебто щось старе і нам треба його відновити, але насправді Слово Боже каже "оновлення" замість "не ремонтуйте старе" а замість "старого покладіть нове, не пристосовуйтесь до віку цього, але змінюйте себе оновленням розуму вашого".

Центр керування вашого життя - це мислити. Які переконання ви маєте всередині себе? Чи збудуєте ви на них, відштовхуючись від цих переконань? Ти відповідальний за те, щоб насичувати свій розум Божим словом. Вивчення Божого Слова. Якщо я гарно знаю Слово, означає знати Бога. Якщо я гарно розумію Слово і буду гарно розуміти Бога.

Отже, що я ще маю робити? Я наслідую Христа.

1 коринтянам 13-й розділ 13 вірш.

Тепер же перебувають ці три - віра, надія, любов, але більша з них любов.

Давайте, щоб краще сфокусуватися на 13-му вірші, я прочитаю для вас декілька перед ним:

Коли я дитиною був, то я говорив, як дитина, як дитина я думав, розумів, як дитина. Коли ж мужем я став, то відкинув дитяче.  Отож, тепер бачимо ми ніби у дзеркалі, у загадці, але потім обличчям в обличчя; тепер розумію частинно, а потім пізнаю, як і пізнаний я.

Що ми можемо знати стосовно духовного світу? Тобто деякі риси, деякі контури ми бачимо. Ми бачимо те, що в цілому, ми розуміємо частино, а досконало розуміємо чи ні?

Відкрий книгу об'явлення Іоанна та перечитай її. Після цього скажи мені, чи досконало розумієш чи ні?

Уривчасте або частково. Якщо ми будемо прагнути побудувати церкву, яка заявляє: "ми знаємо все досконало і наші знання не уривчасті і не часткові", тоді ми збудуємо єритичну організацію. А чому Господь ставить нас у такі умови, що я навіть не можу заявити про своє знання впевнено? Навіщо Господь ставить мене в такі умови, коли я не знаю майбутнього досконалого?

В Нього є мета і розуміння досконалого. Ми все дізнаємось досконало і побачимо досконало лише тоді, коли потрапимо на небо. Можливо краще б нам відразу піти на небо?

У нього є мета. Є мета, чому Давид був помазаний на царя в 16-17 років, а на царство пішов в 33. Є різниця між цим. Ти запитуєш Його, чого так довго, Господь? Він будує на все життя.

Знання досконалого не залишив. А на що ж нас залишив? Написано: тепер же перебувають ці три: віра, надія, любов, але більша з них - любов .

Біблія закликає нас перебувати у вірі надії любові. Ми так часто говорили ці слова, що не відчуваємо їхнього значення.

Що таке віра? Твоя впевненість у невидимому, твої переконання. Надія - це ти чекаєш на щось, твої очікування. Любов - це відношення. Якщо замінити на ці слова, то читаємо:

А тепер перебувають ці три - переконання, очікування, відношення. Але відношення найголовніше.

У чому я насправді переконаний? Надія - це дуже важливо. Чого ти чекаєш? Павло пише: "бо Господь обрав нас не для загибелі". Він там пише у посланні про темряву, яка буде атакувати цей світ, про антихриста, про силу, яка стримує антихриста і сьогодні не дозволяє йому звершити свій задум, який він має. І далі, Павло каже: "але на кінець всього я хочу сфокусувати: Він нас обрав не на загибель. День цей не застане нас зненацька, бо ми не в темряві".

Господь обрав нас не для загибелі, а для отримання спасіння. Павло, начебто, каже: "Слухайте, я хочу нагадати вам про те, чого вам справді варто чекати".

Це станеться неминуче, але моя надія - є це очікування. Хто налаштовує тебе стосовно твого майбутнього? Хто його тобі малює? Чого ти чекаєш? Задай собі ці питання.

Я шукаю Господа. Я бажаю зустрітись з Ним. Я маю зберігати свої переконання - віру, бо без цього я не зможу Йому догодити.

Моє переконання має лишатися сталим при будь яких обставинах.

А тепер перебувають ці три - переконання, очікування, відношення. Як ти до всього ставишся, з любов'ю?

Візьми переконання і очікування, а без любові все це буде фанатизм. Любов - найголовніша.

Це важливо, чого я чекаю. Не цей світ має малювати портрет Бога. Не біль інших людей має змушувати мене думати про Бога якимсь чином. У страшні моменти свого життя, коли батьки ховають своїх дітей, коли рідні втрачають своїх близьких, є жорсткі запитання до Бога: як ти допустив? Чому так сталося? Хіба це справедливо?

Послухайте, не чужий біль має змальовувати мені характер і портрет мого Бога. Тому що під час болю, коли я читаю книгу Іова, згадайте, який портрет Бога був у Іова, коли йому було боляче? Портрет Бога був справжній тоді, коли йому боліло і він говорив від свого болю? Чи справжній був тоді, коли Господь йому відкрився? Він каже: "до цього часу я балакав, але не розумів, але тепер розумію."

І ці слова були дійсно щирі. І ми в них віримо. Люди самі вірять в те, що вони кажуть, але вони (слова людей) не несуть нам істини.  Тому нам треба змальовувати портрет нашого Бога не з чужого смутку а з Божого Слова.

Споглядаючи Христа, ми маємо бачити Батька. Він люблячий, щедрий, милосердний, Той, Хто допомагає, зцілює. Він бажає нам щастя. Саме із щастя Він почав свою проповідь.

«Щасливі ті, хто усвідомлює свої духовні потреби, оскільки їм належить Царство небесне. Щасливі засмучені, бо вони будуть потішені... Щасливі голодні та спраглі праведності, бо вони наситяться... Щасливі ті, кого переслідують за праведність, бо їм належить Царство небесне. Щасливі ви, коли через мене люди ганьблять та переслідують вас... Тіштеся і переповнюйтесь радістю» (Матвія 5:3—12).

Відповіно до вашого очікування з вами буде відбуватися те, що ви будете диктувати своєму майбутньому.

Я бажаю, щоб твоя надія була сталим очікуванням доьра незалежно від обставин.

7. Обовязок, який покладає на мене Бог, - служити іншим. 

Ми, сильні, повинні нести слабості безсилих, а не собі догоджати. Кожен із нас нехай догоджає ближньому на добро для збудування. Римлян 15:1-2

Чому? Бо й Христос не Собі догоджав, але як написано: “Зневаги тих, хто Тебе зневажає, упали на Мене”. Римлян 15:3

Ми наслідуємо Христа. Ми збудовуємо себе і допомагаємо іншим. Господь виховує нас і в нас виникають правильні мотиви. Ми маємо бути в церкві більше практиками ніж теоретиками.

Не обманюйтеся, — Бог осміяний бути не може. Бо що тільки людина посіє, те саме й пожне! Бо хто сіє для власного тіла свого, той від тіла тління пожне. А хто сіє для духа, той від духа пожне життя вічне.  А роблячи добре, не знуджуймося, бо часу свого пожнемо, коли не ослабнемо. Тож тому, поки маємо час, усім робімо добро, а найбільш одновірним! Галатів 6:7-10

Люди, які будуть на плотських принципах будь-що (сім'я, робота, служіння), пожнуть тління. Бо "хто сіє для власного тіла свого, той від тіла тління пожне. А хто сіє для духа, той від духа пожне життя вічне."

Треба сіяти в свій дух, який приведе нас до життя вічного.

"А роблячи добре, не знуджуймося, бо часу свого пожнемо, коли не ослабнемо."

Чому тебе вчить життєвий досвід? Не дивлячись на погане відношення від інших, ти не маєш зупинятися. Павло каже, що якщо хтось сподівається на Христа лише у цьому світі - то нещасна людина.

роблячи добре, не знуджуймося, бо часу свого пожнемо, коли не ослабнемо. Тож тому, поки маємо час, усім робімо добро, а найбільш одновірним! Галатів 6:9-10

8. Ми зобов'язані фінансово підтримувати церкву.

Біблія вчить нас стосовно наших родин. "Якщо чоловік або дружина перестануть піклуватися про рідних, то вони гірше невірних" - так каже Біблія.

Господь закликає нас підтримувати фінансами церкву.

А до цього кажу: Хто скупо сіє, — той скупо й жатиме, а хто сіє щедро, — той щедро й жатиме! Нехай кожен дає, як серце йому призволяє, — не в смутку й не з примусу, бо Бог любить того, хто з радістю дає! А Бог має силу всякою благодаттю вас збагатити, щоб ви, мавши завжди в усьому всілякий достаток, збагачувалися всяким добрим учинком, як написано: “Розсипав та вбогим роздав, — Його справедливість триває навіки!” А Той, Хто насіння дає сіячеві та хліб на поживу, — нехай дасть і примножить ваше насіння, і нехай Він зростить плоди праведности вашої, щоб усім ви збагачувались на всіляку щирість, яка через нас чинить Богові дяку. 2 Коринтян 9:6-11

Хто радісно дає - того любить Бог. Бог бажає, щоб ми навчились радісно давати і піклуватись про Його дім з радістю. Божий порядок у тому, щоб ми піклувались про Його дім як про свій власний. Десятини заповідані Богом, щоб забезпечувати потреби церкви. Там де серце - там і ваш гаманець. Якщо ви цінуєте щось, то вкладаєте в це. І я так перевіряю своє серце: якщо мені важко вкладати в церкву, то запал моєї посвяти згасає.

Добровільні пожертви - це справи милосердя. Бог вірний і піклується про тих, хто Йому служить. Ти бачиш Його дива у всіх сферах.