«Тому то опущені руки й коліна знеможені випростуйте, і чиніть прості стежки ногам вашим, щоб кульгаве не збочило, але краще виправилось. Пильнуйте про мир зо всіма, і про святість, без якої ніхто не побачить Господа. Дивіться, щоб хто не зостався без Божої благодаті, щоб не виріс який гіркий корінь і не наробив непокою, і щоб багато-хто не опоганились тим. Щоб не був хто блудник чи безбожник, немов той Ісав, що своє перворідство віддав за поживу саму. Бо знаєте ви, що й після, як схотів він успадкувати благословення, відкинутий був, не знайшов бо був можливости до покаяння, хоч його зі слізьми шукав.» До Євреїв 12:12-17

Євангеліє - проповідь про милість і Божу благодать. Це наша надія і шанс на спасіння, бо без Божої милості в нас не може бути жодної надії.

Але є вирішальні кроки в нашому житті. Є вирішальні рішення, наслідки яких не можна виправити. Не всякий вчинок можна змінити або переробити, не можна забрати слова назад. Наше життя подібне книзі, яка не має чернетки. Ми не можемо перепрожити якийсь день заново. Життя можна прожити лише один раз. Ми маємо бути уважними до того, які кроки робимо і які рішення приймаємо, бо це важливо.

Життя неможливо переписати. Це розуміння має навчити нас відповідальному ставленню.

Єдине, що може врятувати нас від наслідків наших хибних кроків і власних вчинків – це Його милість і благодать. Вона рятує нас від покарання, від тяжкості наслідків наших вчинків. Коли ми забуваємо справжню цінність благодаті – ми можемо перетворити її у дріб’язок.

Справжня ціна благодаті – смерть Ісуса Христа. Єдиний шанс врятувати нас від власного гріха – Його смерть на хресті, необхідність Христа прийняти смерть.

Людина, яка хизується безкарністю через Божу благодать, кидає виклик Богу. Ми не маємо знецінювати жертву Христа, і не маємо знецінювати небезпеку наших гріхів. «Гріх», у перекладі, означає - не попадання в ціль, коли ти промахнувся, не виконав задум Божий.

Ми завжди бажаємо поставити себе у позицію жертви, але це безвідповідально. Влада у світі до цього часу в руках людини залежно від того, віддасть вона владу Богу чи дияволу. Якщо ви бережете себе від хибних кроків і отрути гріха, прокляття не має над вами влади.

У цьому світі ми живемо в благословінні не завдяки світу, а наперекір цьому світі.

Що робити, щоб наше серце було у правильному становищі перед Богом?

«Тому то опущені руки й коліна знеможені випростуйте, і чиніть прості стежки ногам вашим, щоб кульгаве не збочило, але краще виправилось». Автор послання вчить нас, що ми маємо терпіти біль через який ми проходимо і покарання від батька небесного. Важкі часи – це не час для знесилення, а час для того, щоб «випростатись» і зміцніти.

«Пильнуйте про мир зо всіма, і про святість, без якої ніхто не побачить Господа.» Біблія каже, що ми повинні прагнути миру з усіма, докладати зусиль для миру, не тримати в собі ненависті. Йдеться і про життя у світі і про життя в Церкві, про мир з позиції Божої святості. Якщо хтось схиляє нас до компромісів що конфронтують з Божою волею, ми повиннні слухати Бога, бо не «мир будь-якою ціною», а «мир з позиції послуху до Бога». Не лише мир, але і не лише святість. Не така святість, яка бачить скалки в очах чужих людей, бо це говорить лише про те, що ти осліп на самого себе.

Буття 25:30-34

«І сказав Ісав до Якова: Нагодуй мене отим червоним, червоним отим, бо змучений я. Тому то назвали ймення йому: Едом. А Яків сказав: Продай же нині мені своє перворідство. І промовив Ісав: Ось я умираю, то нащо ж мені оте перворідство? А Яків сказав: Присягни ж мені нині. І той присягнув йому, і продав перворідство своє Якову. І Яків дав Ісавові хліба й сочевичного варива. А той з'їв, і випив, і встав та й пішов. І знехтував Ісав перворідство своє.»

Яків був ладен взяти благословіння будь-якою ціною, переступити через будь-які перепони. Йому здавалось, якщо він сам влаштує все поміж людей, то і Боже благословіння прийде, але це так не працювало.

Ісав був дуже самовпевненим, і тримався і покладався на свою силу в першу чергу, а не на первородство. І Ісав знехтував первородством, бо думав, що усе може здобути власною силою.

У Якова була правильна мета, але жахливі методи і шляхи.

Від Ісава населялась земля Ідумея, через яку не дозволялось потім євреям пройти до Обетованої землі з Єгипту. Євреї були вимушені йти по пустелі довгий час, бо ця земля стала їм на заваді, ця ворожнеча між Яковом та Ісавом не скінчилась в одному поколінні. Згодом Господь засудив та зруйнував Едом. Так само Ірод великий також був потомком Ісава, тисячі дітей було вбито, щоб ніхто не міг бути його конкурентом – боротьба за первородство продовжувалась аж доти.

Яків ховався від свого брата, але зустрів Бога і боровся з ним. Коли він зрозумів, що зустрів Бога, то почав розуміти, у кого треба просити благословіння, і Бог дав йому ім’я - Ізраїль.

Гіркий корінь, що може отруювати Церкву, що це? Це може бути любов до грошей, інтриги, зрада, але один з прикладу Якова та Ісава таким коренем стала конкуренція. У Церкві Господь створює певну атмосферу, де він зрощує Своє Тіло, це атмосфера любові. Бог є досконала любов, яка є універсальним законом всесвіту.

Коріння – це те, чого зазвичай не видно, те, що знаходиться всередині людини, а гріх зазвичай робиться таємно. Так само і конкуренція, в її корені лежить заздрість – гіркий корінь. У Церкві варто створювати атмосферу, де людина може виконувати своє покликання для Бога, де відсутні страх, засудження і докір.

Дух Святий не виховує в дусі конкуренції, в кожного власне покликання. Те, що хтось один робить щось краще ніж інший – не забирає нагороду у іншого. Для кожного є Божа нагорода. Бог буде міряти кількість талантів вкладених і кількість принесеного плоду.

Нехай між нами не виникає ворожнечі і заздрощів, бо чиясь нагорода не оббирає нагороди іншого. Господь бажає, щоб ми створювали атмосферу натхнення до служіння Богу. Брати ненавиділи Йосифа, бо думали, що він забере все краще, що є у батька. Але згодом він став єдиним спасінням для них. Ми маємо бути достатньо зрілі, щоб прийняти людей, які прийдуть до Церкви. Для кожного у Бога є власне благословення.

Єв.від Івана 21:18

«Поправді, поправді кажу Я тобі: Коли був ти молодший, то ти сам підперізувався, і ходив, куди ти бажав. А коли постарієш, свої руки простягнеш, і інший тебе підпереже, і поведе, куди не захочеш... ¹⁹ А оце Він сказав, щоб зазначити, якою то смертю той Бога прославить. Сказавши таке, Він говорить йому: Іди за Мною! ²⁰ Обернувся Петро, та й ось бачить, що за ним слідкома йде той учень, якого любив Ісус, який на вечері до лоня Йому був схилився й спитав: Хто, Господи, видасть Тебе? Петро, як побачив того, говорить Ісусові: Господи, цей же що? Промовляє до нього Ісус: Якщо Я схотів, щоб він позостався, аж поки прийду, що до того тобі? Ти йди за Мною»

Ми можемо бути отруєні, коли дивимось на інших з заздрощами, дивимось на чуже і втрачаємо власне, і більше того, не здобуваємо нічого. Якщо хтось бажає бути унікальним перед Божим лицем, то це дійсно так, і ніхто не може спокушати тебе і заважати служити Господу.

У Бога Свої досконалі шляхи, Він знає підхід до кожного, як привести нас в особливе місце, де ми зможемо виконувати Його волю. До тих пір, поки ми дивимось один на одного, втрачаємо власне.

Ісав отримав засудження за відмову від первородства. Якби Яков не обдурив батька і брата, то все одно б отримав благословення але він не був би змушений тікати з дому і відпрацьовувати своєму дядьку за житло. Божого благословення вистачить на кожного, нам не потрібно отримувати чуже благословення. Те, що Ісав втратив своє благословення, не дало благословення Якову. Коли людина отримує владу, до якої не готова, вона змінюється і псується. Наше джерело благословення на небі і ніхто не може обікрасти нас, нам не потрібна конкуренція, бо ми - не вороги один одному, а ми співпрацюємо разом.