Можна мати молодість, успіх, великі статки, знайомства , але при всьому цьому не мати миру у серці. Можна вірити, але десь глибоко у серці, так би мовити, не занадто.

“І підійшов ось один, і до Нього сказав: “Учителю Добрий, що маю зробити я доброго, щоб мати життя вічне?”  Він же йому відказав: “Чого звеш Мене Добрим? Ніхто не є Добрий, крім Бога Самого. Коли ж хочеш ввійти до життя, то виконай заповіді”. Той питає Його: “Які саме?” А Ісус відказав: “Не вбивай, не чини перелюбу, не кради, не свідкуй неправдиво. Шануй батька та матір”, і: “Люби свого ближнього, як самого себе”. Говорить до Нього юнак: “Це я виконав все. Чого ще бракує мені?” Ісус каже йо му: “Коли хочеш бути досконалим, — піди, продай добра свої та й убогим роздай, — і матимеш скарб ти на небі. Потому приходь та й іди вслід за Мною”. Почувши ж юнак таке слово, відійшов, зажурившись, — бо великі маєтки він мав. Ісус же сказав Своїм учням: Поправді кажу вам, що багатому трудно ввійти в Царство Небесне. Іще вам кажу: Верблюдові легше пройти через голчине вушко, ніж багатому в Боже Царство ввійти!” Як учні ж Його це зачули, здивувалися дуже й сказали: “Хто ж тоді може спастися?” А Ісус позирнув і сказав їм: “Неможливе це людям, — та можливе все Богові”. Матвія 19:16-26

Він був молодий, але ми читаємо про його величезні статки. І з юності він поважав Божі заповіді і виконував їх. Він підбіг до Ісуса, питаючи: "що робити, щоб отримати життя вічне?". Маючи велике багатство, він певно міг вирішити багато питань сам. Але він ставив Ісусу питання про вічне життя.

Ісус каже йому: “Коли хочеш бути досконалим, — піди, продай добра свої та й убогим роздай, — і матимеш скарб ти на небі. Потому приходь та й іди вслід за Мною”.

Чому саме таку відповідь дав йому Ісус? Очевидно, що цей юнак мав срібнолюбство. Тобто є якась емоція, вчинки, з якими тобі треба попрощатися. Це заважає тобі.

"Майже віруюча" людина ніколи Бога не обирає. У неї пріоритети постійно змінюються.

Що обрав юнак - багатство чи вічне життя?

"Почувши ж юнак таке слово, відійшов, зажурившись, — бо великі маєтки він мав."

Це трагічна історія.

Єдиною умовою прийняття Ісуса Христа своїм Господом і Спасителем - це надання Йому першого місця, Він має бути номер один у твоєму серці.

Що нам не вистачає для повного щастя, щоб мати мир у серці? Ісус має бути моїм Царем, не дивлячись ні на які обставини.

Ми біжимо до різних джерел, які нас руйнують і не наповнюють. Є лише одне джерело живої води. І якщо ти нап'єшся з нього, не буде спраги ніколи.

Уявіть, ви зустрілися з Ісусом, поговорили з Ним і відійшли від Нього. Це стрвшна картина. Так відбулося з цим юнаком.

Лише Ісусу я кажу: " Ти мій Господар". Ніхто і ніщо не буде визначати нашу ідентичність окрім Христа. Ніщо не гарантує того, що ти опинишся на небі, окрім Ісуса Христа. Не можна майже вірити. Не можна сподіватися, що ти, можливо, на пенсії будеш вірити Богу.

Ми або віримо на 100%, або ні. Відмова робити вибір - це також вибір. Ми або маємо спасіння, або не маємо.

Якщо ми не маємо Бога, усі наші стосунки, знання, досвід будуть знищені словом "майже віруючий". Ми маємо постійно перевіряти себе, дивитися у своє серце, задаючи собі ці питання: "чи знаємо ми Бога особисто? Чи впізнає Він нас, коли ми прийдемо на небо?"

Що є сьогодні вашим джерелом радості, вашої значості? Що нам потрібно відкласти, щоб слідувати за Христом?

Нехай сьогодні серед війни ми будемо здатні чути Його живий голос.