« І проходив містами та селами Він і навчав, до Єрусалиму простуючи.» Луки 13:22
Ми не знаємо звідки Він йде, бо важливіше куди він йде. Чи важливе місце куди Він йде? Всі зустрічі з Богом відбувались на горі, не у підніжжя гори. Важливе місце, яке визначає Він. Важливе місце Його присутності. Він виконує волю Батька і йде у місце, яке Батько обрав як місце Своєї присутності для ізраїльського народу.
В якесь місце Він каже йти, а якесь каже оминати. Деякі місця Він відвідує, а про інші каже, що вони будуть спустошені. «Не залишайте зібрання свого» - це також про місце. Більша частина людей має піднятись та прийти, щоб зібратись.
Отже, чи важливе місце зустрічі з Богом? Виходячи з Біблії, ми розуміємо, що так, тож ми маємо обирати ті місця, які визначає Бог. Коли ти долаєш шлях і докладаєш зусиль, щоб десь опинитись – Господь визначає це як важливе.
«23 І озвався до Нього один: Господи, хіба буде мало спасених? А Він відказав їм:…»
Він говорить про спасіння і майбутнє в Царстві Божому, в яке Він закликає прийти людей. І хтось з народу питає Його «невже буде мало тих, то врятується?»
Ні там буде багато людей. Але значна частина тих, хто спробує врятуватись – не зможе цього досягнути. Спасіння не є автоматичним, воно не само собою.
«²⁴ Силкуйтеся ввійти тісними ворітьми, бо кажу вам, багато-хто будуть намагатися ввійти, та не зможуть!.»
Ми хочемо бути в тій частині, яка спробувала і увійшла. Христос показує нам шлях, що треба докладати зусиль. Вічне спасіння варте всієї нашої уваги.
Що таке «вузька брама»? Це Божа вимога, Божа воля. Щоб увійти до неї, нам треба докласти зусиль. Є вимоги до слів, думок, мотивів, поведінки, вчинків, стилю та способу життя. Широкі ворота – це для всіх, там приймаються всі. А небо виставляє вимоги.
Бог любить нас такими як ми є, але Він працює над нами, бо «такими якими є» ми не увійдемо до Царства Божого.
«Перемагаючий наслідує усе» - ми маємо перемагати себе, свої думки та спосіб життя, якщо Він не співпадає з волею Бога. Прагнути досконалості ми маємо, докладати зусиль, якщо ми хочемо спасіння.
«²⁵ Як устане Господар та двері замкне, ви зачнете вистоювати ізнадвору, та стукати в двері й казати: Господи, відчини нам! А Він вам у відповідь скаже: Не знаю Я вас, звідки ви!» Матвія 24:44
«⁴⁴ Тому будьте готові й ви, бо прийде Син Людський тієї години, коли ви не думаєте!»
«Господар підведеться та замкне двері» - для людей ззовні це буде несподіванкою. Христос прямо відповідає, що буде частина людей, які не врятуються. І вони намагатимуться це змінити, бо вони мали плани увійти всередину. І ми розуміємо, що ці люди – це віруючі люди. Христос забере свою цнотливу Церкву, а люди, які не врятуються, вони знатимуть, що відбулось.
«²⁶ Тоді станете ви говорити: Ми їли й пили перед Тобою і на вулицях наших навчав Ти... ²⁷ А Він вам відкаже: Говорю вам, не знаю Я, звідки ви. Відійдіть від Мене всі, хто чинить неправду!»
Якщо ми в якийсь момент опинились біля Христа – це не значить, що ми знайомі з Ним особисто. Як ми можемо зробити, щоб Христос впізнав нас?
Ми знаємо того, з ким ми маємо справу.
Христос скаже, що на землі Він був зайнятий справою, виконував волю Батька, але при цьому не перетнувся в цій справі з цими людьми. Набагато важливіше, чи знає Бог тебе, аніж чи ти знаєш Його, чи віддаєш ти Йому своє життя, щоб Він міг його використовувати, адже тоді ви працюєте з Ним на одну спільну ціль.
Коли ми дорослішаємо, чи ми полишаємо людей без нашого піклування та підтримки? В чому виявляється наша небайдужість? Ми щось для них робимо. Господь чекає дій від нас, спочатку елементарних та простих, щоб Він міг довірити нам щось більше. Щоб Христос знав нас, ми маємо відповідально ставитись до голосу Божого, який звучить у нас в серці і побуджує нас до чогось. Бог творить в нас бажання і дію за Своєю волею.
Якщо ми готові лише отримувати – то ми діти. Чи ми можемо проігнорувати Його голос і поклик? Запросто, але ми маємо пам’ятати про наслідки.
Війни трапляються раптово, миттєво. Христос сам сказав, що не знає, коли станеться Його прихід, то і ми ніколи не вгадаємо цього заздалегідь. Наше знання того, коли прийде Христос нічого не змінить, бо якщо ти ніколи не готовий, то ти не будеш готовий і в той самий момент. Якщо ми житимемо власне життя відірване від Бога та Його бажань, без потреби в Ньому, то навіщо нам на небо? Він збирає на небі тих, хто в Нього закоханий, хто присвятив Йому все життя. Це стосунки.
«²⁹ І прийдуть інші від сходу й заходу, і півночі й півдня, і при столі в Царстві Божім засядуть!» - прийдуть з усього світу, бо кожен хто шукає спасіння і любить агнця, має стосунки з Богом – може бути спасенним. Ті хто збирались там бути – опинились ззовні, а ті кого не планували там бачити – прийшли і зайняли своє місце. В царстві Божому кожен звершує свій власний шлях. «Спасенному дам камінь білий на кому написане ім’я якого не знає ніхто».
Він не буде давати імена стороннім людям, Він називатиме кожного, кого Він знає. Він дасть ім’я, яке буде характеризувати саме нас.
«³⁰ І ось, є останні, що стануть за перших, і є перші, що стануть останніми!»
будуть ті, хто почали раніше і розраховували на щось через це, але не отримали нічого, бо їх відношення не було відповідним. Питання в тому, чи ти приносиш користь? Якщо робитимеш все, що Господь тобі каже, навіть якщо ти прийшов останнім, то можеш стати першим.
В притчі про 10 дів діви не були випадковими людьми – це всі були люди з церкви, «покликані» діви. «Світильник» - це форма, «олива» - це зміст. П’ятеро з них втратили зміст, а форму зберегли. Форма - це про наше християнство, але чи ми не втрачаємо зміст, коли молимось, поклоняємось, коли щось робимо для Бога?
Чи є в моєму християнстві сенс? Я його зберіг? Зміст не втрачено?
Бог попереджає, щоб ми не втратили зміст і не проміняли його на форму. Дешева лампа з оливою краще ніж золота і пуста. Головне не залишитись порожнім.
«¹⁹ Та однако стоїть міцна Божа основа та має печатку оцю: Господь знає тих, хто Його, та: Нехай від неправди відступиться всякий, хто Господнє Ім'я називає!.»
Якщо ти хочеш збудувати щось, що не зруйнується, що стверджуватиме сам Господь – то там має стояти печатка «Господь знає своїх» та «Нехай відступить від неправди кожен». Не чини неправди свідомо, зупинись. Не переступай через Бога, коли ти чуєш Його голос всередині себе. Це руйнує.
Є купа людей які називають себе християнами та сказали молитву покаяння. Не пустити людей, які не відповідають царству Божому – це Божа милість. Він пустив тих, хто заслуговує. Тому задай собі запитання «Він мене знає? Він мене веде? Він мене використовує?»
Важливо задати це питання зараз, доки ще є можливість змінити щось в своєму житті, щоб не постати перед Богом з порожнім світильником.
0 Comments 2