Ісус воскрес і показав​ що буде з нами: той, хто народжений згори – народжений від Бога і не побачить смерті другої. Всі переживуть першу смерть: увійдуть у вічність щоб постати перед Богом, але будуть ті, хто буде засуджений на смерть другу. Але ми маємо спасіння від другої смерті.

“Тому й перший Заповіт освячений був не без крови“ До євреїв 9:18

Кров у першому Заповіті була на книзі, яка представляла Бога у Заповіті. Мойсей окропив саму книгу і увесь народ. Кров пов’язала і зробила одним цілим Бога і людей, з якими Бог уклав цю угоду. Перша пролита кров (перша жертва за людей) – це кров тварин, одежу яких Бог дав людині, щоб одягнутись. Бог приніс цю жертву.

Яким чином Бог дав гарантію, що виконає обіцянки? Доказ був потрібен не Богу а Аврааму.

Бог сказав розсікти тварин навпіл і очікувати Бога. Авраам пройшов між тваринами і, очікуючи Бога, він побачив як Господь пройшов немов вогонь. Ми не можемо пережити відкриту Божу присутність, і Бог за милістю Своєю прикрив Себе і пройшов між тваринами. І дав обітницю – той, хто порушить обіцянку, буде розсічений як ці тварини.

Господь розмовляє з нами на нашій мові, нашим розумінням. Бог звернувся до Авраама так, щоб не залишилось сумнівів: так укладали угоду між родами. Коли Господь прийшов до народу через Мойсея – цей перший Заповіт був укладений не без крові: життя тіла у крові. Справжня любов доводиться ціною життя, присвяченням свого життя одній людині і дотриманням клятви впродовж усього життя. Кров пов’язала їх з законом, який вони отримали. Мойсей проголосив, що це кров Заповіту Божого.

Можливо, людям хотілось вивести гріх в площину дискусії чи культури, але Бог попереджає, що питання гріха - це не питання культури чи різниці виховання, а питання життя і смерті. Самому Богу гріх вартував смерті і він попереджає нас не загравати з гріхом, не жити з ним. Бо ціною гріха буде життя.

^«Так само і скинію, і ввесь посуд служебний покропив він кров'ю. І майже все за Законом кров'ю очищується, а без пролиття крови не має відпущення.» До євреїв 9:21

Щоб закрити питання з гріхом, треба прощення, а для прощення треба щось більше ніж саме життя. У Скінії можна було обійтись кров’ю тварин, яка представляла людину, але це була лише тінь і прообраз. Христос не міг замінити кров’ю усіх тварин світу Свою власну жертву, щоб Батьку було достатньо, бо це були прообрази. Коли корабель має пробоїну, то його латають одразу, щоб хоча б дійти до порту, де зможуть залатати діру, це тимчасовий порятунок.

Батько дав нам певну заміну, щоб ми могли протриматись до приходу Христа, лише тимчасове вирішення питання, тимчасова допомога. Саме небесне мало очиститись кращим за ці жертви. Христос зайшов не дорукотворної Святині, а до самого Неба, або постати за нас перед Божим обличчям і не для того, або багато разів приносити Себе як первосвященник

приносив щорік кров тварин до Святині.

Кров тварин не змивала гріхи народу, але Бог залишав їм ще час. А їм потрібно було робити це щороку, бо гріхи цього року не кращі за гріхи минулого року, вони так само небезпечні і смертельні як і рік тому. Совість людини має особливість: людина може звикати до гріха, Біблія каже що «є люди, спалені у власній совісті».

Загравання з гріхом має дуже велику ціну. Господь стверджує Свій престол на правді та на суді - справедливості у суді та законах.

Бог знає ціну справжнього гріха і попереджає нас. Первосвященик кожного року входив до скінії.

«бо інакше Він мусів би часто страждати ще від закладин світу, а тепер Він з'явився один раз на схилку віків, щоб власною жертвою знищити гріх. І як людям призначено вмерти один раз, потім же суд, так і Христос один раз був у жертву принесений, щоб понести гріхи багатьох, і не в справі гріха другий раз з'явитися тим, хто чекає Його на спасіння.»

Господь повернеться не за всіма, а за тими, хто очікує Його порятунку. Не можна жити життям гріха відрікаючись від Бога у справах і сподіваючись, що Він не помітить. Сьогодні ми розуміємо, що Христос прийшов, бо без цього наше життя не було б спасенним.

«Бо Закон, мавши тільки тінь майбутнього добра, а не самий образ речей, тими самими жертвами, що завжди щороку приносяться, не може ніколи вдосконалити тих, хто приступає.» До євреїв 10:1

Вирішити питання людської природи може той, хто здатний з цим працювати. Якщо Він на надихне і не проговорить – нашої сили волі не достатньо.

«Інакше вони перестали б приноситись, бо ті, хто служить, очищені раз, уже б не мали жадної свідомости гріхів. Але в них спомин про гріхи буває щороку, бо тож неможливе, щоб кров биків та козлів здіймала гріхи! Тому то, входячи в світ, Він говорить: Жертви й приношення Ти не схотів, але тіло Мені приготував. Цілопалення й жертви покутної Ти не жадав. Тоді Я сказав: Ось іду, в звої книжки про Мене написано, щоб волю чинити Твою, Боже!.» До євреїв 10:2-6

Господь на деякий час вирішив питання пробоїни в човні, але треба лагодити повністю, а для цього треба серйозне втручання. Христос прийшов і наголосив, що вирішить питання, яке не могли вирішити жертви тварин і виконати роботу, яку Бог бажав в житті людей

«Він вище сказав, що жертви й приносу, та цілопалення й жертви покутної, які за Законом приносяться, Ти не жадав і Собі не вподобав. Потому сказав: Ось іду, щоб волю Твою чинити, Боже. Відміняє Він перше, щоб друге поставити. У цій волі ми освячені жертвоприношенням тіла Ісуса Христа один раз. І кожен священик щоденно стоїть, служачи, і часто приносить жертви ті самі, що ніколи не можуть зняти гріхів. А Він за гріхи світу приніс жертву один раз, і назавжди по Божій правиці засів, далі чекаючи, аж вороги Його будуть покладені за підніжка Його ніг. Бо жертвоприношенням одним вдосконалив Він тих, хто освячується.» До євреїв 10: 8-14

Неважливо, хто ти за рангом служителя. Ми всі однаково потребуємо Спасителя. Єдиний, хто може вирішити питання мого спасіння – Христос.

Каїн не розібрався, чому його жертва не вгодила Господу, а образився і це затьмарило йому розум. Не варто підміняти власними зусиллями те, що може зробити лише Христос. Все, що робиться для нашого спасіння робиться не нами, а Христом. Він єдиним приношенням зробив досконалими тих, хто освячується. Господь працює з сутністю проблеми, з серцем, думками, емоціями та мотивами.

« А де їхнє відпущення, там нема вже жертвоприношення за гріхи. Отож, браття, ми маємо відвагу входити до святині кров'ю Ісусовою, новою й живою дорогою, яку нам обновив Він через завісу, цебто через тіло Своє, маємо й Великого Священика над домом Божим, то приступімо з щирим серцем, у повноті віри, окропивши серця від сумління лукавого та обмивши тіла чистою водою! Тримаймо непохитне визнання надії, вірний бо Той, Хто обіцяв.» До євреїв 10:18-23

Христос став Жертвою за тебе, щоб тобі не доводилось, і якщо життя чи люди намагаються втиснути тебе в цю роль – не піддавайся. Жертва обставин нічого не наслідує. Перемагаючий наслідує все. Своїм відношенням Він вирішує питання вини за гріх. Життя дане щоб ми перемогли свої обставини, власні виклики, які ми маємо перемогти, і Ісус дає нам власний ресурс для цього.

Ісус дає нам сьогодні силу долати смерть, яка атакує наше життя. Бог дав нам життя у повноті.

Жінки прийшли омити тіло Христа, і одна з них зустрічає Христа, не тому що вона хотіла, а тому що Бог прийшов до неї, бо вона потрудилась прийти до Нього в цей день. Вона не впізнала Його одразу, але коли Він заговорив, її очі відкрились.

Коли вона кинулась в Його ноги, Він попросив не торкатись, бо Він ще не зійшов до Батька. Ключі від смерті та пекла забрав Ісус і поніс з Собою.

І воскреслий Христос із своєю кров’ю іде в Божу присутність і ніхто не має його торкнутись, бо Він не має бути заплямований гріхом. І Богу Він демонструє власну чисту кров, яка являється для Бога достатнім аргументом. Коли Диявол звабив людину, вона опинилась у вирі своїх проблем. І це не ми вирішили питання з гріхом, бо не Бог ламав світ, але він вирішив питання ламаного світу.

Сьогодні кров Ісуса Христа внесена на небо і перебуває перед Божим престолом як нагадування про те, Хто є власником цього світу, Хто заплатив ціну за нього.

У домівках, де була кров на косяках дверей, не були найпорядніші люди, там були всі грішники, хто зібрався, але відрізнялись тим, що на їхніх дверях була кров. Смерть увійшла в обидва будинки, але в будинки де була кров на дверях – смерть була, але раніше, це була смерть тварини. Хтось інший сприйняв цю смерть на себе.

Суд має початись з дому Божого. Коли прийшла відплата за гріхи, євреї були готові і виявились спасенні. Якщо я вмираю для гріха, аби жити для Бога, кров Агнця врятує мене. Якщо нове серце і нові думки , то нова доля і нове життя. Христос має бути воскреслим у наших життях, Він помер, щоб воскреснути у нашому серці. Ми маємо розуміти, для чого Він воскрес і де Він має жити зараз.

Спасіння - це наслідок моїх особистих стосунків з Богом під час мого земного життя. І якщо я перебуваю з Ним при своєму земному житті , то Він впізнає мене, коли я предстану перед Його обличчям.

Він воскрес, щоб жити в мені.