Кожна людина повинна служити в церкві. Одне з доручень, які дав нам Христос — ідіть і навчіть. Один із напрямків служіння — це учнівство. Нове покоління має бути на крок попереду за нас. Його ярмо легке, коли ти йдеш із Ним і шукаєш Його кожного дня.

Частіше за все ми знаємо, у чому є Його воля: навчити всіх і проповідувати до краю землі. Але наше бачення і покликання мають бути підпорядковані Його волі. І в кожного з нас є свій шлях.

• Бог дивиться на серце.
• Твої дари і таланти мають значення.
• Смирення — ключ до покликання.

Бог має для кожного з нас призначення. Хтось може бути фундаментом, який ніхто не бачить, але саме він витримує величезну вагу, величезні хмарочоси. Іноді ми не хочемо бути невидимим фундаментом, а чимось красивим, як фонтан, яким усі любуються. Але у Бога немає неважливих служінь.

Було троє людей: один тесав камінь для будинку, інший обробляв метал, а третій робив вітражі. Але була ще прибиральниця, і коли її запитали, що вона робить, вона відповіла:
— Я будую церкву.

У Бога кожен важливий, і кожен має покликання.

Єремії 1:5
«Я обрав тебе ще до того, як тебе створив у материнському лоні. Перш ніж ти народився, Я освятив тебе, призначивши тебе пророком для народів.»

Бог освятив і призначив мене. Це говорить про те, що ми маємо призначення. Я завжди на місії, ти є місіонером кожного дня на тому місці, де перебуваєш. Люди пізнають Христа саме через тебе.

1 Самуїла 16:13
«Тоді Самуїл узяв ріг з єлеєм і помазав його поміж його братами. Господній Дух зійшов на Давида, і з того дня й надалі перебував на ньому. А Самуїл повернувся в Раму.»

1 Самуїла 16:1
«Згодом Господь сказав Самуїлові: “Доки ти сумуватимеш з приводу Саула? Я відкинув його від владарювання над Ізраїлем! Наповни твій ріг єлеєм помазання і йди; Я посилаю тебе до вифлеємця Єссея, адже з-посеред його синів Я угледів Собі царя.”»

Він ще до лона матері знає твоє призначення. У ті часи первородство належало найстаршим. Тому батько вивів найстарших синів, які могли бути царями. Але Бог готує не лише покликання для тебе — Він готує й тебе до покликання. Він також має Свої критерії відбору: дивиться на певні якості нашого характеру, які Йому подобаються.

1 Самуїла 16:7,12 (CUV)
«Але Господь сказав Самуїлові: “Не дивись на його вроду та на його високий зріст, тому що Я його відхилив. Адже Бог дивиться не так, як дивиться людина. Людина дивиться на обличчя, а Господь дивиться на серце!” ... І Господь промовив: “Встань і помаж його, бо це — він!”»

Бог дивиться на моє серце сьогодні. Він знає наші мотиви і бажання, бачить значно глибше. Йому сподобалося серце Давида, бо Давид мав спілкування з Богом, глибокі відносини з Творцем. Його щире поклоніння виявлялося у Псалмах, де він передавав любов до свого Творця.

Для Бога мотиви нашого серця важливіші за наші дії. Він знає, чому ми робимо щось. Щирість наших намірів є ключем до цього. Богові подобалася внутрішня краса Давида.

1 Самуїла 16:12–13 (CUV)
«Він послав, і привели його. Це був рум’яний, вродливий на вигляд, з гарними очима юнак. І Господь промовив: “Встань і помаж його, бо це — він!” Тоді Самуїл узяв ріг з єлеєм і помазав його поміж його братами. Господній Дух зійшов на Давида, і з того дня й надалі перебував на ньому.»

Для Бога неважливо, в якому ти становищі в суспільстві, скільки маєш впливу, статусу чи коштів. Він дивиться на нашу внутрішню красу, серце і щирість — Йому це важливо.

Серце вважається центром духовного життя. Це те місце, де Бог збудовує нас. І навіть якщо людина помиляється або падає, Він дивиться, чи бажає вона підвестися.

Спасіння — це подарунок, але від нас залежить, чи ми приймемо цей подарунок. Багато покликаних, але мало вибраних. Якщо ми відречемося від Нього, то і Він відречеться від нас. Він дає шанс кожному.

Давид не був ідеальним. Він чинив багато жахливих вчинків уже після свого помазання. Але Бог бачив його глибше — бачив його щире, помазане серце.

Псалом 50
«Серце чисте створи в мені, Боже…»

Давид просить Бога підійняти в ньому чисті й святі речі, чисті наміри.

Серце випробовує Господь. Він знає наші думки і знає, чим сповнене наше серце. Що Він знайде в моєму серці сьогодні? Він постійно сканує наші серця, Йому важливо, що відбувається в серці Його дітей.

Твої дари і таланти мають значення

У кожного є дари і таланти. Ми повинні бути в церкві й бути служителями вівтаря. Допоки ти проходитимеш шлях свого призначення, Бог відкриватиме тобі ці речі поступово.

1 Самуїла 16:15–18
«І слуги Саула сказали йому: “Тебе непокоїть злий дух від Бога, тому нехай наш володар накаже своїм слугам пошукати чоловіка, який уміє грати на гуслах...”»

«Тоді Саул наказав своїм слугам: “Пошукайте мені чоловіка, котрий гарно грає, і приведіть його до мене!”»

«...Я бачив Єссеєвого сина, вифлеємця, який чудово грав. До того ж він справжній сильний лицар, доброчесний і розважливий у слові чоловік. Та й на вигляд він вродливий, і з ним Господь.»

Давид був майстерний у музиці, практикував це, пасучи отару. Він мав хоробрість та силу. Його характеризують як сміливого й відважного, що ми бачимо пізніше у поєдинку з Голіафом.

Коли лев чи ведмідь крали у нього вівцю, то він наздоганяв їх, забирав вівцю, а якщо звір чинив опір — убивав його.

Він також умів гарно говорити і був вродливим. Але найважливіше — Господь був із ним.

Давид мав безцінний досвід догляду за вівцями і знав про них усе. Вівці знають голос свого пастуха, і Давид розвинув у собі пастирські якості: відповідальність, турботу, уважність до їхніх потреб. Це стало духовною основою для майбутнього керівництва ізраїльським народом.

Смирення — ключ до покликання

Смирення Давида було однією з ключових якостей його серця. Бог бачив щиру любов Давида до овець. Це була вірність у малому.

До того як бути помазаним на царство, Давид виконував найнижчу роботу в родині. Коли Самуїл прийшов помазати нового царя, Давида навіть не згадали і не покликали.

Він був слухняним своєму батькові, виконуючи його доручення.

Є шлях до твого покликання, який ти повинен пройти, і це не відбудеться швидко. Часто це тяжкий шлях.

Після помазання Давид не намагався захопити владу — він повернувся до пастви овець, до життя, яким жив раніше. Після цього взагалі пішов служити Саулу як простий музикант.

Завдяки своїм дарам він був помічений царем і перебував при дворі, заспокоюючи Саула, і злий дух відходив від нього. Це був етап навчання і служіння.

Речі, яких неможливо навчити людину — це смирення і вірність. Якщо людина бунтівна, то нічого не змінить її, допоки вона сама не забажає змінитися.

Давид не приписував собі заслуги — він віддавав усю славу Богові.

«Бог гордим противиться, а смиренним дає благодать.»

Тобі потрібне смиренне серце, щоби мати благодать. Життя Давида є прикладом того, як внутрішня покора є фундаментом покликання. Бог любить смиренних серцем.

Ти хочеш бути покликаним — тобі потрібно смирення в усьому.

Коли Давид знаходився в печері, і туди прийшов Саул без охорони та зброї, Давид мав шанс помститися за переслідування.

1 Самуїла 24:7,11
«Не дай того Господи, щоб я учинив таке з моїм володарем — помазаником Господнім... Я не підійму своєї руки на мого володаря, бо він — Господній помазаник!»

Другий випадок був у таборі в пустелі Зіф:

1 Самуїла 26:9–11
«Але Давид сказав Авішаю: “Не вбивай його! Адже хто будь-коли підіймав свою руку на Господнього помазаника й при цьому залишався непокараним?”»

Давид вірив, що Бог Сам вирішить долю Саула у належний час.

Давид мав абсолютну довіру і смирення перед своїм Богом.

2 Самуїла 1:17–19 (CUV)
«Давид же оплакував Саула та його сина Йонатана складеною ним піснею жалоби... “Доблесть твоя, о Ізраїлю, полягла на твоїх узгір’ях… Як же попадали лицарі!”»

Навіть після загибелі Саула Давид не радів, а щирим серцем переживав цю скорботу і навіть написав пісню жалоби.

Давид бачив у Саулі не лише ворога, але й Божого помазаника. Смирення Давида полягало в тому, що він чекав, доки Бог Сам виконає Свою обітницю.

Ми, як люди, хочемо всього швидко і одразу. Але Бог готує наші серця, щоб ми гідно прийняли те покликання, яке Він має для нас сьогодні. Це відбувається не одразу, а покроково.

Всю славу Давид віддавав Богові, усе серце присвячував Йому, всю велич і славу.

Бог може краще спланувати твоє життя, ніж ти сам. Давид пройшов не одне випробування, його життя багато разів було під загрозою, але він довіряв своєму Богові.