Я хочу засвідчити вам, бо я тут не лише для проповіді, а й для свідчення. Ми втратили приміщення церкви. Це трапилося не з нашої вини, над нами були ще арендарі. Так як приміщення було все у пластику, пожежа спалахнула миттєво.

Полумʼя охопило нашу церкву. Ми втратили приміщення, але встигли врятувати апаратуру. Ми повинні розраховувати на майбутнє, церква має рости. Нам потрібне зростання. І коли ми сидимо ніби біля розбитого корита — це насправді поштовх до чогось іншого. Бог має змогу прославитися у важких обставинах нашого життя. У важких обставинах Бог являє нам Свою славу.

Коли ти знаходишся сам, ти можеш багато спілкуватися з Богом.

За ці два тижні Бог зробив у мені велику роботу. Коли наближається час, як ми завершуємо ремонт, я повинен молитися і вибудовувати стратегію. Зараз це абсолютно інша територія, інший район, де живуть інші люди — і є хороша можливість для Євангелізації.

Боже покликання— є основою нашого християнства, Бог має задум для нашого життя. Він не просто дає нам вічне життя, щоб ми раз у тиждень відвідували церкву. Твоє життя має відповідати тому покликанню, яке Він покладає на нас.

«Ось родовід Тери. Він був батьком трьох синів: Аврама, Нагора й Арона. Гаран став батьком Лота. Гаран помер іще за життя свого батька Тери в своєму місті Урі халдейськім. Аврам і Нагор взяли собі жінок. Аврам одружився з Сарою, а Нагор узяв собі Милку. Милка була Гарановою дочкою, Гаран же був батьком Милки та Іски. Сара була неплідна і не мала дітей. Забравши свою родину: сина Аврама, онука Лота, сина Арона, невістку Сару, Аврамову дружину — Тера залишив Ур халдейський і подався до землі Ханаанської. Дійшовши до Гарана, вони оселилися там. Тера прожив усього двісті п’ять років. Він помер у Гарані.» Буття 11: 27

«І мовив Господь до Аврама: «Полиш свою землю і свій народ, полиш дім свого батька і йди до землі, яку Я вкажу тобі. Я виведу з тебе великий народ, благословлю і возвеличу ім’я твоє, і ти станеш благословенням. Я благословлятиму тих, хто благословляє тебе, і проклинатиму тих, хто проклинає тебе. В тобі всі родини в світі будуть благословенні». І зробив Аврам так, як Господь йому вказав. З ним пішов і Лот. На той час, коли він покинув Гаран, Аврамові було сімдесят п’ять років. Аврам узяв із собою свою жінку Сару, свого племінника Лота, все майно, що нажили вони, і рабів, що вони мали в Гарані, та й рушили вони в землі Ханаанські. І прийшли вони до земель Ханаанських. Авраам пройшов цією землею аж до священного місця в Сихемі, до діброви Море. Там жили ханаанці. Господь явився Аврамові й мовив до нього: «Я віддам цю землю твоїм нащадкам». Аврам спорудив на тому місці вівтар Господу, що явився йому. Звідти Аврам крок за кроком подався в гори на схід від Бетела. Там напнув намет. Місто Бетел було на захід від нього, а місто Аї — на схід. На цьому місці Аврам спорудив вівтар Господу і поклонявся Йому. Тоді Аврам знову помандрував у напрямку Неґева.» Буття 12:1

Особливим і видатним життя Авраама робить поклик Божий.

Поклик Божий робить нас християнами. Я не є християнином, допоки не прийму поклик Божий у своє життя.

Бог сказав Аврааму: вийди з міста, де ти знаходишся. І до мене Бог звертався: вийди, бо я хочу дати тобі дещо більше, ти готовий до цього. Але і я, і Авраам ніби не були готові. Цей уривок книги Буття говорить нам про три речі:

Сила Божого поклику

Радикальна природа Божого поклику

Прийняття Божого поклику

Перші 11 книг Буття розповідають нам про те, як людство котиться в прірву, деградує, люди стають жорстокішими, пригнобленими, але серед усього цього є промінчик надії.

«Сеф також мав сина і назвав його Еношем. У цей час люди почали поклонятися Господу.» Буття 4:26

Ці вірші кажуть про те, що лише Сиф і його сімʼя зберігали знання про те, як потрібно поклонятися Богові. Рід Сифа почав поклонятися Богові. Тера, про якого йдеться в 11 розділі, був останнім нащадком Сифа, це був родовід Сифа. Імʼя Тера означає «місяць» і те місце у Халдеї було центром ідолопоклонства місяцю.

«Тоді Ісус сказав усім у зібранні: «Ось що Господь, Бог Ізраїлю, каже: „Багато років тому ваші предки, в тому числі Тера, батько Авраама і Нагора, жили на іншому боці ріки Євфрат, і поклонялися вони іншим богам". Ісуса Навина 24:2-3

Тоді Я взяв предка вашого Авраама з того іншого берега річки Євфрат, і провів його через усю землю Ханаанську й дав йому багато нащадків. Я дав йому сина Ісаака.»

Весь рід перевівся не лише у духовному, але й у фізичному сенсі, рід вмирав — ось до чого призводить поклоніння ідолам — до безпліддя і втрати того, до чого твій рід був покликаний. Божий поклик — це абсолютна необхідність і абсолютна благодать. Ми повинні мати особисті стосунки з Богом, щоб особисто почути покликання від Нього у своє життя.

Якщо Божий поклик не прийде в твоє життя сьогодні, не розворушить в нас щось, доки ми його не приймемо — доти ми залишатимемося ідолопоклонниками. Люди живуть заради власних сімей, карʼєри, нехтуючи покликанням Божим. Ми ростемо духовно виключно через Боже покликання. Без нього ми спимо духовним сном і найстрашніше — не прокинутися.

Він має прийти, стривожити і порушити все твоє життя. Авраам не відчував себе готовим до цього покликання, але поклик приходить саме тому, що ти не готовий. Поклик Божий - це акт абсолютної благодаті, Він приходить не тому, що ти готовий і кваліфікований, а щоб зробити тебе кваліфікованим. Він дає нам кваліфікацію. Без Божого покликання наше життя може зайти в глухий кут, але саме Він може змінити моє життя повністю на краще, щоб ми не поклонялися ідолам. Це сила Божого поклику, благодать, що змінює наше життя.

Радикальна природа Божого поклику

Божий поклик є особистим і радикальним. Бог каже Аврааму: вийди зі своєї землі, забери себе звідти, де ти є. Господь каже, що тобі потрібно вийти і рухатися далі. Бог закликає Авраама вийти самому. Добре, що у нас є оточення християн, але чи я особисто зустрів Бога?

Це має бути моя особиста віра, що стосується лише мене і мого Бога. Ми маємо підкорити свою волю Його поклику. Бог не дає Аврааму напрямку і координат шляху, Він каже: «рухайся».

Божий поклик особливий до мене — я буду вимушений відмовитися від своїх неправильних звичок. Ми продовжуємо контролювати власне життя і саме я приймаю рішення, яким життям мені жити. Цей поклик унікальний у вольовому розумінні для мене. Бог просить довірити життя йому, Він обіцяє, що дасть Аврааму сина, а пізніше, каже підійнятися на гору і принести сина в жертву —  довіритись Богові, у такому випадку, і є справжнє християнство.

Він не знав, чому Бог зробив так, але він довірився і вірив, що при сходженні на гору Бог відкриє йому те, що відбувається.

Не питай Бога, чи поклик вписується в твої плани. Християнство - це абсолютна зміна планів. Поклик Божий змінює все наше уявлення і всі наші плани. Відповісти на Божий поклик — це піти, не знаючи куди ти йдеш, довірити своє життя Богові.

«Завдяки вірі Авраам, покликаний Богом, підкорився й вирушив у ту землю, яку йому належало одержати як спадщину. Він пішов, хоча й не знав, куди йде.» Євреїв 11:8

Допоки ми не скажемо Богові: «я буду безперечно приймати все те, що Ти підготуєш для мене і те, де я буду бачити Твій поклик у своєму житті», ми станемо християнами. Ми повинні відповісти на цей радикальний поклик у своєму житті. І в ньому є радикальна місія для кожного з нас.

«Я виведу з тебе великий народ, благословлю і возвеличу ім’я твоє, і ти станеш благословенням.» Буття 12

Відповісти на поклик Божий — Приймати рішення запитуючи себе де я сьогодні можу бути благословінням. Бути благословінням не для самого себе, а для ближнього — це значить вийти із зони комфорту і це завжди стосується тебе особисто. Вийти — це там де ти не контролюєш своє життя, де ти не почуваєшся безпечно. Ми живемо в час війни. Відповісти на Боже покликання — іноді означає бути в небезпеці. Це не бути ідолопоклонником своєї карʼєри чи родини. Бог хоче, щоб ми були благословінням для когось.

Прийняття Божого покликання

Бог дав Аврааму всі ці обіцянки, але вони всі трималися на одній: Бог пообіцяв Авраамові зробити його народом, заселити землю його нащадками, від нього благословляться всі народи — але спочатку мав бути син — усе трималося на цьому.

Цей син — був чудесною благодаттю Божою. Бог каже: Аврааме, тобі доведеться покладати всі надії на це, все своє життя, що ти отримаєш сина — і всі твої обітниці здійсняться.

Ісаак вказує нам на справжнього Сина. Ісус втратив усю Свою безпеку заради кожного з нас і ми теж можемо полишити всю свою безпеку зараз, бо потім саме з Ним ми отримаємо найбільшу безпеку.

Він прожив усе заради нас.

Христос, відповівши на Божий поклик, втратив Отця, щоб ми мали Отця.

Він вийшов зі Своєї сімї, заради нас, щоб ми могли вийти зі своєї заради Нього.

Нехай Божий поклик увійде в наше життя сьогодні, нехай  кожен почує і підкориться.