Ми не можемо досконало проживати дію Бога у своєму житті, якщо покаяння не є його невід’ємною частиною.

Євреям 11:6

“А без віри стати милим Всевишньому неможливо. Бо той, хто йде до Бога, мусить вірити в Його існування, а також у те, що Він нагородить тих, хто шукає Його.”

Мова йде про спосіб яким Бог діє у нашому житті. Без віри неможливо з’єднатися з Богом, догодити Богові, отримати Його вплив на своє життя, дати Богу можливість втрутитись в наше життя, щоб збудовувати щось.

Віра забезпечує взаємодію. Віра приводить у рух. Бог не змінюється і Його сила також незмінна. Але ми маємо створити у собі щось, щоб налагодити з Ним взаємодію.

Він винагороджує тих, хто Його шукає. Якщо я вірю, що Бог небайдужий - Він буде діяти, бо це дає Йому можливість діяти. Віра це інструмент взаємодії з Богом.

Аввакума 2:4. “Ось душа гордовита не заспокоїться, а праведний своєю вірою живий буде.”

Гордовита душа завжди бентежна, завжди стурбована і в неї купа проблем. Але праведний, хоч і стикатиметься з перешкодами та проблемами, він житиме завдяки своїй вірі. Віра забезпечить йому взаємодію з Богом. Отже, нам треба щось робити зі своєю вірою.

Марка 4:14. “Сіяч сіє Слово Боже в людях. Одні люди, як ті зерна при дорозі, де Слово посіяне. Як тільки вони чують його, з’являється сатана і віднімає посіяне в них Слово.”

До перших одразу прийшов сатана, адже Слово для них не було цінністю. Диявол пильнує за тим аби вкрасти Слово. Найбільше він бажає залишити людину без Слова Божого.

“Інші люди, як зерна, посіяні у кам’янистий ґрунт: коли вони чують Слово, то одразу й з радістю сприймають його. Але вони не мають міцного коріння, і їх вистачає ненадовго. Коли починаються гоніння чи переслідування через Слово, вони швидко зрікаються своєї віри.”

Добре бути ініціативним та запальним, але Боже Слово – це те, що потребує певного часу. Ці люди не мали великої глибини, їм потрібно тут і зараз. Слово в їхньому житті залишилось без уваги, бо ці люди так само запалювалися й іншими речами, вони були неглибоким ґрунтом. Якщо Слову не буде дане усе твоє серце, увесь твій ґрунт – посіяне насіння засохне. Слову не можна приділити лише частину себе. Це так само, як жінка не може бути вагітною наполовину.

“Зерно, що впало серед теренів — це ті, хто чують Слово, але щоденні турботи, спокуса багатства, та інші бажання душать Слово, і воно не дає плодів.”

Це про успіх у цьому світі, про кар’єру. Але є межа успіху – якщо ти не виставив пріоритети правильно, то в цьому світі ти виграватимеш, але у вічності ти втрачатимеш.

Це питання пріоритету – ці люди достатньо ґрунтовні та глибокі. На цьому ґрунті щось розвивається – але останнє слово за пріоритетом. Коли ще щось з’являється у твоєму серці, чогось доведеться позбутися, щоб звільнити достатньо місця для того, щоб щось дало плід.

Чому я дозволю вирости більше, а що я буду змушений викорчувати?

І це мій вибір. Праведний власною вірою живий буде, бо власна віра пов’язана із власним вибором. Коли піднімається питання “де гарантії Божого слова?” – цей момент ставить під питання твою віру - чи віриш ти?

Не можна казати, що любиш Христа і нічого не робити з цим. Віра нічого не вартує, якщо ти кажеш, що віруючий і не підкріплюєш це жодними справами. Така віра нежива. Неможливо отримати плід від Бога лише за сповіданням – це гарний крок, але за ним мають бути інші кроки.

“Іще інші — зерно, що було посіяне в добру землю. Це ті, хто чують Слово, приймають його і приносять щедрий врожай: у тридцятеро, шістдесят та навіть у сто разів більший від посіяного” - Вони також чують Слово і приймають його, але на відміну від попередніх – вони приносять плід. Ці люди знали цінність Слову, вони не дозволили знецінити та вкрасти Його, бо диявол часто краде Слово, саме, знецінюючи Його.

Людей поєднують спільні цінності. Інакше люди руйнують та ранять один одного. Як підуть двоє разом не домовившись? Потрібно щось знайти спільне і цінне, що поєднає людей.

Ті, хто прийняв Слово в гарний ґрунт, не дозволили дияволу вкрасти Його, бо знали, що Слово впливає на життя, зміцнює. Вони поєднали себе з Господом і продовжили з Ним разом шлях у вірності. Вони поставили правильний пріоритет.

Бог ніколи не спізнюється. У Нього своє уявлення про вірний час у нашому житті – тож не став Богу терміни. Люди, що зневажили Богом, мають свої винагороди у цьому світі.

Ми не можемо йти до своєї мети будь-якою ціною.

Марка 4:21 «І сказав їм Ісус: «Звичайно, ви заносите в приміщення світильник не для того, щоб поставити його під перевернуту посудину або під ліжко, а для того, щоб поставити його на підставку. Адже немає нічого прихованого, що не відкрилося б, і немає нічого таємного, що не стане відомим. Той, хто має вуха, нехай почує!» І далі Він сказав: «Будьте уважні й обмірковуйте те, що ви чуєте. Господь Всевишній надасть вам розуміння згідно з тим, скільки розуміння в вас зараз є. Та будьте впевнені, Він надасть вам більше, ніж ви заслуговуєте. Бо хто має розуміння, тому додасться ще більше, а хто не має, в того відніметься і той дріб’язок, що йому належить».

Немає сенсу ховати щось від Бога у своєму житті. Якщо ми справляємо враження гарних людей лише через те, що гарно приховали своїх скелетів, то це - неправильний шлях.

Слово Боже приходить у життя так, щоб Воно стало на головному, високому місці, проливаючи світло на все. Тож нічого не ховай від Бога.

Щось ми погоджуємось винести на Боже світло, зізнатися, але є речі, які ми приховуємо, та Боже Царство - це територія чесності й щирості.

"Тому хто має – додасться, а хто не має – і те, що має забереться." - Тут йдеться не про гроші, а про Слово. “Має” у грецькій мові має багато значень: “тримати”, “витримувати”, “витримувати виставивши вперед свій щит”, “нести на собі” – це активна дія. Той, хто вхопив Боже Слово, тримається Його й діє Ним. Кожен з нас буде звітуватися перед Господом. Ми можемо сказати як Петро “Люблю тебе Господи”, але щоб ці слова не були порожніми – має бути плід. Чи будуть вартувати ці слова чогось?

Тому, хто використовує Слово, буде дано ще, а хто не використовує, відніметься те, що й було. Це нагадує притчу про таланти. Це не про те, що Бог тобі дав, а в тому, що ти з тим зробив. Перші два принесли плоди своїх дій. Але третій не мав плодів. Де скарб людини - там і її серце. Якщо на небі у нас немає скарбу – то й серцю там немає чого робити. Наш скарб має тягнути нас до неба, підносити до Господа.

Марка 4:26-29 “Потім Ісус сказав: «Царство Боже подібно чоловіку, який висіває в землю зерно. Чоловік спить чи прокидається, а у цей час зерно пускає пагони і росте днями й ночами — як, він навіть сам не знає. Земля сама творить зерно: спершу стеблину, потім суцвіття, і нарешті — повен колос. Коли збіжжя визріває, чоловік негайно береться за серп, бо настали жнива”

Це притча про процес. Крім насіння потрібен також і час. Зелене яблуко справжнє, але непридатне до вживання. Бог сам виставляє необхідний час і термін. Ти робиш те, що залежить від тебе, і в цьому ти відповідальний, але далі – ти покладаєшся на Нього. Я відповідальний, щоб посіяти насіння в землю, але я не пришвидшу процес Його дозрівання. Не дозволиш відбутися процесу – значить ти закриваєш двері перед результатом.

Іноді від нас вимагається також змінитися, стати дещо іншими. Якщо ми відповідальні й відверті, то мусимо визнати, що якщо я хочу отримати те, чого в мене не було вчора – я маю стати іншим ніж я був учора. Щось має відбутися в тобі. Цю дію має вчинити Слово, тож дай Йому достатньо часу зрости. Воно принесе тобі плід. Для твоїх зусиль потрібен час.

Вираз"Знаю Слово" – це не про обізнаність, а про вміння. Як так сталося, що люди, що найбільше вивчали Біблію, почули від Ісуса “Горе вам”? Ісус має претензії до того, що вони не робили того, що вони знали. Віра - це не обізнаність, а вміння. Для того, щоб ми змінилися, мало лише "знати" - треба також перейти до "вміти". Від “знаю Слово” нам треба вирости до “вмію Слово”. Може я не дуже багато знаю, але я буду дуже щасливим, якщо те, що я знаю – я вмію.

Марка 4:30-32 “Ісус мовив: «З чим порівняти Царство Боже? Яку притчу Мені розповісти? Царство Боже подібне до гірчичного зернятка. Воно є найменшою зерниною, яку у землю висівають. Та коли воно пускає паросток і виростає, то стає найбільшою рослиною серед усієї городини з такими розлогими гілками, що навіть птахи можуть гніздитися в її затінку”

Ісус приводить приклад найменшої зернинки. На початку, це щось настільки маленьке, що ти це можеш зневажити. Але, якщо ти хочеш, щоб у твоєму житті щось працювало, то перестань зневажати маленьку зернину Божого Слова, бо, якщо ти дасиш йому достатньо місця у серці і дасиш достатньо часу, воно здатне розростись і вплинути на твоє життя, змінюючи твоє серце, теперішнє й майбутнє.

Коли Бог щось зачинає – це виглядає як ніщо, але якщо ти не будеш нехтувати цим і не викинеш з життя як сміття, а триматимеш у серці – воно виросте.

Щось ми встигнемо, щось ні, але головне не залишити своє життя безплідним.

Господь дарував нам інструмент у вигляді нашої віри, і ми будемо зрощувати її у той спосіб, у який Господь нам пообіцяв – бо віра від слухання, а слухання від Слів Христа.

Ми маємо дозволити Слову зростати у нашому житті.