"Бо хто молока вживає, той недосвідчений у слові правди, — бо він немовля. А страва тверда — для дорослих, що мають чуття, привчені звичкою розрізняти добро й зло." Євреїв 5:13-14

Молоко - це готовий продукт, його можна просто взяти і  пити. Хліб з'являється лише за участі людини. Є багато процесів до того, як хліб з'явиться на столі.

Людина, яка тільки народилася згори, може приймати лише молоко.  Не народжена згори людина й приймати не може, бо духовні двері зачинені.

У духовному дитинстві потрібно, щоб хтось годував, щоб ти міг зростати. Звісно, трапляються дива, Господь може рухатися по-різному, але диво потрібно лише тоді, коли ми не здатні за якимись обставинами.

Христос навчав Своїх учнів через власний приклад, вони бачили, як живе їхній Вчитель. 

Христос і Його учні робили свої справи разом. Учні таким чином набували розуму і знань. Інші люди, а іноді і учні, не все розуміли, що казав Христос. Так було, коли Христос розповідав приповісті. Свідуча людина здатна засвоїти тверду їжу. Тверда їжа від молока відрізняється тим, що її треба готувати.

"Тому полишімо початки науки Христа, та й звернімося до досконалости, і не кладімо знову засади покаяння від мертвих учинків та про віру в Бога,"  Євреїв 6:1

Досконалість, до якої закликає Біблія, це здатність добувати свій духовний хліб від Бога самому. Бог бажає нас зберегти від більшості помилок, які можуть нашкодити.

Ти шукаєш відповіді і Господь надсилає. Якщо ти здатний добувати свій духовний хліб від Бога, то ти доросла людина.

Але це - не ціль. Голе знання робить людину гордою. Церква має володіти знаннями, але це не є спілка знань. Вона має бути мірилом, показує, що рівне і що криве.

"Бо земля, що п’є дощ, який падає часто на неї, і родить рослини, добрі для тих, хто їх і вирощує, — вона благословення від Бога приймає. Але та, що приносить терня й будяччя, — непотрібна вона та близька до прокляття, а кінець її — спалення."  Євреїв 6:7-8

Досконалість, здатність, духовний зріст потрібні, щоб цей талант від Бога (зрощення від Бога) далі вкладати в інших, зрощувати.

Бог є Господарем, який вирощує плід у нашому житті. Він вирощує цей плід для Себе. Яблуня дає плоди не для себе, а для господаря. Так само й Бог, коли приходить у моє життя, Він зрощує плоди у моєму житті для Себе.

Бог звісно піклується про нас. Бог піклується про квіти, птахів, як говорить Біблія. Але це рівень дитинства, коли ми очікуємо плодів від інших для себе.

Бог закликає до досконалості, коли ми самі здатні піклуватися про себе, і вже можемо виробляти більше продуктів ніж можемо їх спожити, щоб використати це для збудови Його Церкви.

«На другий день, коли вони вийшли з Віфанії, Він зголоднів; і, побачивши здалеку смоковницю, вкриту листям, і сподівався, чи не знайде чогось на ній; але, прийшовши до неї, нічого не знайшов, крім листя, бо ще не був час збирання смокв. І сказав їй Ісус: «Відтепер нехай ніхто не скуштує від тебе плоду навіки! І чули це учні Його» (Мк. 11:12-14).

Господь прийде у той час, коли Він визначить і не людям розповідати, час вже чи ні. 

Ми маємо виявитися здатними у будь-який час.

Мій плід вирощується для Бога.

Бог бажає щоб ми виявилися корисними для Нього, для Його справи - спасіння людей.

Бог попереджає нас про небезпеку.

Бо земля, що п’є дощ, який падає часто на неї, і родить рослини, добрі для тих, хто їх і вирощує, — вона благословення від Бога приймає.

Але та, що приносить терня й будяччя, — непотрібна вона та близька до прокляття, а кінець її — спалення.

Євреїв 6:7-8

Прокляття - це, коли ти не зустрічаєшся з Богом. Ти з часом будеш роздратований і втомлений. Але ще є одна небезпека

"Ми ж бажаємо, щоб кожен із вас виявляв таку саму завзятість на певність надії аж до кінця,

щоб ви не розлінились, але переймали від тих, хто обітниці вспадковує вірою та терпеливістю."

Євреїв 6:11-12

Кожен з нас має бути цілковито впевненими, що те, на що ми сподіваємося, справдиться. А для цього нам потрібно зберігати свою вірність до кінця.

Втома напівдорозі - це ще одна небезпека. Лінь - це ще одна спокуса.

Втома виникає саме напівдорозі, на початку адреналін зашкалює, а у кінці ти вже бачиш плід і ти можеш набратися сили і допрацювати, а от усередині - ти ще не бачиш плоду, не бачиш кінця прикладених зусиль, і здається, що ти робиш усе марно. Якщо ти поклав насіння, то "вірою і довготерпінням успадковують обіцяне" - говорить Біблія

"Щоб ви не розлінились, але переймали від тих, хто обітниці вспадковує вірою та терпеливістю."

Віра і терпеливість.

Віра - від спілкування з Богом, від Слова Божого.

Довготерпіння потрібно не для того, щоб сидіти і просто чекати, (хоча й таке буває) у цих віршах, це про - діяти, сподіваючись.

Довготерпіння не очікування, а довготерпіння дії.

"Чи ти бачиш, що віра помогла його ділам, і вдосконалилась віра із діл? Отож, чи ви бачите, що людина виправдується від діл, а не тільки від віри?" Яков 2:22, 24

Вірою і довготерпінням.

Довготерпіння потрібно, коли ще плоду не видно і здається, що віра не діє. І тоді - ми побачимо результат.

Довготерпіння для того, щоб я міг робити те, що маю робити. Довготерпіння, щоб терпіти свої невдачу, помилки, сором.

Якщо ти витримаєш своє невміння і роздратування - ти зможеш зростати.

Коли ми приходимо в церкву, то ми нічого не вміємо і не знаємо. Бог вимірює нашу досконалість мірою плоду, яким Він може від нас скористатися, плід Він використовує на збудову

Церкви.

На небо ми приходимо у стані, якого набули на землі. Треба не чекати, а діяти відповідно користі, яку ти можеш приносити Богові в Його Церкву.

Коли Господь нас об'єднує і хрестить Духом Святим - довготерпіння потрібне буде для того, щоб нам взаємодіяти разом.

Нам треба зростати разом. Вірою і довготерпіння наслідувати обітниці. Коли це не виходить з першого разу,  я не полишаю зусиль. Потрібно робити Його справу настирливо, терплячи свої помилки.

Чи ми повинні відмовлятись від намірів робити Божу справу після перших невдач? Чого Господь від нас очікує?

Господь спрямовує Своє бажання і силу на землі у Церкву. Господь побуджує нас до зростання, щоб використати наш плід у Церкві. Якщо Господь закликає нас бути зрілими, то ми маємо так діяти аби забудовувати церкву, оволодіваючи новим знанням. Нам треба вчитись доносити людям Євангеліє.

Ми маємо виявити віру та довготерпіння для цього. Треба діяти найперше у собі, проявляти ініціативу, розмовляти з Богом, шукати місце свого покликання.