Війна довга. Важка, кривава, тривала.

Україна опинилась на межі існування. Це так важливо - мати у цей момент міцну віру.

Сам Бог учора сьогодні і навіки той самий.

Христос приймає водне хрещення, не ставлячи Себе вище за закон. Він Сам виконує закон. Його Слово має авторитет і Воно має бути авторитетом у нас.

Господь має моральне право, бо Він Сам особисто виконував закон.

Якщо я слухаю мого Батька, це приносить мені користь.

За кого Бог? 

"Нехай воскресне  Бог, — і розпорошаться вороги Його, і нехай від лиця Його повтікають Його ненависники!  Як дим розвівається, так їх розвій, як топиться віск від огню, отак несправедливі загинуть перед Божим лицем! А праведні будуть радіти, і будуть тішитися перед Богом, і веселитися в радості будуть! Співайте Богові, виспівуйте Йменню Його, рівняйте дорогу Тому, Хто їде на хмарах, — Господь Йому Ймення, — та перед Ним веселіться! Сиротам батько й вдовицям суддя, — то Бог у святому мешканні Своїм! Бог самітних уводить до дому, витягує в’язнів з кайданів, — тільки відступники мешкати будуть у спаленій сонцем землі!" Псалмів 67:2-7

 Єврейський народ вийшов з пустелі. Двоє погодилися вірити Богу і вони входять в обіцяну землю.

Чи хочемо ми залишитися в пустелі? Чи можемо ми стверджувати, що Бог з нами, тому що ми українці? 

Ізраїльський народ будував свої стосунки з Богом. Вони прийшли до Сінаю, але належність до національності і обрізання не давали доступу до Божої присутності. Бог казав: "омийтеся, очистіться від гріхів ваших". Біблія говорить, що тремтіла земля в цей час. І пішли на гору лише двоє - Мойсей і Ісус Навін. Вони не побоялися. Вони розуміли, що тут не про релігію. Якщо є скелети у шафі, ти не наважишся йти до Бога.

Якщо ти з Богом зустрічаєшся щоденно, то це у тебе не викликає стрес. І ці двоє пішли.

Коли євреї настільки деградували у стосунках з Богом, коли почали сприймати свою національність як обрану, вони втратили свою ідентичність. 

Павло каже, що ніщо немає значення ні національність, ні освіта, ні обрізання - не це найперше. Праведність - лише від Христа.

Національність від нацизму не так далеко. Чи можемо ми думати, що Господь з нами, через те, що ми українці? Господь сиріт і вдів.

Чи можемо ми думати, що Господь з нами, через те, що на нас напали? 

Тут не потрібно нічого доказувати, я не ставлю під сумнів те, що росіяни на нас напали. Я питаю, якщо ми жертва, це дійсно доказ того, що Бог з нами?

Ні агресія, ні положення жертви не визначає наше положення перед Богом.

Якщо ми споглядаємо у Слово Боже, то бачимо це.  Чи є Бог захисником ображених? Ми бачимо, що Господь творить чудеса, дива на полі битви, Він підкорює серця інших народів, що вони жертвують нам. Бог рятує дивним чином, Він захищає дивним чином. Він рятує нас не тому, що ми жертва.

Не можна жити ображеним на весь світ, бо це яд.  Нам не потрібно відчувати себе жертвою. Коли я щось роблю для Бога,  я не жертва, коли я щось проходжу у своєму житті,  я не жертва.

Ми не повинні дивитися на себе з позиції пригніченості і знедоленності. Дивись на себе з точку зору Бога.

  Дивись на себе з точку зору Бога.   

Це ось оповість про Ноя. Ной був чоловік праведний і невинний у своїх поколіннях. Ной з Богом ходив."Буття 6:9

Ні місце народження, ні місце проживання не визначило його праведність, а те, що Ной з Богом ходив.

" І ходив із Богом Енох, і не стало його, — бо забрав його Бог." Буття 5:24

Ходити з Богом -  означає мотиви і вчинки представляти на суд Божий. 

Ной не був ідеальний, він мав теж якісь хибні думки, але головне, що він усе давав на розсуд Богу.  Це не означає, що ми повинні бути налякані судом Божим, а сенс у тому, щоб ми вчасно дозволяли суду Божому розпочатися, щоб Бог попереджав нас, якщо не потрібно щось робити чи кудись ходити.

Ми маємо приносити свої думки і свої вчинки на розсуд Богу, питаючи Його, що Він про це думає.  Ми підкорюємо самі себе Йому.

"І ось книжники та фарисеї приводять до Нього в перелюбі схоплену жінку, і посередині ставлять її, та й говорять Йому: “Оцю жінку, Учителю, зловлено на гарячому вчинку перелюбу… Мойсей же в Законі звелів нам таких побивати камінням. А Ти що говориш?” Це ж казали вони, Його спокушуючи, та щоб мати на Нього оскарження. А Ісус, нахилившись додолу, по землі писав пальцем… А коли ті не переставали питати Його, Він підвівся й промовив до них: “Хто з вас без гріха, — нехай перший на неї той каменем кине!”…

І Він знов нахилився додолу, і писав по землі… А вони, це почувши й сумлінням докорені, стали один по одному виходити, почавши з найстарших та аж до останніх. І зоставсь Сам Ісус і та жінка, що стояла всередині… І підвівся Ісус, і нікого, крім жінки, не бачивши, промовив до неї: “Де ж ті, жінко, що тебе оскаржали? Чи ніхто тебе не засудив?” А вона відказала: “Ніхто, Господи”… І сказав їй Ісус: “Не засуджую і Я тебе. Іди собі, але більш не гріши!” Іван 8:3-11

Завдяки Божій присутності, сумління кожного почало розмовляти з ним.

Ті, хто старші і мали досвід, і було, що їм згадати про себе, коли сумління почало говорити до них,  покидали каміння й пішли першими.

"А в Єрусалимі, біля брами Овечої, є купальня, Віфесда по єврейському зветься, що мала п’ять ґанків. У них лежало багато слабих, сліпих, кривих, сухих, що чекали, щоб воду порушено. Бо Ангол Господній часами спускавсь до купальні, і порушував воду, і хто перший улазив, як воду порушено, той здоровим ставав, хоч би яку мав хворобу. А був там один чоловік, що тридцять і вісім років був недужим. Як Ісус його вгледів, що лежить, та, відаючи, що багато він часу слабує, говорить до нього: “Хочеш бути здоровим?” Відповів Йому хворий: “Пане, я не маю людини, щоб вона, як порушено воду, до купальні всадила мене. А коли я приходжу, то передо мною вже інший улазить”. Говорить до нього Ісус: “Уставай, візьми ложе своє — та й ходи!” І зараз одужав оцей чоловік, і взяв ложе своє — та й ходив...  Після того Ісус стрів у храмі його, та й промовив до нього: “Ось видужав ти. Не гріши ж уже більше, щоб не сталось тобі чого гіршого!” Іван 5:2-9, 14

Якою б хворобою не хворіла людина, Бог зцілював.

Чоловік лежав хворий 38 років, а Христос знімає з чоловіка образ жертви у один момент. Цей зцілений навіть не знав, що Ісус його зцілив. Потім знайшов Його в храмі.

Ми не можемо бути впевнені у тому, що Бог з нами, тому що ми жертва чи тому, що ми українці.

Якщо ми ходимо з Богом, то ми можемо бути впевненими, що з нами Бог. Бог з тими, хто ходить перед Його обличчям, хто догождає Йому. 

Страждання не повинні бути марними. Нам потрібно давати розсуджувати (не засудити нас) Богу наші вчинки, думки, щоб ходити з Ним, перед Його лицем

Є агресор, вони напали на нас, нас Господь підтримує, але це не навіки. Ми маємо ходити перед Богом.