Якщо Я замкну небеса, і не буде дощу, і якщо накажу сарані поїсти землю, і якщо нашлю моровицю на народ Мій, і впокоряться люди Мої, що над ними кличеться Ім’я Моє, і помоляться, і будуть шукати Ім’я Мого, і повернуть зо злих своїх доріг, то Я вислухаю з небес, і прощу їхній гріх, та й вилікую їхній Край! 2-а хронiки 7:13-15

Почне шукати Бога, почує Його голос і почне виправляти свої вчинки.

Аналізуй, що не так з тобою. Іди до Бога, Він дасть розуміння.

Якщо ми з вами почнемо молитися, це змінить обставини? Ні. За цим віршем, треба окрім молитви ще шукати Його лиця, щоб почути від Нього, що треба змінити. Далі потрібно реально змінити те, що ти почув від Господа.

Суд має початися з Дому Божого. Так каже Біблія. Якщо ми нічим при житті не відрізняємося від миру, у чому сенс тоді?

Господь йде. Що почуєш ти від Нього? Чи відрізнятимешся від інших тим, що слухався Його і підкорявся Йому?

Ти маєш не просто слухати, але й змінювати те, що каже Господь.

На небі не буде випадкових людей. Там будуть лише ті, хто шукали цього і хочуть там бути.

Піст для того, щоб ми входили в стан духовного життя . Якщо ми шукаємо плоди Духу, ми маємо Ним і наповнюватися. Наш дух порожній без Бога.

Пророк Ієзекіль казав, що бачить потік води, який тече із під порогу храму. Він стає все більш повноводний.  Пророк йде і спочатку йому води по коліна, потім по пояс, йти стає набагато важче в супротив води і він йде далі, що перестає відчувати землю під ногами. І Ієзекілю немає на що опертися окрім як на Бога.

Господь бажає, щоб у тебе була лише одна точка опору - Він, щоб була одна лише  впевненість - не у собі, а у Ньому.

І як вони до народу прийшли, то до Нього один чоловік приступив, і навколішки впав перед Ним, і сказав: “Господи, змилуйсь над сином моїм, що біснується у новомісяччі, і мучиться тяжко, бо почасту падає він ув огонь, і почасту в воду. Я його був привів до учнів Твоїх, — та вони не могли вздоровити його”. А Ісус відповів і сказав: “О роде невірний й розбещений, доки буду Я з вами? Доки вас Я терпітиму? Приведіть до Мене сюди його!” Потому Ісус погрозив йому, і демон вийшов із нього. І видужав хлопець тієї години! Тоді підійшли учні насамоті до Ісуса й сказали: “Чому ми не могли його вигнати?” А Він їм відповів: “Через ваше невірство. Бо поправді кажу вам: коли будете ви мати віру, хоч як зерно гірчичне, і горі оцій скажете: “Перейди звідси туди”, то й перейде вона, і нічого  не матимете неможливого! Цей же рід не виходить інакше, як тільки молитвою й постом”. Матвія 17:14-21

Є часи, коли нашої віри достатньо, щоб молитись, але іноді не справляємось і тоді треба іти в піст, бо він примусово звертає твою увагу на внутрішню людину. Коли Самуїл прийшов помазувати Давида, Господь вказав йому дивитись не на зовнішність. Господь коригував погляд Самуїла, бо Він дивиться на серце. Серце, у стародавній мові, включає розум, поняття, думки. Ми, як люди, дивимось ззовні, а Господь дивиться зсередини - на внутрішнє, на духовне.

Це ж пророк дивиться, який почув голос Бога з дитинства. Це була не рядова людина в Біблії. І от Божа людина, служить Богу, але в цей момент, як каже Бог, помиляється, бо Бог дивиться по-іншому.  Господь бачить те, чого не бачать наші очі і Він називає неіснуюче як існуюче.

Він творить. Не обставини Йому розповідають, а Він роповідає обставинам. Проголошуй і кажи в Його волю. Це буде не просто проголошення, це погодження з Його волею. Зовнішній світ є тимчасовим.

Коли ми постимо, ми змушуємо себе звернути свою увагу на свою внутрішню людину, це нам на користь.

Біблія говорить, що коли людина віддає свої шляхи у руки Бога, то Він і бажання серця її може виконати, але не навпаки.