Євреям 11:13-16  (у цьому розділі дається визначення віри, Павло перераховує і змальовує життя людей віри: про Ноя, що вірою побудував Ковчег, про Авраама, що пішов за Божим покликом, хоч і не знав куди йти, лише довіряючи Божому голосу. Він мав обіцянку що земля буде благословенною, але мандрував без карти і не знав, коли його нащадки успадкують цю землю. Питання “коли” випробовує нас, хоч ми і маємо обіцянку Божу. )

“Усі вони повмирали за вірою, не одержавши обітниць, але здалека бачили їх, і повітали, і вірували в них, та визнавали, що “вони на землі чужаниці й приходьки. Бо ті, що говорять таке, виявляють, що шукають батьківщини. І коли б вони пам’ятали ту, що вийшли з неї, то мали б були час повернутись. Та бажають вони тепер кращої, цебто небесної, тому й Бог не соромиться їх, щоб звати Себе їхнім Богом, бо Він приготував їм місто.” Об’явлення 1:7-8“Ото Він із хмарами йде”, і побачить Його кожне око, і ті, що Його “прокололи були, і всі племена землі будуть плакати за Ним”. Так, амінь! Я Альфа й Омега, говорить Господь, Бог, Той, Хто є, і Хто був, і Хто має прийти, Вседержитель!”

Якщо Бог щось починає, то Він це завершить. Якщо Він відкриває двері, ніхто не зможе їх зачинити. За Ним останнє слово. Він - вершина сили та мудрості. Він вивів нас з рабства гріха та людського контролю на волю, і ця воля дана нам з певною метою. Коли євреї вийшли з рабства, вони спочатку раділи, що ніхто не б’є їх і не примушує, але їх очікувала певна мета від Бога, Він вів їх у місце їхнього благословіння та покликання - в обіцяну землю.

У нас завжди є потреба віддати себе чомусь і присвятити себе чомусь, ми не можемо нічого не робити довгий час. Це бажання йде зсередини, бо ми бажаємо себе присвятити якійсь меті.

Бог є альфа та омега. Коли Він починає, то знає, чим буде завершувати. Коли Бог вивів євреїв з рабства це не було задля відпочинку, була певна мета.

Якщо Бог дарував нам внутрішню та зовнішню свободу, то на що ми витратимо її, куди підемо?

Вийшовши з рабства, отримавши свободу та підійшовши до місця благословіння може виявитись, що це благословіння потрібно ще здобувати, що це місце зусиль, де ми маємо задіяти таланти та дари, які Бог у нас вклав, щоб Боже Слово стало реальністю.

Обіцяну землю населяли люди, які зневажили заклик до каяття та Бога, і жили за гріховними принципами, шануючи силу понад усе, але Бог визначив іншу долю для них. Біблія говорить про Авраама та інших як про мандрівників та чужинців, бо вони були в постійному пошуку. На цій землі нам потрібно звершувати наше покликання.

Отримавши волю та свободу - на що витратимо її, для кого будемо готувати себе?

Христос дуже скоро повернеться. У кожного шляху є кінцевий пункт призначення. Де наш пункт призначення? На цій землі? Куди ми мандруємо? 

2 Тимофія 4:1-2 (У останньому своєму посланні до Тимофія Павло викладає настанову Тимофію як людині віри)

“Отже, я свідкую тобі перед Богом і Христом Ісусом, що Він має судити живих і мертвих за Свого приходу та за Свого Царства. Проповідуй Слово, допоминайся вчасно‑невчасно, докоряй, забороняй, переконуй з терпеливістю та з повчанням. Заклинаю тебе перед Богом нашим Ісусом Христом, який має судити живих і мертвих у явленні своїм і Царстві своїм”

Хто є вищим авторитетом, перед яким звітує апостол Павло? Це - Ісус Христос. Хто Він для нас? Той, Хто помер за наші гріхи та зцілив, Хто збіднів, щоб усе віддати нам, Хто сказав, що не залишить нас наодинці, а буде втішати нас. Ми приймаємо це і нам подобається це. Але Господь не тільки Цілитель, не тільки Той, Хто втішає. Він - Цар усіх царів та Ггосподар усіх господарів.

Не дивлячись на те, що Він найрідніший для нас і любить нас настільки, що помер для нас, ми маємо пам’ятати, що Він змушений був помирати через гріх, що був нашою провиною. І щоб врятувати нас від наслідків, Він взяв гріхи наші на себе і помер задля нашого порятунку.

Але коли Він повертається, то повертається не для того, щоб знову вмирати за тих, хто згрішив та зневажив жертву Христа. Кому багато дано, того судитимуть суворіше. І хоча ми переживаємо Його любов і близькість, Він все ще залишається Господом і Він має бути моїм Царем.

Чи можна потрапити в царство Царя, якого зневажаєш? Таких людей позбавляють громадянства і примушують до відповідальності за свої вчинки. Суд Божий справедливий і буде суворішим за суд людський.

Хто вірує в Його Слово, той перейшов зі смерті у життя і нас Бог не буде засуджувати. Бог нагадує нам для кого і заради чого ми маємо жити, коли опиняємось на свободі від гріха. Це наша відповідальність - зробити свідомий вибір на користь Господа. Єдиний мотив, що приведе нас до Нього - це любов.

Він ставиться до мене чесно. Давид оспівує Господа “Я звеличую Твоє ім’я, бо ти поставив Слово Своє понад будь-яке своє ім’я”. Слово - це Закон і він однаковий для Бога і для людей. У Бога є моральне право направляти, дисциплінувати, карати нас, щоб ми були схожі на Нього. Бог поставив Своє Слово над Собою і також виконує Його, Він Ним живе, тому у Нього є моральне право. І я обираю Боже Слово не тому, що боюсь Його, а тому, що я Його люблю. Ніхто не зміг би так доказувати свою любов і так дорого заплатити.

Люди постійно шукають тих, кого їм буде приємно слухати, а не тих, хто виправляє їх та коригує дії. Ми маємо бути чесними, бо найгірше, коли людина починає брехати собі і вірити в цю брехню. 

На небо Бог візьме мене, якщо я погоджусь з Його правилами та Істиною. Небо не буде складатись з багатьох різних точок зору. Ми підкоряємось абсолютній істині Божій.

Бог творить Свою істину і в цьому диво, бо інакше кожен залишиться при власній думці. У кожного  правда своя, але є Божий абсолют.

Чи можу я жити в гармонії і радості у серці? Мені потрібен Бог для цього. Бог наполягає на Своїй точці зору.

2 Тимофія 4:4  “Вони слух свій від правди відвернуть та до байок нахиляться.”

У різних країнах діють різні правила та принципи, за якими люди живуть, прийнявши це за істину та правило, хоча для чужинців такі правила можуть видатись дивними. На небі не буде цих розрізнень, на небі буде краще тим, хто пізнав Господа та підкорився Його абсолютній істині.

Христос є голова тіла і нам потрібно Йому підкоритись. Хто б не ранив і не принижував нас на цій землі, як би не плюндрували роль Господа в твоєму житті - не дозволь це зруйнувати.

Ми сильно розчаровуємось в людях, якщо сильно ними зачаровуємся. Ми схильні приписувати людям риси, яким вони не здатні відповісти. Є лише один Батько - Господь, близькість, піклування, відношення та забезпечення можливі по-справжньому лише від Нього. Господь здатен зміцнювати серце, обійняти, дати пережити справжню близькість та підбадьорення. Якщо ми одягаємо цю роль на когось іншого то обов’язково будемо розчаровані. Ми не будемо нахилятись до байок, ми будемо нахилятись до істини Божої, до Його Слова і мудрості у молитві. Часто ми просимо щось пояснити у Бога і не розуміємо чогось одразу - це нормально, Він не відкриває нам усього одразу. 

“Але ти будь тверезим в усьому, терпи труднощі, виконуй працю благовісника, віиконуй своє служіння.”

Моє найголовніше покликання - бути сином свого Батька, підкорятись Йому, служити. Найперше - ми маємо служити нашому Господу, а потім уже ближнім. Якщо я хочу хорошого служіння на Землі, я спершу маю Йому послужити і мати з Ним спілкування. Основне служіння починається зі служіння Богу, а потім людям. Хто на троні твого серця? Хто володіє тобою, кому ти присвятив своє життя? 

2 Тимофія 4:6-8 Бо я вже за жертву стаю, і час відходу мого вже настав. Я змагався добрим змагом, свій біг закінчив, віру зберіг. Наостанку мені призначається вінок праведности, якого мені того дня дасть Господь, Суддя праведний; і не тільки мені, але й усім, хто прихід Його полюбив.

Хтось очікує цього дня зі страхом та невідомістю, але з Божої точки зору це інакше виглядає. Павло каже, що з Господом Йому було б краще, і в тілі залишається лише для служіння людям.

Вічність - це наша найбільша цінність, ми прямуємо до неї, заради цього Батько все створив і чекає нас.

Чому мене не можуть перемогти тимчасові речі?

Коли перші християни зазнавали страшних страждань, то вони співали псалми. Павло славить Господа, не дивлячись ні на що.

Що може бути краще та цінніше аніж вічність? Бог віддав Сина Свого, щоб дати життя вічне, це - найбільша цінність. Тебе чекає вічне життя з Ним. Куди я мандрую? До мого Господа, шукаю Батьківщини, про яку я маю обітницю, і там, де я проведу вічність поряд з моїм Богом і тому я не боюсь смерті.

Якщо ти у блиьких стосунках з Господом, то як можна боятися смерті?

Межа смерті - це лише поріг у вічність, де мене чекає Господь. І можливо земне життя могло бути не найкращим, але ми шукаємо Батьківщини, яка не на цій землі.

Ті люди, які слідували за Богом не мали найкраще життя на землі, але Бог не соромився називати Себе їхнім Богом, Богом Авраама, Богом Ісаака, Богом Якова. Якщо ти у справжніх стосунках з Ним, то Він не посоромиться назвати Себе твоїм іменем. 

“Усі вони повмирали за вірою, не одержавши обітниць, але здалека бачили їх, і повітали, і вірували в них, та визнавали, що “вони на землі чужаниці й приходьки. Бо ті, що говорять таке, виявляють, що шукають батьківщини. І коли б вони пам’ятали ту, що вийшли з неї, то мали б були час повернутись. Та бажають вони тепер кращої, цебто небесної, тому й Бог не соромиться їх, щоб звати Себе їхнім Богом, бо Він приготував їм місто.”

---

Чи ти шукаєш сьогодні собі батьківщину?

Чому Він не соромиться назвати себе їхнім Богом? Бо вони не посоромились назвати Його їхнім Батьком.

Батьківщина - це місце де твій Батько. Не втрать свій фокус та не відведи погляд від Бога.

Він до цього дня милуючий, люблячий і бажає оточити тебе благословінням, і якщо це не вдасться на цій землі - не дозволь зруйнувати свою вдячність перед Богом, бо Він дасть тобі життя вічне, де ти зможеш насолодитись Його благословінням. Батьківщина - це місце, де була народжена твоя душа, не тіло, Бог вклав душу в тебе. Є та Батьківщна, в якій я не розчаруюсь і через яку я не боюсь смерті, бо це лише перехід. Я не сумніваюсь ані в Його любові, ані в Його спасінні.

Розбійник, що висів поряд з Христом на хресті, не мав змоли виправити свої гріхи на землі, не було часу попросити вибачення в когось, але були особисті стосунки з Богом, які його врятували. Якщо міг бути виправданий він, то я не сумніваюсь у Божій любові до мене, я буду з мїм Батьком у вічності.