Солунь (болгарська назва міста Фесалоніки) - місто, з якого походили Кирило та Мефодій. Вони проповідували на території України. Щоб залишити писемне Євангеліє, вони створили писемність, щоб церква могла зростати на писемному Євангелії. За нашою традицією місто назване Солунь.

Це місто знаходилося на перехресті доріг з Риму до Константинополю і мало велике значення. І з Афін до Причорноморʼя. І також там знаходився порт. Тобто, це був повноцінний логістичний хаб, вузлова станція. Населення складали греки, але через торгівлю були також римляни, євреї, і представники східних народів — сирійці, перси і т.д. Суміш культур. Кожен з народів тягне свої традиції, погляди, культуру й богів.

Павло і Сила прийшли у Фесалоніки під час другої місіонерської подорожі Павла, це був 17 рік після воскресіння Христа.

Після проповіді Павла і Сили народжується церква, але їх звинувачують у бунті проти Кесаря і вони вимушені тікати. На наступний рік уже з Коринфу Павло пише послання у Фесалоніки, щоб зміцнити і ствердити їх.

Місто Фесалоніки було частиною Римської імперії, але мало статус вільного міста і не мало окупаційного гарнізону. Звинувачення проти Павла і Сили було тяжким, бо жителі боялися втратити статус вільного міста. Бо будь-яке заворушення сприймалося як загроза благополуччю міста і жителі боялися, що почнуться придушення з боку Риму.

Дії 17:1 «Пройшовши через Амфіполь та Аполонію, Павло та Сила прибули до Солуні, де була юдейська синагога. Павло, за своїм звичаєм, пішов туди й протягом трьох субот обговорював з юдеями Святе Писання. Він їм пояснював і доводив, що Христу належало прийняти страждання і що Він мусив воскреснути з мертвих. Павло казав: «А цей Ісус, про Якого я вам розповідаю — то й є Христос». Декого з тих людей вони переконали, й ті приєдналися до Павла та Сили. Багато віруючих греків, і ще чимало знатних жінок долучилося до громади віруючих. Але юдеї, які не повірили в Благовість, сповнені заздрощів, знайшли якихось розбишак з базарної площі, зібрали юрмисько й заходилися підбурювати ціле місто. Вони прийшли до Ясонової оселі, сподіваючись знайти там Павла й Силу, щоб вивести їх до людей.»

Кількість послідовників зростала і це сповнювало заздрощів місцевих, вони сприймали Павла й Силу як конкурентів і збиралися вчинити самосуд.

«А не знайшовши, потягли Ясона та ще декого з віруючих до міських урядовців. Вони вигукували: «Ці люди, які підбурюють весь світ, зараз прийшли сюди! Ясон прийняв їх у своєму домі. Всі вони чинять супроти цезаревих указів, стверджуючи, що існує інший Цар, Якого вони називають Ісусом». Натовп і міські урядовці були збентежені цими словами. Вони взяли з Ясона та інших заставу й відпустили їх.»

Це було найтяжче політичне звинувачення — так само звинувачували Христа.

«Тієї ж ночі браття вислали Павла та Силу до Верії. Прибувши туди, Павло та Сила прийшли до юдейської синагоги.» Діяння Апостолів 17:10

Люди у Верії виявилися більш відкритими.

Три місяці вони були у Фесалоніках і лише три місяці мали змогу чути слово Боже. Вони не мали писемного Євангелія, не мали орієнтирів. Щоб не наражати на небезпеку Павла учні настояли на тому, щоб він залишив місто. Але він розуміє, що залишивши цих людей без настанови — вони можуть не встояти. У проявах віри цих людей була справжня віра Духа Святого. Хто може наставити людину, якщо вона не має наставника? Через Духа Святого ти можеш чути слово Боже

1-ше Солунянам 1:2 «Ми завжди дякуємо Богові за вас усіх і згадуємо про вас у своїх молитвах.»

Вони моляться, бо залишили їх самі, так як хвилювалися про жителів міста, де почалися гоніння на християн. Молитва приносить у життя дію Божу. Біблія каже «поклич мене і я почую тебе і покажу тобі велике і недосяжне». Молитва - це не порожня розмова і не самозаспокоєння, а розмова з реальним Богом.

«Ми ніколи не забуваємо перед Богом, Отцем нашим, про труди ваші завдяки вірі, про працю вашу, що йде від любові вашої, і про терпіння ваше, що надихане надією на Господа нашого Ісуса Христа.» Перше Послання до Солунян 1:3

Ця церква не просто вірить, вона діє.

Праця від любові. Якщо для нас любов -це хобі, ми не наповнимося Богом. Якщо я люблю, коли у мене гарний настрій і є час і бажання — я не стану справжнім учнем Ісуса Христа. Але ця церква мала працю Любові . Праця вимагає від нас, змушує нас, навіть як ми не маємо натхнення. Християнська любов може бути за бажанням і натхненням, але також за зобовʼязанням і підкоренням Божій волі. Від Бога в моє життя тоді обовʼязково буде нагорода. Справжня надія робить нас здатними переносити тяжкі обставини і не падати й не відступати. І Павло каже, що видно їхню любов і надію і вони стали зразком посеред церков навколо.

«Ми знаємо, брати і сестри улюблені Богом, що Він обрав саме вас бути Його народом. Бо наша Благовість дійшла до вас не лише словами, а з силою, з Духом Святим, з глибоким переконанням у її істинності. Ви знаєте, як ми жили, коли були з вами. І це було заради вас. І ви стали подібними до нас і Господа. Ви прийняли Послання серед багатьох мук із радістю, що йде від Святого Духа.» Перше Послання до Солунян 1:4-6

Серед тяжких страждань зберігати бадьорий дух і життєрадісність — це не характерні речі. Вони всі робили перші кроки, вони не були досвідченими, але якщо вони зберігали життєрадісність — це було наповнення Святим Духом.

«Отож бо й стали ви взірцевим прикладом для всіх віруючих у Македонії та Ахаї. Бо Слово Господнє йшло від вас, й було його чути поза межами Греції, і про віру вашу стало відомо повсюди. Тож нам не треба нічого казати.» Перше Послання до Солунян 1:7-8

Люди бачили як вони переносять страждання і не зрікаються віри через це — і це справляло враження про цю церкву. Нехай хтось почує про наш спосіб життя і надихнеться — залишатися вірним Богу, служити Йому. І це були новонавернені люди.

Ми маємо бути прикладом. Ми не збираємося залишити Христа, і якщо світ запропонує нам багатство, володарювання, насолоду — ми оберемо Христа.

«Усюди люди самі говорять, про те, як прийняли ви нас, і про те, як відвернулися ви від бовванів, щоб служити живому та істинному Богові. І щоб очікувати пришестя Його Сина з небес — Того, Кого Бог воскресив із мертвих, а саме Ісуса, Який спасе нас від прийдешнього гніву Божого.» Перше Послання до Солунян 1:10

«Нехай Господь примножить і збагатить вас любов’ю одне до одного й до всіх інших, так само, як і ми сповнені любові до вас. Нехай Він зміцнить в вас бажання праведного життя і зробить вас невинними й святими перед Богом нашим і Отцем у час пришестя Господа нашого Ісуса з усіма Його святими людьми.» Перше Послання до Солунян 3:12-13 UMT

Якщо ми не зміцнюємо наші серця і не пильнуємо і не стверджуємося у вірі, то диявол прикладає зусилля, щоб розпорошити і вивітрити наші стосунки з Богом. Як вони мали необхідність у молитві так і ми маємо. І наше серце має зміцнюватися у вірі. Ми так само маємо потребу молитися і отримувати від Бога зміцнення.

Павло змальовує повернення Ісуса у термінах зустрічі римського імператора. Коли імператор ішов провідати місце, то правильним прийомом було те, що найзнатніші люди міста йшли назустріч, аби зустріти й вклонитися.

Так зустрічали Христа, визнаючи владу Його. І Павло змальовує у таких термінах, що якби імператор йшов у Фесалоніки — так би патріархи пішли зустрічати Його, так само наш Цар у певний час зʼявиться і наблизиться до землі.

Вони очікували повернення Христа під час свого життя. Віруючі у Фесалоніках так само очікували, але деякі уже померли, хоча пройшов лише рік у церкві. І виникало питання, але тому Павло пише і наставляє, що ті хто помер у Христі — при поверненні Христа вони також повернуться і підуть Йому назустріч. І ми, як церква, будемо взяті і підемо назустріч до Христа в небесах. Ми не чекатимемо, а підемо Йому назустріч, ніби вийдемо за межі міста, щоб зустріти Його і виявити Йому своє смирення і визнання Його влади над собою.

На що ми маємо дивитися і що має нас мотивувати? Під час того, як проходимо крізь утиски зневагу й презирство інших людей?

1 Солунянам 5:1-9  «Немає потреби писати вам, брати і сестри, про часи і строки. Ви самі добре знаєте, що День, коли повернеться Господь, прийде несподівано, мов злодій уночі.

Люди казатимуть: «Усе мирно і спокійно». І тоді зненацька настигне їх загибель, немов муки вагітної жінки. Й ніхто з них не уникне смерті! Але ви, брати і сестри, не перебуваєте в темряві, та той День не застане вас зненацька, немов злодій. Бо всі ви належите світлу і дню. Ми не належимо ні ночі, ані темряві. Тож не будемо спати, як інші, а пильнуймо і маймо самовладання. Бо ті, хто сплять — сплять уночі, і хто п’є — впивається вночі. Та оскільки ми належимо дню, то матимемо самовладання. Вберемося ж у панцир віри й любові та в шолом надії на спасіння. Бог вибрав нас не для того, щоб терпіли ми гнів Його, а щоб ми дістали спасіння через Господа нашого Ісуса Христа.» Перше Послання до Солунян 5:1-9

Цей світ очікує гніву Божого, але ті, хто виходять назустріч Богу і схиляються ще до того, як Він увійде і чекають постійно Його візиту — Господь призначив їх не на гнів, а на прийняття спасіння у Христі. Бути готовим коритися Йому ще до того, як Він прийшов у цей світ.

Ми визнаємо Його владу, коли Він встановить її силою? Я обираю коритися Йому ще до того, як Він повернувся і встановив владу на цій землі, не через примус, а через те, що обрали цей спосіб життя — коритися Богу й очікувати Його.