В нашому житті багато речей трапляються несподівано: щось ми визначаємо, плануємо чи на щось розраховуємо, але усі наші плани - відносні. Завжди може трапитись щось, що ми не могли передбачити, до чого не могли підготуватися.

1 до Коринтян 15:47 «Той перший чоловік вийшов із землі і був земним. Другий прийшов з Неба. Всі земні люди такі ж, як і перша людина, яка вийшла з землі. Небесні ж люди такі, як Той Чоловік Небесний. Як носили ми образ земної людини, так само носитимемо і образ Небесної.»

Порозмірковуй про те, як ти носиш образ першої земної людини. Ми не обирали колір своїх очей чи свій зріст. Цей образ дістався нам від народження. Чи подобається тобі цей образ чи ні - все дісталося не з нашої волі й не за нашим вибором. У цій природі ми народились. Докорінно змінити свою природу чи своє тіло ми не можемо, можемо лише прийняти те, що маємо. Біблія говорить, що так як ми прийняли образ земного - так приймемо образ небесного.

Той славний образ і нове тіло, яке Господь дасть - буде Його благословіння, і ми будемо носити цей образ. Після воскресіння Христос виглядав зовсім інакшим чином. Улюблений учень Іоанн не впізнав Христа у всій Його славі, коли він бачив видіння і змальовував Христа як Агнця, що перемагає. У тілі, в якому Христос ходив посеред учнів, він мав і зʼявитись перед ними, бо у воскреслому у всій славі вони б Його не впізнали. Чи впізнали б вони того смиренного Вчителя, який відмовився боротись за Своє життя і якого розіпʼяли?

Слово Боже каже, що ми матимемо зовсім інше тіло: одна слава земному - інша слава небесному. Ми отримаємо від Господа спадщину: нове тіло, в якому ми будемо існувати, Він благословить нас. Нове тіло не буде страждати чи зазнавати болю, не буде під владою старіння.

Перше Послання до Коринтян 15:50-53 «Кажу вам, брати і сестри, що тіла й кров не можуть успадквати Царства Божого. Адже тлінне не успадковує нетлінного. Ось послухайте! Відкрию я вам таємницю: не всі ми зазнаємо смерті, але всі будемо змінені. І оком не встигнемо змигнути, як просурмить остання сурма. Коли вона просурмить, мерці повстануть нетлінні, і ми перемінимося. Бо це тлінне тіло мусить одягнутися в нетлінне, і це смертне тіло — в безсмертне.»

Той, хто не дочекається повернення Христа - пройде через земний шлях. А хто дочекається, той не буде помирати. Біблія каже «оком не встигнемо змигнути» .  Слово що використовується тут, в оригіналі означає - у найменшу частку часу. В останню мить при останній сурмі буде момент, що сповіщатиме про повернення Христа.

1 до Солунян 4:13 «Ми хочемо, щоб ви знали, брати і сестри, щоб ви не сумували за тими, хто помер, як ті люди, хто не має надії. Бо коли ми віримо, що Ісус помер, а потім воскрес із мертвих, то ми віримо і в те, що Бог так само поверне з Ісусом і тих, хто помер. І те, що ми кажемо вам зараз є Посланням Божим: ми, хто все ще житиме під час пришестя Господнього, приєднаємося до Нього, але звісно, ми не будемо попереду померлих. Та коли голосно пролунає наказ Архангела і просурмлять Божі сурми, то Господь сам зійде з небес, і ті, хто помер в Христі, воскреснуть першими. Після цього ми, хто лишиться живими, будемо піднесені на хмари разом із померлими, щоб зустрітися з Господом на небесах. Отже, ми будемо з Господом вічно. Тож втішайте одне одного цими словами.»

Якщо ми віримо що Ісус помер і воскрес - то віримо також, що наслідуємо те саме. Наша віра спрямовує нас у земному житті дивитись на Господа. Якщо ми у Христі, то й думки мають бути про небесне, а не про земне. По-різному живуть люди, погляд яких на землі, й ті, погляд яких на небі. Господь бажає позбавити нас страху, яким наповнена земля й люди. Люди здебільшого уникають розмов про смерть.

Господь вустами апостола Павла бажає, щоб ми отримали надію, яка позбавить нас глибинного тваринного страху смерті: смерть - це не кінець: людина переходить в інше тіло. Ми не просто помираємо у Христі - ми воскреснемо у Христі. Бог не є Бог мертвих: Він говорить про Авраама, Ісаака, Якова - як про живих, з якими Він говорить зараз. Ті, хто житимуть разом з Богом, не будуть мертвими ніколи. Не буде обмежень у часі, життя разом з Богом не буде обмежене нічим.

Павло каже: ті, хто очікували Його, воскресають і виходять Йому назустріч, а ми - в мить перевтілюємось і йдемо назустріч нашому Богу. Біблія попереджає, що ця мить станеться раптом і ні дня ані часу не знаємо.

Перше Послання до Солунян 5:1-3 «Немає потреби писати вам, брати і сестри, про часи і строки. Ви самі добре знаєте, що День, коли повернеться Господь, прийде несподівано, мов злодій уночі. Люди казатимуть: «Усе мирно і спокійно». І тоді зненацька настигне їх загибель, немов муки вагітної жінки. Й ніхто з них не уникне смерті!»

У той час, коли не будемо очікувати. Поки у світі кажуть "мир і безпека", але обставини змінюються швидко. В якийсь момент, коли встановиться чергова хитка рівновага й буде як у дні Ноя, у людей будуть великі плани на життя - раптово «подібно пологовим мукам».

Не буде кінця світу - буде кінець темряви.

Перше Послання до Солунян 5:4-5 «Але ви, брати і сестри, не перебуваєте в темряві, та той День не застане вас зненацька, немов злодій. Бо всі ви належите світлу і дню. Ми не належимо ні ночі, ані темряві.»

Повернення Христа буде як повернення світла у цей світ. Павло стверджує: ви - не в темряві. Цей світ не чекає повернення Христа. Але ми чекаємо.

Перше Послання до Солунян 5:6-11. «Тож не будемо спати, як інші, а пильнуймо і будемо тверезі. Бо ті, хто сплять — сплять уночі, і хто п’є — впивається вночі. Та оскільки ми належимо дню, то матимемо самовладання. Вберемося ж у панцир віри й любові та в шолом надії на спасіння. Бог вибрав нас не для того, щоб терпіли ми гнів Його, а щоб ми дістали спасіння через Господа нашого Ісуса Христа. Він помер за нас, щоб ми, чи живемо, чи вмерли вже, коли Він прийде, змогли жити разом із Ним. Тож підбадьорюйте і зміцнюйте духовно одне одного, як ви вже це й робите.»

Прихід Господа не застане нас зненацька, якщо ми будемо готові, якщо будемо «пильнувати й будемо тверезі». Від земного життя легко спʼяніти, особливо, коли легко досягаєш бажаного, коли все добре. Коли нас захоплюють сильні почуття - стан нашої свідомості змінюється - це і є спʼяніння. Коли ми сильно бажаємо цей світ - ми пʼяніємо від нього.

Щоб людина залишилась чесною люблячою й правдивою - то в цьому стані їй доведеться докладати більше зусиль. Немає нічого поганого, коли Бог виконує бажання нашого серця, благословляє нас у світі. Давид бачив це у своєму житті. Він каже: "віддай бажання Господу і Він виконає їх". Давид був благословенний у своїх юних роках. Він отримував багато слави, був войовничою сміливою людиною, одружився на доньці Саула, був амбітний і перебував при цареві. Давид усіма силами старався будувати свою карʼєру, але в один день карʼєра полетіла у прірву - Саул починає переслідувати Давида і Давид проходить через пекло, приниження і втрати. Очевидно, саме в цей період коли він був у бігах - він навчився сподіватися на свого Господа більше. І тоді він каже: "віддай шлях в руки Господа і Він виконає бажання серця". Давид в юності бажав царства і, хоча останні роки при Саулі були такими важкими, що він можливо поховав ці прагнення в собі, засумнівався у своєму покликанні бути царем Ізраїля. І пройшовши через це, він каже: «віддай шлях у руки Бога» бо наші старання часто заважають Богу. І у свій час Бог у момент, який Він обрав, благословить тебе і виповниться бажання твого серця.

Йдеться не про грішне бажання, а про святе бажання, мрії.

У Йосипа у вʼязниці було безліч днів і років засумніватися у своєму благословінні. Цей світ може зробити нас спʼянілими, але ми маємо відповідальність перед Богом залишатися тверезими. Є лише один шлях - жити у цьому. Одна справа зробити щось одноразово, зовсім інша - практикувати це постійно так, що знання не губиться, ти його використовуєш.

«Бог призначив нас не на гнів» - іноді не виглядає так, ніби Бог поряд, але нагадай собі цю істину. «Бог обрав мене не на гнів, а для отримання спасіння через мого Господа Ісуса Христа». Я відмовляюсь приймати думку, що Бог переслідує мене. Бог чи мій супротивник? Як би тяжко не було - я ніколи не переплутаю, хто за мене, а хто проти мене.

Тверезість - це про людину, яка не дозволяє нічому у цьому світі змінювати її стан свідомості. Для більшості людей повернення Христа виявиться несподіваним. Але ми не будемо захоплені зненацька. Ми готуємось до цієї миті. Христос каже «залишайтеся тверезими й моліться, щоб не впасти у спокусу».

Що означає практикувати своє християнство? З чого воно складається? Не лише з віри й визнання існування Бога. Християнин - це людина, що практикує своє християнство. Віра без справ - мертва, стан смерті - це стан бездіяльності. Живе - це те, що може чинити якусь дію, є дієвим. І щоб «день не застав нас зненацька», ми маємо практикувати те, у що віримо - наше особисте поклоніння.

Не достатньо бути присутнім, щоб це працювало з тобою - це має бути твоя особиста дія. Практикуй свою особисту молитву, особисте покликання. Бог не створив тебе безталанним - у тебе є покликання, є багато речей, які ти можеш робити для Господа. Практикуй свою єдність з віруючими, Христос бажає створити церкву свою, зібрання своїх людей.

Лише перебуваючи у зібранні віруючих дає змогу Богу працювати над моїм характером. Біблія закликає нас зберігати своє оточення, щоб ми спостерігали глибинні зміни у своїй поведінці. Бо найважче - залишатись праведним у близькому оточенні людей, які добре тебе знають. Також і знання Божого Слова напряму впливає на наше життя: ми відкидаємо купу помилок лише тому, що ми впевнені, чого Бог бажає чи не бажає від нас.

Римлянам 12:9-13 «Нехай любов ваша буде щирою. Ненавидьте зло й горніться до добра. Будьте відданими братерській любові одне до одного. Шануйте одне одного більше, ніж себе самого. У праці будьте завзятими й не лінуйтеся. Палайте серцем у служінні Господу. Втішайтеся надією. Будьте терплячі в біді й наполегливі в молитвах ваших. Допомагайте святим людям Божим у скруті, гостинними будьте до перехожих.»

Ми перестанемо обирати гріх, коли по-справжньому зненавидимо його. Що цей гріх робить з твоєю долею? Коли ти казатимеш собі неприємну правду - доведеться довго дисциплінувати себе, але коли почнеш ненавидіти, ти не будеш цього шукати, справжня битва відбувається всередині.

«Ти полюбив правду й зненавидів беззаконня, й тому помазав тебе Бог оливою радості більше за інших». Помазання приходить у правильне серце, цьому є причина. Портрет справжнього праведника - людина радості. Праведна людина не боїться свого майбутнього.

Як любити одне одного? По-братерськи - означає, що ми не завжди будемо згодні один з одним. Але ми будемо любити один одного, бо маємо спільного батька, зберігаємо стале і правильне відношення, побажання добра один одному.
Біблія каже: "шануйте один одного, повагою один одного випереджайте". І якщо людина зневажає мене, я не дозволяю цьому ранити своє серце, бо в мене є броня праведності й шолом спасіння, і певні речі я в своє серце не пускаю.

«Палайте серцем у служінні Господу» - нам не треба лінькуватись у служінні Богу. Чинити так, як Авраам служив мандрівникам, шо прийшли до його шатра, не знаючи, що то Божі посланники. Він попіклувався про них, і так Біблія закликає нас служити Богу.

Ми наближаємося до моменту, коли Господь за нами повернеться і цей момент є визначальним у нашому житті. Бо коли Він прийде, ми зустрінемо його і так завжди з Богом будемо. Як переконатися, що ми не заснули й день не застане нас зненацька? Треба перебувати у християнстві, практикувати його й жити ним.

«Пізнав Бог своїх - і нехай праведний залишить усіляку неправду.»