"Промовив Господь Господеві моєму: Сядь праворуч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів за підніжка ногам Твоїм!" Псалом 109:1

Цей вірш є найбільш цитованим у Новому Заповіті, і це важливо. Це пророче Слово про Христа здійснюється зараз, бо Христос знаходиться по правицю Батька Свого.

«і яка безмірна велич його сили для нас, що повірили, за діянням могутности його сили, яку він здійснив у Христі, коли воскресив його з мертвих і посадовив на небі праворуч себе,
вище від усякого начала, власти, сили й володарства та всякого імени, яке б воно не було, не тільки на цьому світі, але й на тому, що буде.  І він усе підкорив під його ноги й вивищив його понад усе, як Голову Церкви,  яка є його тілом, повнотою того, що виповнює все в усіх.» Ефесянам 1: 19-23

Павло молиться, щоб відкрились очі, бо ця думка надприродня – вона перевертає порядок речей у всесвіті. До цього люди були грішні і відокремлені від Бога і відкупляли гріхи жертвою тварин тимчасово. Та жертва Христа все змінила. Цю думку не легко прийняти і практикувати, бо як каже апостол: «ми тепер ходимо вірою а не баченням». Це те життя, до якого нас народив Христос і Він сам жив цим життям. Христос йшов за покликом Свого Батька. Якщо ми живемо лише, щоб насолодитись, то ми не зрозуміли яке життя чекає нас попереду. Господь не позбавляє праведника благ, Бог буде давати нам життєве задоволення, якщо ми матимемо правильну ціль.

Христос каже: «не моя воля а Твоя нехай буде», Він жив за волею Батька а не Своєю. 

Ходіння в церкву чи десятина не замінять духовної практики. Ми маємо практикувати Божу присутність в своєму житті. Не легко вмирати для себе., йти на самопожертву, наступати на свої інтереси. Це - нелегкий вчинок. Не просто думати про це, проживати живе життя, практикувати живу любов. Саме цьому нас вчить Слово.

Павло молиться за церкву, щоб вони розуміли «неймовірну велич могутності Його». Ця велич для того, щоб ми звершили наше покликання. Є сенс життя, який приходить до нас від Бога. Розуміти це – є нашою відповідальністю.

Авель вірою приніс жертву кращу. Не завжди наші надзусилля? піт і старання - кращі для Бога. Нам не потрібно вразити Бога, а потрібно прийняти те, що Він дає, щоб принести той плід, який йому потрібен. Без Бога служіння Йому – це безглузде страждання, плотське служіння. Бог хоче відкрити наші очі на Його силу в нас.

Немає особливої сили для Христа, а залишкової - для інших. Диявол вкрав найцінніше – розуміння того, ким ти є для Батька. Ісус каже Нікодиму «Якщо ви не народитесь згори – ви не зможете увійти в Царство Боже». Бог не буде рятувати плоть, плотську людину. Книга одкровення каже, що той, хто народився двічі – над тим друга смерть не має влади.

Той, хто народився один раз, помре двічі – спочатку тіло, а потім дух.

В нас народжується нова особистість, яку Господь формує та зрощує і готує для спасіння, щоб вона увійшла у вічне життя і залишилась жити з Богом вічно. Бог народив в тобі нову особистість, яка має жити для Нього, і одна з твоїх особистостей буде зростати, а інша - занепадати.

Ми народились від Бога і в нас тепер Його природа. Якщо ми жили життя без Нього, то і вічність буде без Нього.

Християнство - це не моральні принципи, а життя з Ісусом Христом.

Лише Він може бути моїм Спасителем, кожного Він спасе особисто. Та сила, що зробила в житті Христа воскресіння і посадила по правицю від Бога, знаходиться в кожному з нас. Це - потенціал всесвіту, потенціал самого Бога. Варто запитати себе, яке місце вона займає в нашому житті.

"Стукайте і відчинять" – той хто на Нього сподівається, не буде осоромленим. Для кожного з нас є задум, який Батько бажає, щоб ми виконали - жити повнотою сили Божої. Ми маємо бути сильними один для одного, бо ми Церква - організм Божий.

З чим ти прийдеш до Бога? З талантами чи з прибутком в Царство Боже? Христос каже, що Царство Боже буде подібним тому, як чоловік дав слугам таланти. Ми не маємо жити без прибутка для Бога – це марнотратство. Якщо ми не збираємо разом з Богом, то ми марнуємо. Ми говоримо тут про покликання нас як Церкви Христової. Ми не виконаємо наше покликання особисто без нікого. Ми не можемо виконати покликання без Тіла, без Церкви. Все справжня відбувається з людиною, коли вона не сама. Залишитись одному - це не благословіння. Церква – це велике благословіння, Боже покликання, хоч це і зібрання не досконалих людей. Павло молиться, щоб відкрились очі нашого серця на силу, яка прийшла в наше життя, щоб допомогти звершити наше покликання. І попутно ця сила буде зміцнювати, направляти, підтримувати. Христос завжди поряд, а не десь далеко, Він чує думки нашого серця. Він каже: «покайтесь, наблизилось Царство небесне». Воно поряд, ми живемо в його реальності.

В Матвія 28:18 Христос каже, що Йому дана уся влада на небі та на землі, але чи ми віримо в це, Коли ми виконуємо Його волю, тоді приходить сміливість вірити в це.

«І ви були мертві вашими провинами й гріхами» Ефесянам 2:1

«Та Бог, багатий милосердям, з-за великої своєї любови, якою полюбив нас, мертвих нашими гріхами, оживив нас разом із Христом - благодаттю ви спасені! -
І разом з ним воскресив нас, і разом посадовив на небі у Христі Ісусі; щоб у наступних віках він міг показати надзвичайне багатство своєї благодаті у своїй доброті до нас у Христі Ісусі.»Ефесянам 2:4- 7

Бог прийшов у наші життя не для того, щоб врятувати те, що залишилось від нас, бо воно вже померло, його неможливо врятувати. Бог не намагається полагодити грішну людину. Іноді ми можемо думати, що ми розчарували Бога своїм гріхом, підвели Його. Тоді людина в своїй вірі не може проявити сміливість. Насправді ж ми всі були мертві, повністю гнилі. Все людство нежиттєздатне в Його очах. І Бог багатий милістю і любов'ю, оживив разом з Ісусом Христом, Він вклав у нас нове життя.

Чи ми можемо зробити щось таке, що розчарує та відштовхне від нас Бога? Диявол може змусити нас думати, що це можливо. Диявол змушує нас думати, що ми настільки гнилі, що Бог розчарований в нас, але це брехня з пекла. Ми не можемо Бога здивувати, бо Він знає про нас все. Навіть Давид після гріхопадіння молиться Батьку, бо Церква його б навряд чи пробачила. Бог нас повністю мертвих підняв та воскресив. Біблія каже, що ми маємо з бажанням приходити до Нього.

Батько дивиться на нас як на потенційно спасенних. Він дивиться на нас з позиції результату. Ісус коли помирав, то сказав що він зробив усе, що потрібно для нашого спасіння, і ми нічого не можемо від себе додати для цього. Ми можемо або прийняти його, або відкинути.

У духовному вимірі просто зараз в цей момент ти посаджений у Христі на небесах по правицю Бога. І ми або будемо жити разом з цим, або відмовимось.

Бог дивиться на нас не так як ми, чи цей світ. Він воскресив нас з мертвих, і факт нашого нового життя – це факт дива Божого, хоча наш вирок - смерть. І це Його милість і Його дар.

«Знову кажу: Духом ходіте, і тіла пожадливостей не будете чинити». Галатам 5:16

Біблія не каже, що ми маємо бути святими, а що ми маємо ходити в Дусі. Ми прийшли до Бога в не найкращій формі, але Він нас взяв, наповнив новим життям і ми почали відроджуватись. Павло каже, що якщо ми не почнемо підкорятися Духу, то не зможемо полишити плоть. Тобто першочергово треба підкоритись Духу і лише це допомагає нам припинити підкорятись плоті. Близькість з Духом дає силу жити нове життя. Ми не покликані перевиховати себе. Єдина сила, яка мене може змінити - це Дух Святий, який наповняє мене.

Нам треба тривалий час проводити у близькості з Богом, бо Він впливає на нас. Без Бога ми можемо лише прикидатись порядними людьми. Христос вилив силу Духа Святого в наше життя, але ми не живемо нове життя, якщо не виконуємо волю Його сили.

Лише Він може змінити мене.

Лише у Христі я справжня і жива версія себе, бо та що не у Христі – вона похована.

І є відповіді, які може отримати на молитву лише Церква, Тіло Христа. Є те, де Господь використовує Церкву і ми маємо стати під вплив Христа, щоб Він об’єднав нас для використання Його сили. Ми відповідальні за те, щоб бути адекватними Його покликанню в наше життя. У нас є спасіння, нагорода за нашу покору, але не намагайся силою людини відповідати очікуванням Бога. Лише Христос може це зробити. Я можу лише виділити час для Нього, щоб Він міг впливати на мене, увійти в Його присутність. Інакше, я ні на що не гідний, я нічого не зможу побачити з точки зору неба і вічності.