Євреям 11:32-40

«І що ще скажу? Бо не стане часу мені, щоб оповідати про Гедеона, Варака, Самсона, Ефтая, Давида й Самуїла та про пророків, що вірою царства побивали, правду чинили, одержували обітниці, пащі левам загороджували, силу огненну гасили, утікали від вістря меча, зміцнялись від слабости, хоробрі були на війні, обертали в розтіч полки чужоземців;  жінки діставали померлих своїх із воскресіння; а інші бували скатовані, не прийнявши визволення, щоб отримати краще воскресіння; а інші дізнали наруги та рани, а також кайдани й в'язниці. Камінням побиті бували, допитувані, перепилювані, умирали, зарубані мечем, тинялися в овечих та козячих шкурах, збідовані, засумовані, витерпілі. Ті, що світ не вартий був їх, тинялися по пустинях та горах, і по печерах та проваллях земних. І всі вони, одержавши засвідчення вірою, обітниці не прийняли, бо Бог передбачив щось краще про нас, щоб вони не без нас досконалість одержали.»

Що каже Слово Боже про ходження з Богом? У часи християнської незрілості нам може здатись що найголовніше призначення віри в житті – отримати відповідь на те, що хоче наше «я». Перша частина віршів (32-35) не викликає в нас спротиву, нас все влаштовує. Однак друга частина віршів (35-40) нам не подобається та демотивує, так нам і в житті хотілось би, щоб воно складалось лише з того, що нам подобається. Однак в Слові Божому ми спостерігаємо, що хтось з наших предків не дістали обіцяного протягом життя. Весь цей розділ про віру, і в ньому розповідається «про людей засвідчених у вірі»

Євреям 11:1-2 (сучасний переклад)

Авраам здивував Бога лише своєю вірою та довірою Богові. Бог чекав коли Авраам прийде у правильний стан – в Авраамі не лишилось самовпевненості – він покладався лише на Бога.

Люди захоплювались Мойсеєм та Іллєю, однак за ними стояв Бог і час від час необхідно було принизити їх в очах людей, щоб їхній образ не замінив Бога в очах людей. Бог спілкувався з Мойсеєм обличчям до обличчя і люди перед ним ледве не поклонялись, він починав звикати до такого ставлення. Тому Мойсей помер в невідомому людям місці, інакше люди зробили б з нього святиню. Подібним чином, коли Ісус зустрівся з Іллєю та Мойсеєм на горі – учні почали захоплюватись появою пророків, і зовсім забули про Ісуса.

Заглиблюючись в Слово Боже ми розуміємо, що навіть ті предки що догодили Богу своєю вірою – не отримали обіцяного при житті. Заради чого тоді всі старання та молитви, якщо відповідь може й не бути отримана? У житті дитини весь всесвіт обертається навколо її бажань. Це період зацикленості на собі самому, і дехто залишається в цьому назавжди – його життя це реалізація власних бажань.

Тут є спокуса отримати те, що я хочу будь-якою ціною. Така людина готова йти на будь-що, не дивлячись на наслідки. Не залишайся "хронічною дитиною". Не все життя усе буде обертатись навколо наших власних бажань і потреб.

Слово Боже змальовує нам реальність Божих дітей. Багато речей, які ми уявляємо як бажані і дійсно важливі, це ті, без яких ми можемо прожити.

Як не залишитись немовлям? Якщо найвищим пріоритетом мого життя є моє власне бажання,то я дитина. Якщо ти здатен відкласти власну волю заради чиєїсь іншої, то ти дорослішаєш. Якщо ти можеш відмовитись від власних бажань заради іншого, то ти дорослішаєш.

1 Іоанна 2:12-14

«Пишу я вам, дітоньки, що гріхи вам прощаються ради Ймення Його. [Пишу вам підлітки бо ви пізнали батька]  Пишу вам, батьки, бо ви пізнали Того, Хто від початку. Пишу вам, юнаки, бо перемогли ви лукавого.  Пишу, діти, вам, бо ви пізнали Отця. Я писав вам, батьки, бо ви пізнали Того, Хто від початку. Писав я до вас, юнаки, бо міцні ви, і Слово Боже в вас пробуває, і лукавого перемогли ви.»

Апостол пропонує нам наступні вікові категорії: діти, юнаки, батьки. Ця градація призначена для самооцінки.

Якщо єдине уявлення, що ти маєш про Христа – Спасителя, який вмер за твій гріх і його жертва викупила тебе і дарувала вічне спасіння через вічну Любов до тебе – це рівень дитини.

Розуміння, що Бог не тільки вмер за твої гріхи, але і бажає про тебе піклуватись як Батько , це розуміння – рівень підлітка. Підліток не може сам вірно розставити пріоритети. Кожен приходить до зрілості власними кроками. Ми розуміємо, що є Тато, що бажає взяти тягар моїх потреб на себе.

Наступний крок - це юнаки. Ті, хто перемогли лукавого, і це сталось лише тому що Слово Боже перебуває в них. Юнак розуміє, що обіцянка Божа буде виконана, хоч і не одразу,  і Йому можна довіряти.

Зрілість не від відвідування церкви, а від Слова, що існує, живе в вас, проявляється в повсякденному житті. Потрібно навчитись використовувати це знання. Юнаки слухали свого Батька і навчились жити по Його Слову. Сатана втратив над юнаками свою владу, бо Боже Слово живе у їх вчинках, висновках, пріоритетах. В їх житті Слово почало ставати плоттю.

Батьки – це ті хто пізнали Бога. Ти починаєш розуміти для чого всесвіт. Це стає твоїм життям, ти пізнаєш його як Творця і Володаря Всесвіту.

Ієремія 1:5

«Ще поки тебе вформував в утробі матерній, Я пізнав був тебе, і ще поки ти вийшов із нутра, тебе посвятив, дав тебе за пророка народам!»

Є певне покликання в твоєму житті, яке не від тебе – не Єремія обрав бути пророком, а Бог покликав його. Єремія міг бути будь-ким, але Бог дав йому покликання – те, що він мав виконати в житті.

Єв.від Іоанна 15:16

«Не ви Мене вибрали, але Я вибрав вас, і вас настановив, щоб ішли ви й приносили плід, і щоб плід ваш зостався, щоб дав вам Отець, чого тільки попросите в Імення Моє.»

Бог нас обрав і поставив нас для певної мети. Якщо Христос сказав, що буде збудовувати церкву, то саме в Церкві ми можемо його знайти, серед його дітей.

Ісус нас вчить, що Він нас обрав для певного завдання, і якщо ми попрацюємо для Його завдання, то Він попіклується про нас.

Спочатку підкори шляхи свої Богу, а потім Він попіклується про тебе.

Не ми обрали Христа, а  Він обрав нас для покликання. Найбільша мудрість – відкрити своє покликання у Церкві, бо Бог не будує цей світ, Він будує Церкву.

Для того, щоб мати силу впливати на оточення навколо себе, треба мати цю силу всередині себе.

Головне завдання, над яким я маю працювати:

перше: «що ти хочеш, що я зробив Боже?»

друге: «Не моя воля, а Твоя».

Що Бог хоче, щоб ти робив у справі людей навколо нас, у його домі? Ми не приводимо людей до Христа, а ми свідчимо про Нього, і кожен особисто робить вибір прийти до Нього.

Збудовувати Церкву -  це не легко і можливо лише тоді, коли Він дасть силу зробити це.

Питання покликання – питання благословіння Божого в моєму житті. Все це приходить через те, що я на тому місці, на якому мене побачив Господь.

Зрозуміти, що саме Він поклав в твоє серце , це є твоя відповідальність