^"Ісус тоді став докоряти містам, де відбулося найбільш Його чуд, що вони не покаялись:

Горе тобі, Хоразіне, горе тобі, Віфсаїдо! Бо коли б то в Тирі й Сидоні були відбулися ті чуда, що сталися в вас, то давно б вони каялися в волосяниці та в попелі.

Але кажу вам: Легше буде дня судного Тиру й Сидону, ніж вам!

А ти, Капернауме, що до неба піднісся, аж до аду ти зійдеш. Бо коли б у Содомі були відбулися ті чуда, що в тобі вони стались, то лишився б він був по сьогоднішній день.

Але кажу вам, що содомській землі буде легше дня судного, аніж тобі!...

Того часу, навчаючи, промовив Ісус: Прославляю Тебе, Отче, Господи неба й землі, що втаїв Ти оце від премудрих і розумних, та його немовлятам відкрив.

Так, Отче, бо Тобі так було до вподоби!

Передав Мені все Мій Отець. І Сина не знає ніхто, крім Отця, і Отця не знає ніхто, окрім Сина, та кому Син захоче відкрити.

Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, і Я вас заспокою!

Візьміть на себе ярмо Моє, і навчіться від Мене, бо Я тихий і серцем покірливий, і знайдете спокій душам своїм.Бож ярмо Моє любе, а тягар Мій легкий!"

Христос звертається і проголошує докір до трьох міст.

Бог і далі творить Свою волю, але сьогодні ми не бачимо такої концентрації див від однієї людини в одному місці. Якби Христос докоряв містам, де Він не був, то це було б неадекватно. Христос звертається, до міст де Він служив особисто.

І Він каже:

"Бо коли б то в Тирі й Сидоні були відбулися ті чуда, що сталися в вас, то давно б вони каялися в волосяниці та в попелі."

І ці міста загинули. Ніхто їх не відновив навіть до цього часу. Якщо Господь зачиняє якісь двері, то їхх ніхто вже не відчинить. І наоборот.

Була проявлена величезна міра любові Божої. Саме тому Христос докоряє їм. Неадекватно реагувати зрадою на велику любов.

Біблія каже: "Страшно впасти у руки живого Бога" . Це сказано для людей, які протиставляють свою волю волі Божій.

Страх - не в покаранні, а в тому, що джерело життя тебе залишить.

Прокляття - це відсутність життя.

"Того часу, навчаючи, промовив Ісус: Прославляю Тебе, Отче, Господи неба й землі, що втаїв Ти оце від премудрих і розумних, та його немовлятам відкрив.

Так, Отче, бо Тобі так було до вподоби!"

Вірою ми знаємо, що Бог - Господь неба та землі, але очима ми так ще не бачимо. Достатньо зла ще є на землі. Христос звертається до Бога саме так: "Господи неба й землі". Христос знає Свого Батька.

Хто може пізнати Його? "...втаїв Ти оце від премудрих і розумних, та його немовлятам відкрив." 

Христос ставить противагу людям, які у мирі вважаються розумними, але насправді умілі у хитрості, лукавстві, найкраще влаштовуються у цьому житті. Але вони не мають пріоритету у Бога.

У цьому світі щирих, відвертих, відкритих називають "лопухами". Це не чеснота в очах цього світу, а вада бути таким. Але написано, що "чисті серцем будуть бачити Бога". В очах Божих, коли людина відмовляється бути хитрою, - це підстава, щоб рухатися в житті такої людини.

Христос каже, що для того, щоб прийняти спасіння Боже, непотрібно перечитати 10 тисяч книжок чи провчитися 7 років у семінарії. Потрібні прості речі.

Щирі і відкриті легко знайдуть Бога, а хитрі і лукаві, ті, що легко підлаштовуються під життя, - їм важко буде це зробити.

"Передав Мені все Мій Отець. І Сина не знає ніхто, крім Отця, і Отця не знає ніхто, окрім Сина, та кому Син захоче відкрити.

Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, і Я вас заспокою!

Візьміть на себе ярмо Моє, і навчіться від Мене, бо Я тихий і серцем покірливий, і знайдете спокій душам своїм.Бож ярмо Моє любе, а тягар Мій легкий!"

Є ті, кому Син хоче відкрити. Є ті, кому Син не бажає відкрити. Шлях до пізнання Бога, є через Христа. Будувати теорії можуть, але пізнати Батька можуть тільки ті, кому захочете відкрити Христос.